АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Будово стріо-палідарної сист. функції, наслідки порушень

Прочитайте:
  1. Аналіз ринкової рівноваги, її економічна сутність, наслідки відхилення від неї.
  2. Анатомо- фізіологічні вікові особливості трахеї, бронхів, легень. Механізм акту дихання, наслідки його розладів.
  3. Анатомо-фізіологічна характеристика щитовидної та паращиттовидної залоз; наслідки при відхиленнях функцій.
  4. Будова та функції дихальної системи. Наслідки паталогії.
  5. Вікові особбливості опорно- рухового апарату, будова, функції, можливі відхилення.
  6. Водно-сольовий обмін, значення для організму, що росте та розвивається, можливі порушення та їх наслідки
  7. ДІАГНОСТИКА ПОРУШЕНЬ ФУНКЦІЇ ПЛАЦЕНТИ.
  8. ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ ПІД ЧАС БЛЮВАННЯ 1 ПОРУШЕНЬ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ВІДПРАВЛЕНЬ 239
  9. КЛАСИФІКАЦІЯ ПОРУШЕНЬ КРОВОПОСТАЧАННЯ

Головною складовою екстрапірамідної нервової системи є стріо-палідарна система, яка поділяється на стріарну і палідарну. Палідарна система включає в себе: бліде тіло(сприяє активізації рухів.знижує тонус м*язів), чорну речовину, червоне ядро, ретикулярна формація. Палідум Стріарна система включає: хвостате ядро, шкаралупу. Стріату підвмщує тонус м*язів,гальмує рухи. Стріопалідарна система має тісні зв*язки з іншими відділами нервової системи. Перш за все, є тісний зв”язок між палідум та стріатум. Основні утворення стріопалідарної системи мають велику кількість аферентних і еферентних зв”язків. Стріопалідарна система має зв”язки із слідуючими утвореннями: Корою головного мозку, перш за все із лобовою часткою через зоровий пагорб. За допомогою шляху кора –зоровий пагорб- стріопалідарна система- відбувається вмикання екстрапірамідних апаратів в систему наших довільних “рухів”. Всі синдроми ураження стріо-палідарної системи можна розділити на: 1. Гіпертонічно- гіпокінетичний синдром, 2. Гіпотонічно – гіперкінетичний синдром.При ураженні блідої кулі та чорної субстанції, розташованої в ніжках мозку і функціонально зв*язаної з ретикулярною формацією стовбура мозку, підкірковими вузлами і корою великих півкуль, виникає гіпертонічно-гіпокінетичний синдром. Ураження блідої кулі і розвиток вказаного синдрому в теперішній час заперечується. Але все ж таки, гіпертонічно-гіпокінетичний синдром виникає при ураженні блідої кулі або його зв”язуючих шляхів. При ураженні утворень палідум виникає гіпокінезія, котра супроводжується, одночасно, підвищенням пластичного тонусу м”язів Ураження стріопалідарної системи виявляються головним чином змінами м”язового тонусу (гіпотонія) і змінами активності рухів (гіпокінези- бідність рухів або гіперкінези – вимушені рухи). Зміни з боку м”язового тонусу і активності рухів можуть комбінуватися. Так гіпокінези нерідко поєднуються з високим м”язовим тонусом – ригідністю м”язів, а гіперкінези нерідко поєднуються з м”язовою гіпотонією.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1256 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)