АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Аритмії зумовлені порушенням автоматизму.

І. Номотопні аритмії:

а) синусна тахікардія;

б) синусна брадикардія;

в) синусна (дихальна) аритмія.

Синусна тахікардія виникає при посиленні симпатичних або послаблення парасимпатичних впливів на міокард, а також при безпосередньому подразненні синусного вузла токсинами, пірогенами та іншими агентами. Синусна тахікардія не є самостійною патологією, але вказує на зміни регуляції серцевої діяльності. Поява синусної тахікардії в екстремальних станах (шок, колапс та ін.) є сприятливою прогностичною ознакою, тому що свідчить про збереження певних резервних сил серця.

Синусна брадикардія може виникати через посилення парасимпатичних або послаблення симпатичних впливів на міокард, а також внаслідок безпосереднього пригнічення діяльності синусного вузла токсичними агентами. Поява синусної брадикардії при екстремальних станах є несприятливою прогностичною ознакою, тому що свідчить про пригнічення серцевої діяльності і виснаження функціональних резервів серця.

Синусна (дихальна) аритмія характеризується періодичними змінами частоти серцевого ритму при збереженні синусної імпульсації. Вона пов’язана з періодичними змінами тонусу блукаючих нервів (підвищення на видосі і зниження на вдосі).В нормі синусна аритмія непомітна, так як вона корегується центральними нервовими впливами, але в умовах глибокого сну, наркозу, коли впливи кори слабшають, а також в ранньому дитячому віці, коли не до кінця сформовані центральні механізми, вона може бути вираженою. Поява синусної аритмії при шоці, колапсі та інших екстремальних станах є несприятливою прогностичною ознакою, тому що свідчить про глибокі порушення в діяльності ЦНС.

ІІ. Гетеротопні аритмії – синдром слабкості синусно-передсердного вузла:

а) передсердний повільний ритм – водій ритму знаходиться в структурах лівого передсердя, частота серцевих скорочень менше 70 уд/хв.

б) атріовентрикулярний повільний ритм – джерелом імпульсу є водій ритму другого порядку. Частота серцевих скорочень 70-40 уд/хв.

в) ідіовентрикулярний шлуночковий ритм – генерація імпульсів відбувається у водії ритму третього порядку (пучок Гісса або його ніжки), частота серцевих скорочень менше 40 уд/хв.

Аритмії зумовлені порушенням збудливості міокарду.

В основі аритмій пов’язаних з порушенням функції збудливості, лежить поява розташованих поза синусно-передсердним вузлом, так званих ектопічних вогнищ збудження.

Серед цих аритмій розглядають найбільш поширені: екстрасистолія та пароксизмальна тахікардія.

Екстрасистолія – це виникнення позачергових скорочень серця або тільки шлуночків. В основі лежить поява «струму пошкодження»,що виникає внаслідок різниці потенціалів двох сусідніх волокон. Ця різниця потенціалів може виникнути внаслідок будь-якого порушення обміну речовин в міофібрилах, що веде до зміни іонного балансу клітини. Такі зміни метаболізму можуть бути результатом різноманітних дій на міокард, починаючи від зміни рівня його нейрогуморальної регуляції і закінчуючи важкою альтерацією при інфаркті або міокардиті. Загалом екстрасистолія може супроводжувати будь який патологічний процес в міокарді.

В залежності від локалізації ектопічного вогнища збуджень розрізняють декілька видів екстрасистол:

- синусну (або номотопну);

- передсердну;

- передсердно-шлуночкову;

- шлуночкову.

Пароксизмальна тахікардія – це аритмія, зумовлена порушенням функції збудливості, що проявляється виникненням групи екстрасистол, що швидко повторюються і повністю пригнічують фізіологічний ритм. Число серцевих скорочень може перевищувати 200 уд/хв. Пароксизмальна тахікардія починається раптово і триває від декількох секунд до декількох годин і так само раптово припиняється. Вона проявляється відчуттям серцебиття, браком повітря, головокружінням,загальною слабкістю, в окремих випадках втратою свідомості. Артеріальний тиск в період приступу значно змінюється (зменшується величина пульсового тиску за рахунок зниження максимального). До розвитку пароксизмальної тахікардії можуть призвести ішемічні ураження міокарду та коронарокардіосклероз.

Миготлива аритмія – одна з найважчих форм порушення серцевого ритму. Суть патогенетичного механізму миготливої аритмії полягає в тому, що міокардіальні волокна втрачають субординацію з водієм ритму і зв’язок один з одним. Як наслідок, окремі волокна, або групи кардіоміоцитів збуджуються і скорочуються асинхронно. Причинами виникнення миготливої аритмії можуть стати ураження електричним струмом, ревматичний процес, інфаркт міокарду, порушення гормонально-електролітного балансу, поява тромбу в порожнинах серця.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 864 | Нарушение авторских прав