АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ХВОРИМИ З ПОРУШЕННЯМИ ФУНКЦІЙ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ

Блювання — це рефлекторний акт, який обумовлений збуджен­ням блювотного центру і супроводжується мимовільним викиданням вмісту шлунка через стравохід, рот, іноді носові ходи.

Блювання може бути центрального походження. Воно виникає при підвищенні внутрішньочерепного тиску (пухлини мозку, гіпер­тонічна хвороба, струс мозку тощо).

Периферичне блювання може бути наслідком захворювання трав­ного тракту, подразнення кореня язика та піднебіння. Характерною ознакою периферичного блювання є те, що воно настає після нудо­ти, слинотечі, у блювотних масах наявні залишки їжі з кислим за­пахом.

Під час блювання максимально полегшується стан хворого. Тре­ба пам'ятати, що найбільш загрозливим ускладненням блювання є аспірація шлункового вмісту, що може призвести до рефлекторної зупинки дихання, розвитку аспіраційної пневмонії.

Гостра шлункова і кишкова кровотечі. Причиною гострої шлун­кової та кишкової кровотеч можуть бути понад 100 різних захворю­вань. За етіологічною ознакою найпоширенішими є виразкова, неви-разкова кровотеча та кровотеча нез'ясованої причини.

Кровотеча у травний тракт розподіляється на 2 періоди. Перший (латентний) період настає з моменту надходження крові у шлунок або кишки і проявляється загальними ознаками крововтрати: шу­мом у вухах, загальною слабкістю, запамороченням, холодним по­том, серцебиттям, зниженням артеріального тиску і непритомністю.

Другий (явний) період характеризується появою блювання з кров'ю або мелени (чорних випорожнень). Хворому необхідно надати невідкладну допомогу. Йому створюють максимальний фізичний та психічний спокій, призначають суворий ліжковий режим. На живіт хворого кладуть міхур з льодом або грілку з холодною водою. Дають вдихати кисень, що значно полегшує стан хворого. Негайно викли­кають "Швидку допомогу" і транспортують хворого на ношах. Якщо хворий перебуває у тяжкому стані, піднімають ножний кінець нош для поліпшення кровопостачання головного мозку.

Треба пам'ятати, що при наданні невідкладної допомоги хворим з гострою шлунковою і кишковою кровотечами необхідно застосувати тріаду чинників: голод, холод та спокій. Із медикаментозних засобів застосовують коагулянти: внутрішньовенно (5 % розчин амінокап­ронової кислоти 100 мл; 1 % розчин кальцію хлориду 100 мл; 5 % розчин аскорбінової кислоти 5—10 мл; 12,5 % розчин етамзилату 2 мл); внутрішньом'язово (1 % розчин вікасолу 1 мл).

Метеоризм. Хворі відчувають здуття, розпирання живота. При­чини метеоризму: посилене газоутворення в кишках, яке обумовлене споживанням з їжею рослинної клітковини (горох, квасоля, капуста

тощо), яка при ЇЇ переварюванні дає велику кількість газів; виражена зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози; порушення складу кишкової мікрофлори (дисбактеріоз), кишкова непрохідність; перші дні після операцій на органах травного тракту, малого таза.

При наявності постійного метеоризму проводять обстеження хво­рих з метою установлення його причини і вибору тактики лікування основного захворювання. Хворим з метеоризмом призначають дієту з обмеженою кількістю вуглеводів та кислих напоїв. Забороняють вживати свіжий хліб, свіжі борошняні вироби, солодощі, пиво; об­межують бобові, капусту, картоплю; з лікувальних засобів призна­чають активоване вугілля (по 0,5—1 г 3—4 рази на день), вітрогонні (ромашку, кріп).

Якщо ці засоби не допомогли або їх призначення протипоказано (в перші дні після операцій на органах травного тракту або органів малого таза), застосовують газовивідну трубку.

Пронос (діарея) — це часте випорожнення кишок, при якому кал має рідку консистенцію. Спостерігається при гострих та хронічних кишкових інфекціях (ентерит, ентероколіт), недостатності функції підшлункової залози, при підвищеній чутливості до деяких харчо­вих продуктів.

Про появу у хворого проносу сповіщають лікаря, оскільки це може бути проявом інфекційного захворювання. Калові маси від­правляють до лабораторії на дослідження. До з'ясування причини проносу хворого ізолюють. Якщо діагноз інфекційного захворювання підтверджується, хворого переводять в інфекційну лікарню; запов­нюють екстрене повідомлення і надсилають його до санепідемстанції в найближчі 12 год.

Хворого з проносом укладають у ліжко, добре вкривають, напува­ють свіжозавареним чаєм, підкладають під сідниці клейонку, а звер­ху — пелюшку, забезпечують індивідуальним судном. При проносі неінфекційного характеру хворому призначають регідрон (дозова­ний порошок, у склад якого входить: натрію хлорид — 3,5 г; калію хлорид — 2,5 г; натрію цитрат — 2,9 г; глюкоза—10 г). Уміст пакету розчинити віл перевареної охолодженої води і пити після кожно­го рідкого випорожнення. Також призначають протидіарейний за­сіб — імодіум. При гострій діареї спочатку вживають 2 капсули, у подальшому — по 1 капсулі після кожного рідкого випорожнення. При відсутності поліпшення стану протягом 24 год слід припинити вживання препарату та звернутися до лікаря. Не вживати препарат, якщо у випорожненнях присутня кров, а також при підвищеній чут­ливості до препарату.

Призначають хворому легкозасвоювану дієту з великою кількіс­тю білка, аскорбінової кислоти, вітамінів групи В, рідини (дієта № 4).

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ХВОРИМИ З ПОРУШЕННЯМИ ФУНКЦІЙ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ 297

Йому не рекомендують вживати молоко та молочні вироби, жирні, смажені страви, продукти, багаті на рослинну клітковину.

Слід пам'ятати, що поява рідких, подібних до дьогтю випорож­нень, свідчить про шлунково-кишкову кровотечу. Треба негайно сповістити лікаря.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 734 | Нарушение авторских прав