АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Вчення Павлова про аналізатори. Принцип будови аналізаторів фізіологічне значення

Вчення про аналізатори І.П. Павлов створював на основі єдності центру та периферії. Аналізатор він роз-глядав як єдину складну й організовану динамічну систему, до якої входять рецепторний апарат (периферійний відділ аналізатора), аферентні нейрони і провідні шляхи (провід-никовий відділ) та ділянки кори півкуль великого мозку (центральний кінець аналізатора).Периферійний відділ аналізатора представляють органи чуття із закладеними в них рецепторами, за допомогою яких людина пізнає навколишній світ, одержує інформацію про нього. Вони називаються органами зовнішнього чуття, або екстерорецепторами. Розрізняють шість екстерорецепторів: дотику і тиску, гравітації (земного тяжіння), зору, слуху, смаку та нюху. Крім того, є рецептори, що відображають рухи окремих частин тіла і стан внутрішніх органів: м'язо-во-суглобове чуття, рівновага, відчуття органів. До них на-лежать нропріорецептори й інтерорецептори, які сприйма-ють нервові імпульси з внутрішніх органів і судин. їх опи-сано в розділах про опорно-руховий апарат, шкіру.У центральному відділі аналізатора нервові імпульси на-бувають нових якостей та відображаються в свідомості у вигляді відчуття. На основі відчуття формуються складніші суб'єктивні образи: сприймання (психічний процес відобра-ження дійсності, який створює суб'єктивний образ об'єктивного світу), уявлення (образ предмета або явища матеріаль-ного світу, відтворений у свідомості на основі минулих впли-вів на органи чуття), мислення (абстрактне, узагальнене пі-знання явищ зовнішнього світу, їхньої сутності шляхом ана-лізу та синтезу, суджень та висновків).

37.Види м*язів, особливості їх онтогенезу. Роль фізичної активності у розвитку м*язової тканини

М'язи виконують рухову функцію. У організмі людини для здійснення різних рухів є три види м’язової тканини: скелетна, гладенька та серцева. Скелетні м’язи утворені посмугованою м’язовою тканиною. Скелетні м’язи скорочуються за бажанням людини, довільно. Серцевий м’яз складається з особливого виду по смугованих м’язових волокон і скорочується весь одночасно. Гладенькі м’язи розташовані у внутрішніх органах і стінках кровоносних судин, їхні рухи мимовільні.М’язова система людини поділяється на групи відповідно до частин тіла: м’язи голови, шиї, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок. М’язи голови поділяються на жувальні та мімічні. М’язи шиї здійснюють нахили і повороти голови. М’язи тулуба, що виконують різноманітні функції, поділяються на м’язи грудей, спини, живота. М’язи верхніх кінцівок поділяються на м’язи плечового пояса і м’язи вільної верхньої кінцівки. Найсильніший м’яз плечового пояса — дельтоподібний — забезпечує підняття руки до горизонтального положення. Інші м’язи передпліччя викликають згинання і розгинання кисті. М’язи нижніх кінцівок поділяються на м’язи тазового пояса і м’язи вільної нижньої кінцівки. М’язи тазостегнової ділянки зумовлюють згинання і розгинання в кульшовому суглобі, нахил тулуба вперед, підтримують тіло у вертикальному положенні тощо. Чотириголовий і двоголовий м’язи беруть участь у згинанні і розгинанні колінного суглоба. М’язи, які приводять у рух стопу і пальці, розташовані на гомілці. У кожному русі беруть участь декілька груп м’язів. М’язи однієї групи скорочуються одночасно. М’язи протилежної групи в цей час розслабляються. Формування м’язів відбувається в основному у внутрішньоутробний період. Після народження окремі м’язові групи ростуть нерівномірно. У немовлят насамперед розвиваються м’язи, що забезпечують смоктання, м’язи живота, діафрагма.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1661 | Нарушение авторских прав