АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Спостереження за хворими з анеміями і догляд за ними

Анемії являють собою захворювання, які характери­зуються зниженням вмісту еритроцитів і гемоглобіну в одиниці об'єму крові внаслідок їхнього загального змен­шення в організмі.

306 ______________________________™____________________________

Гостра постгеморагічпа анемія найчастіше зумовлена масив­ними шлунково-кишковою, легеневою, матковою кровотечами та ін­шими джерелами крововтрат.

Із анемій з хронічним перебігом найбільш поширеними є залі-зодефіцитні і В₁₂-дефіцитні анемії. До розвитку залізодефіцитних анемій часто призводять повторні кровотечі (шлунково-кишкові, маткові та ін). Повторні вагітності, якщо вони виникають з коротки­ми інтервалами, також можуть призвести до дефіциту заліза. Більш рідкими причинами залізодефіцитних анемій є легеневі кровотечі, кровотечі із сечових шляхів, порушення всмоктування заліза, дефі­цит заліза в їжі.

Ураховуючи, що причиною розвитку залізодефіцитних анемій часто є хронічна крововтрата, при обстеженні таких хворих з метою виявлення джерела кровотечі проводять додаткові та інструменталь­ні дослідження (аналіз калу на приховану кров, рентгенологічні до­слідження шлунка і дванадцятипалої кишки, іригоскопію, гастро­скопію, колоноскопію, ректороманоскопію та ін). При маткових кро­вотечах вдаються до діагностичного вишкрібання матки.

Медична сестра, фельдшер, акушер повинні знати, як правильно підготувати пацієнтів до лабораторних та інструментальних дослід­жень і в разі потреби асистувати лікареві.

В ₁₂-дефіцитна анемія (анемія Аддісона—Бірмера) відноситься до анемій, які зумовлені порушенням кровотворення, і зв'язана з не-достнім надходженням в організм вітаміну В₁₂.

Основною причиною розвитку В₁₂-дефіцитної анемії є ушкоджен­ня слизової оболонки шлунка з подальшим припиненням секреції хлоридної кислоти, пепсину і так званого внутрішнього фактора Каст-ла — глікопротеїну, який секретується гландулоцитом парієтальним (обкладковими клітинами) слизової оболонки дна шлунка і необхід­ного для всмоктування вітаміну В₁₂. Чинники, які призводять до вра­ження слизової оболонки шлунка, може бути спадкова схильність і аутоімунні порушення (вироблення антитіл до обкладкових клітин); рідше — глистяні інвазії широким лентецом, який поглинає багато вітаміну В₁₂; обширні операції на шлунку і тонкій кишці.

У зв'язку з дефіцитом вітаміну В₁₂ порушується утворення ерит­роцитів у кістковому мозку.

Порушення функцій різних органів і систем організму при анеміях зумовлює деякі особливості догляду за такими хворими. Важливим є, зокрема, догляд за шкірними покривами та нігтями. У хворих з анеміями нерідко спостерігають сухість і тріщини шкірних покривів, зміни нігтів, які стають потовщеними, іноді навіть увігну­тими (ложкоподібними) і легко ламаються.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ХВОРИМИ З ЗАХВОРЮВАННЯМИ КРОВІ ТА КРОВОТВОРНИХ ОРГАНІВ ^

Велику увагу слід приділяти догляду за ротовою порожниною, ос­кільки при анеміях часто виникають тріщини в кутиках рота, розви­ваються запальні зміни слизової оболонки ротової порожнини (сто­матит), спостерігається біль в язику і його запалення (глосит).

Необхідно регулярно вимірювати температуру тіла, яка у хворих з В₁₂-дефіцитною анемією може підвищуватись у період загострення захворювання.

У пацієнтів, які страждають В₁₂-дефіцитною анемією, часто спос­терігаються ознаки ураження периферичної нервової системи: по­рушується больова чутливість, вони перестають також відрізняти гаряче від холодного. У зв'язку з цим необхідна велика обережність при подачі хворому грілки, застосуванні інших теплових процедур. Якщо не дотримуватись правил перестороги, можуть виникнути тяжкі опіки. У хворих спостерігаються також порушення регуляції функції сечовиділення, що іноді призводить до невимушеного сечо­виділення і нетримання сечі.

Особливу увагу при догляді за хворими з анеміями треба приді­ляти спостереженню за станом серцево-судинної системи. Необхідно постійно здійснювати контроль за частотою пульсу і величиною ар­теріального тиску. При анеміях зазвичай спостерігається схильність до тахікардії і артеріальної гіпотензії. Збільшення частоти серцевих скорочень і прогресивне падіння артеріального тиску (аж до розвитку шоку і колапсу) можуть бути ознаками сильної кровотечі, яка може раптово виникнути або відновитися у хворих з гострою і хронічною постгеморагічною анеміями. У зв'язку з цим необхідно добре знати клінічні прояви кровотеч, у тому числі шлунково-кишкових і леге­невих, та уміти диференціювати їх.

При лікуванні хворих з анеміями велику роль відіграє правиль­на організація харчування. При цьому треба мати на увазі, що, на­приклад, у хворих із залізодефіцитними анеміями нерідко спостері­гається зіпсуття смаку, коли хворі охоче їдять крейду, вугілля, сиру крупу та інші неїстівні речовини. При залізодефіцитній анемії в хар­човий раціон треба включати продукти з великим вмістом заліза. Але не варто, проте, захоплюватись надмірним вживанням яблук, греча­ної каші, гранатів, тому що залізо, яке міститься в цих продуктах у великій кількості, усмоктується погано. Краще всього засвоюється залізо, яке міститься в м'ясі і в м'ясних продуктах.

При В₁₂-дефіцитній анемії якоїсь спеціальної дієти не потрібно. Споживання сирої і легко обсмаженої печінки, що раніше розгля­дались як обов'язкова рекомендація, нині вважаються зайвими. Лі­кування В₁₂-дефіцитної анемії є на сьогодні достатньо ефективним, ураховуючи можливість парентерального застосування вітаміну В₁₂ (ціаиокобаламіну). Сказане стосується і залізодефіцитної анемії, яка

відносно швидко зникає на тлі вживання препаратів заліза. Зрозумі­ло, що ефективне лікування залізодефіцитної анемії можливе лише при виявленні і установленні джерела кровотечі.

При тяжкій анемії, яка обумовлена масивною крововтратою, може виникнути необхідність у переливанні крові, яке проводиться за визначеним правилом і передбачає попереднє визначення у па­цієнта групи крові та Rh.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1495 | Нарушение авторских прав