Спостереження за хворими з анеміями і догляд за ними
Анемії являють собою захворювання, які характеризуються зниженням вмісту еритроцитів і гемоглобіну в одиниці об'єму крові внаслідок їхнього загального зменшення в організмі.
306 ______________________________™____________________________
Гостра постгеморагічпа анемія найчастіше зумовлена масивними шлунково-кишковою, легеневою, матковою кровотечами та іншими джерелами крововтрат.
Із анемій з хронічним перебігом найбільш поширеними є залі-зодефіцитні і В12-дефіцитні анемії. До розвитку залізодефіцитних анемій часто призводять повторні кровотечі (шлунково-кишкові, маткові та ін). Повторні вагітності, якщо вони виникають з короткими інтервалами, також можуть призвести до дефіциту заліза. Більш рідкими причинами залізодефіцитних анемій є легеневі кровотечі, кровотечі із сечових шляхів, порушення всмоктування заліза, дефіцит заліза в їжі.
Ураховуючи, що причиною розвитку залізодефіцитних анемій часто є хронічна крововтрата, при обстеженні таких хворих з метою виявлення джерела кровотечі проводять додаткові та інструментальні дослідження (аналіз калу на приховану кров, рентгенологічні дослідження шлунка і дванадцятипалої кишки, іригоскопію, гастроскопію, колоноскопію, ректороманоскопію та ін). При маткових кровотечах вдаються до діагностичного вишкрібання матки.
Медична сестра, фельдшер, акушер повинні знати, як правильно підготувати пацієнтів до лабораторних та інструментальних досліджень і в разі потреби асистувати лікареві.
В 12-дефіцитна анемія (анемія Аддісона—Бірмера) відноситься до анемій, які зумовлені порушенням кровотворення, і зв'язана з не-достнім надходженням в організм вітаміну В12.
Основною причиною розвитку В12-дефіцитної анемії є ушкодження слизової оболонки шлунка з подальшим припиненням секреції хлоридної кислоти, пепсину і так званого внутрішнього фактора Каст-ла — глікопротеїну, який секретується гландулоцитом парієтальним (обкладковими клітинами) слизової оболонки дна шлунка і необхідного для всмоктування вітаміну В12. Чинники, які призводять до враження слизової оболонки шлунка, може бути спадкова схильність і аутоімунні порушення (вироблення антитіл до обкладкових клітин); рідше — глистяні інвазії широким лентецом, який поглинає багато вітаміну В12; обширні операції на шлунку і тонкій кишці.
У зв'язку з дефіцитом вітаміну В12 порушується утворення еритроцитів у кістковому мозку.
Порушення функцій різних органів і систем організму при анеміях зумовлює деякі особливості догляду за такими хворими. Важливим є, зокрема, догляд за шкірними покривами та нігтями. У хворих з анеміями нерідко спостерігають сухість і тріщини шкірних покривів, зміни нігтів, які стають потовщеними, іноді навіть увігнутими (ложкоподібними) і легко ламаються.
СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ХВОРИМИ З ЗАХВОРЮВАННЯМИ КРОВІ ТА КРОВОТВОРНИХ ОРГАНІВ ^
Велику увагу слід приділяти догляду за ротовою порожниною, оскільки при анеміях часто виникають тріщини в кутиках рота, розвиваються запальні зміни слизової оболонки ротової порожнини (стоматит), спостерігається біль в язику і його запалення (глосит).
Необхідно регулярно вимірювати температуру тіла, яка у хворих з В12-дефіцитною анемією може підвищуватись у період загострення захворювання.
У пацієнтів, які страждають В12-дефіцитною анемією, часто спостерігаються ознаки ураження периферичної нервової системи: порушується больова чутливість, вони перестають також відрізняти гаряче від холодного. У зв'язку з цим необхідна велика обережність при подачі хворому грілки, застосуванні інших теплових процедур. Якщо не дотримуватись правил перестороги, можуть виникнути тяжкі опіки. У хворих спостерігаються також порушення регуляції функції сечовиділення, що іноді призводить до невимушеного сечовиділення і нетримання сечі.
Особливу увагу при догляді за хворими з анеміями треба приділяти спостереженню за станом серцево-судинної системи. Необхідно постійно здійснювати контроль за частотою пульсу і величиною артеріального тиску. При анеміях зазвичай спостерігається схильність до тахікардії і артеріальної гіпотензії. Збільшення частоти серцевих скорочень і прогресивне падіння артеріального тиску (аж до розвитку шоку і колапсу) можуть бути ознаками сильної кровотечі, яка може раптово виникнути або відновитися у хворих з гострою і хронічною постгеморагічною анеміями. У зв'язку з цим необхідно добре знати клінічні прояви кровотеч, у тому числі шлунково-кишкових і легеневих, та уміти диференціювати їх.
При лікуванні хворих з анеміями велику роль відіграє правильна організація харчування. При цьому треба мати на увазі, що, наприклад, у хворих із залізодефіцитними анеміями нерідко спостерігається зіпсуття смаку, коли хворі охоче їдять крейду, вугілля, сиру крупу та інші неїстівні речовини. При залізодефіцитній анемії в харчовий раціон треба включати продукти з великим вмістом заліза. Але не варто, проте, захоплюватись надмірним вживанням яблук, гречаної каші, гранатів, тому що залізо, яке міститься в цих продуктах у великій кількості, усмоктується погано. Краще всього засвоюється залізо, яке міститься в м'ясі і в м'ясних продуктах.
При В12-дефіцитній анемії якоїсь спеціальної дієти не потрібно. Споживання сирої і легко обсмаженої печінки, що раніше розглядались як обов'язкова рекомендація, нині вважаються зайвими. Лікування В12-дефіцитної анемії є на сьогодні достатньо ефективним, ураховуючи можливість парентерального застосування вітаміну В12 (ціаиокобаламіну). Сказане стосується і залізодефіцитної анемії, яка
відносно швидко зникає на тлі вживання препаратів заліза. Зрозуміло, що ефективне лікування залізодефіцитної анемії можливе лише при виявленні і установленні джерела кровотечі.
При тяжкій анемії, яка обумовлена масивною крововтратою, може виникнути необхідність у переливанні крові, яке проводиться за визначеним правилом і передбачає попереднє визначення у пацієнта групи крові та Rh.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1563 | Нарушение авторских прав
|