АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лабораторна діагностика порушень вмісту феритину

Прочитайте:
  1. IV. Лабораторная диагностика СГА-инфекции
  2. А 3.5. Діагностика і лікування рефрактерної АГ
  3. Будово стріо-палідарної сист. функції, наслідки порушень
  4. Дисбактериоз. Причины развития. Лабораторная диагностика. Эубиотики в лечении дисбактериоза.
  5. Диференційна діагностика
  6. Диференційна діагностика різних форм карликового росту (нанізму)
  7. Диференційна діагностика.
  8. Діагностика
  9. Діагностика
  10. Діагностика

В стані фізіологічної рівноваги рівень феритину в плазмі корелює із запасами заліза в організмі. Встановлено, що в сиро­ватці крові дорослого 1 мкг/л феритина в нормі відповідає близько 8 мг депонованого заліза. У здорових дорослих осіб рівень фери­тину в сироватці крові залежить від статі і в меншій мірі віку. Вміст феритину у сироватці здорових людей є наступним: у чоловіків - 15 - 200 нг/мл, жінок - 12 - 150 нг/мл, немовлят – 25 - 250 нг/мл, у дітей віком 1 міс. - 200 - 600 нг/мл, 2 - 5 міс. – 50 - 200 нг/мл, 6 міс. - 16 років – 12 - 140 нг/мл. При залізодефіцитній анемії вміст феритину у сироватці зменшується понад означені нижні межі нормальних значень. В постменопаузі рівень феритина у жінок зрівнюється із показниками у чоловіків аналогічного віку. Існують добові ритми зміни рівня феритину в сироватці крові.

Концентрацію феритина в наш час визначають імунохімічнимн методами. Імунохімічне визначення вмісту феритина може прово­дитись на підставі принципово відмінних типів аналізу: радіоімунного (РІА), імуноферментного (ІФА), імунофлюорисцентного (ІФЦА) та хемілюмінісцентного (ХЛА).

Принцип РІА базується на зв'язуванні феритина з антитілами, іммобілізованими на твердофазному носії з наступним його реагуванням з міченими йодом-125 антитілами. Мічені, але непрореаговані з феритином антитіла залишаються в розчині і вилучаються. Гама-лічильник вимірює радіоактивність комплек­су: мічене антитіло-феритин-іммобілізоване антитіло. Виміряна радіоактивність зразка пропорційна кількості феритину ньому.

Принцип ІФА базується на використанні антитіл кон'югованих із ферментами. Результат визначення ФН при ІФА залежить від імунохімічної конструкції аналітичної системи, а саме від ізоформи феритину, яка використана як імуноген для отримання антитіл.

ІФЦА і ХЛА основані на використанні явища люмінісценції для виявлення реакції антиген-антитіло, або детекції молекул, мічених флюоресцентною міткою.

Методи ІФЦА та ХЛА є чутливими, дозволяють виявляти рівень феритину в широкому діапазоні концентрацій: від 0,5 -1 мкг/л до 2000 мкг/л, але є дороговартісними, що обмежує їх впровадження. Для вивчення кінетики феритина застосовують радіологічні методи з використанням ізотопів заліза-59. В сучасній онкологічній практиці застосовують визначення рівня ФН із паралельним підрахунком кількості феритин-зв'язуючих лімфоцитів (FBL), оскільки при ряді онкозахворювань з'являється субпопуляція Т-лімфоцитів, здатних зв'язувати саме онкофетальний Н-феритин. Встановлена відповідність між FBL-тестом і стадіями раку молочної залози, легень, лімфом, лімфогрануломатоза.

 


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 558 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)