АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Діагностика отруєнь і принципи надання невідкладної допомоги

Діагностика отруєнь ґрунтується на систематичних даних, результатах огляду місця пригоди, клінічній картині, даних лабораторної токсикологічної діагностики та результатах патоморфологічної діагностики.

Для клінічної діагностики гострих отруєнь велике значення має аналіз і дані з місця пригоди. Слід уточнити у потерпілого час і місце отруєння, вид отрути. Однак значення анамнестичних даних не слід переоцінювати, особливо при спробах суїцидального отруєння, коли потерпілий навмисно може приховувати час і вид отрути або просто не знати її точну назву. Потрібно ретельно оглянути місце пригоди, знайти речові докази отруєння (посуд з під алкогольних напоїв або сурогатів, упаковки від ліків, запах хімічних речовин, характер блювотних мас). Ліки та інші хімічні препарати мають бути спрямовані, як речовий доказ, разом із потерпілим за місцем його госпіталізації. Важливо уточнити шлях поступлення токсичної речовини в організм (дихальні шляхи, шкіра, шлунково-кишковий тракт тощо). Клінічна діагностика гострих отруєнь ґрунтується на виявленні відповідних симптомів, характерних для дії на організм даної речовини або цілої групи близьких за фізико-хімічними властивостями сполук.

При наданні невідкладної допомоги необхідно застосовувати наступні заходи:

- прискорити виведення токсичної речовини з організму;

- нейтралізувати отруту за допомогою протиотрути (антидотна терапія);

- провести симптоматичну терапію, спрямовану на підтримання життєво важливих функцій організму.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 571 | Нарушение авторских прав