АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Етіологія. Фактори, які викликають гарячкову реакцію, називаються пірогенними речовинами (пірогенами)

Прочитайте:
  1. Анемії: класифікація, етіологія, патогенез, їх характеристика.
  2. Гарячка: етіологія, патогенез, види температурних кривих і їх характеристика.
  3. Гіпоксія: етіологія, патогенез, класифікація.
  4. Гіпоксія: етіологія, патогенез, класифікація.
  5. Етіологія
  6. Етіологія
  7. Етіологія
  8. Етіологія
  9. Етіологія

Фактори, які викликають гарячкову реакцію, називаються пірогенними речовинами (пірогенами). Вони можуть потрапляти в організм і ззовні (екзогенні) чи утворюватися всередині нього (ендогенні). Екзогенні пірогени можуть бути як бактеріальної так і небактеріальної природи.

За механізмом дії пірогени поділяються на первинні та вторинні. Первинні пірогени потрапляють до організму разом з мікроорганізмами; це й є нічим іншим, як токсинами мікробів. Вони ще не викликають гарячку, але підштовхують макрофаги та нейтрофіли до синтезу вторинних пірогенів, які, в свою чергу, діють на механізми терморегуляції та призводять до гарячки. Місцем утворення вторинних пірогенів є лейкоцити, тому вони і були названі лейкоцитарними пірогенами.

Таким чином, первинні пірогени – етіологічні фактори, а вторинні – патогенетичні.

Механізм гарячки, яка викликається мікроорганізмами, що виділяють екзотоксини (дифтерія, правець), ще не вивчений. Гарячку здатні викликати віруси. Вважається, що вони індукують вироблення ендогенних пірогенів. Можливо, такий же механізм гарячки спостерігається при введенні небактеріальних пірогенів (кров, білкові речовини).

До неінфекційної гарячки належать гарячкові реакції, які виникають при асептичному запаленні, зумовленому механічним, хімічним або фізичним локальним пошкодженням тканин, а також при некрозі тканин на основі порушення кровообігу (наприклад, інфаркт міокарда). Розвиток гарячки в цих випадках визначається еміграцією в місце запалення лейкоцитів, які активізуються і починають виробляти лейкоцитарні пірогени.

Установлено, що в синтезі лейкоцитарних пірогенів беруть участь нейтрофільні гранулоцити, а також макрофагоцити, як рухомі, так і фіксовані в тканинах (легеневі макрофагоцити, мононуклеари селезінки та лімфатичних вузлів, макрофагоцити перитоніального ексудату). В лімфоцитах пірогени не утворюються.

Синтез лейкоцитарних пірогенів закодований в геномі лейкоцитів і починається з того моменту, коли первинні пірогени потрапляють в макро- і мікрофагоцити та починають активізувати в них метаболічні процеси, в тому числі й синтез пірогенів, а також виділення їх у внутрішнє середовище.

Процес утворення лейкоцитарних пірогенів може бути індукований також іншими речовинами, в тому числі й гормонами (підвищення температури тіла у жінок у період нормального менструального циклу). Гарячка при алергічному (стерильному) запаленні пояснюється тим, що коли залучаються лейкоцити в імунну відповідь, відбувається депресія генів, кодуючих вироблення пірогенних речовин. Комплекси антиген – антитіла стимулюють вироблення лейкоцитарних пірогенів. При інфекційних захворюваннях сенсибілізація призводить до більш вираженої гарячки при повторному контакті зі збудником.

 


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 590 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)