АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Отруєння ртуттю та її сполуками

Ртуть – це протоплазматична, тіолова отрута, яка діє на сульфгідрильні групи клітинних білків, призводить до порушення ферментних процесів і функціонального стану життєво важливих органів. Депонується ртуть в паренхіматозних органах.

При отруєнні через рот (частіше сулемою) можливий опіковий шок, спостерігається різкий біль за ходом стравоходу, в епігастрії, слинотеча, металевий присмак в роті, блювота, випорожнення з домішками слизу і крові, набряклість язика, підщелепних та привушних залоз, кровоточивість ясен. З’являється мідно-червоне забарвлення слизової оболонки порожнини рота, пізніше – темна смужка сірчистої ртуті на яснах і зубах. На другу-третю добу з’являються симптоми гострої ниркової недостатності (некронефроз, сулемова нирка). Прогресують симптоми ураження ЦНС – збудження, судоми литкових м’язів, епілептичні напади, коматозний стан. При отруєнні парами металічної ртуті виникає сухий кашель, задишка, більш виражене ураження ЦНС, можливі явища типу металічної лихоманки.

При отруєнні ртуттю потрібно негайно ввести антидот Стринжевського (100 мл) з промиванням шлунку через 10-15 хвилин. Хворому вводять 1 мл на 10 кг маси тіла 5 % унітіол дом’язево (в першу добу 3-4 рази через кожні 6-8 годин), натрію тіосульфат 100 мл 30% розчину довенно. Проводять профілактику шоку і гострої ниркової недостатності, антибіотикотерапію, терапію гострої серцево-судинної недостатності, гемодіаліз, перитонеальний діаліз.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 486 | Нарушение авторских прав