АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Жирова інфільтрація і жирова дистрофія

Якщо жир, який поступає в клітини не розщеплюється, не окиснюється, не виводиться із неї, це свідчить про жирову інфільтрацію. Якщо вона не поєднується з порушенням проти плазматичної структури та її білкового компонента, то говорять про жирову дистрофію.Загальною причиною жирової інфільтрації та жирової дистрофії вважають пригнічення активності окиснювальних і гідролітичних ферментів жирового обміну (при отруєнні миш’яком, хлороформом, при авітамінозах і т. д.).

Жирова інфільтрація розвивається при аліментарній і транспортній гіперліпемії і при порушенні утворення фосфоліпідів, що є наслідком недостатнього надходження з їжею холіну, метіоніну та інших ліпотропних факторів, недостатньою секрецією підшлунковою залозою ліпокаїну, який активує утворення фосфоліпідів у печінці і окиснення в ній жирних кислот.

Порушення обміну жирів у жировій тканині проявляється ожирінням.

Ожиріння – це схильність організму до надмірного збільшення маси тіла під впливом певних умов.

Маса тіла при цьому збільшується (рис. XIV) внаслідок ненормальної акумуляції жиру в депо.

За етіологією ожиріння поділяють на три види: аліментарне, гормональне (рис. XV), церебральне. Істотна роль спадковості в патогенезі ожиріння. Ожиріння розвивається внаслідок трьох основних патогенних факторів:

- підвищеного надходження в їжу вуглеводів і жирів при невідповідному енергетичному використанні жиру;

- недостатнього використання (мобілізації) жиру із депо як джерела енергії;

- надлишкового утворення жиру з вуглеводів.

Наслідки ожиріння: порушення толерантності до глюкози, гіперглікемія, гіперінсулінемія; збільшення екскреції глюкокортикоїдів із сечею (на відміну від хворих з синдромом Іщенко-Кушинга співвідношення екскреції глюкокортикоідів і креатиніну залишається у хворих на ожиріння нормальним) після фізичного навантаження, під час сну; після введення аргініну спостерігаються менші коливання концентрації соматотропного гормону в плазмі; зниження чутливості до інсуліну збільшених аліпоцитів і мускулатури; збільшення вмісту ненасичених жирних кислот у крові – підвищене споживання їх мускулатурою; гіпертрофовані ліпоцити сильніше реагують на норадреналін та інші ліпотичні речовини.

У хворих на ожиріння часто розвиваються серцево-судинні захворювання, гіпертензія, жовчекам’яна хвороба (жовч при ожирінні виявляється літогенною, тобто містить мало детергентів, що розчиняють ефіри холестерину). Огрядні люди погано переносять наркоз і оперативні втручання. Як післяопераційне ускладнення часто виникає тромбоемболія. При ожирінні збільшена вірогідність цирозу печінки. Жінки, які страждають на ожиріння, частіше хворіють на рак ендометрію, тому що їх жирова тканина має більшу здатність метаболізувати андростендіон в естрон. При ожирінні спостерігається задишка, оскільки масивні підшкірно-жирові відкладення обмежують рух грудної клітки, накопичення жиру в черевній порожнині заважає опусканню діафрагми. Збільшена потреба в кисні, але утруднений газообмін, відносна легенева недостатність посилюється, розвивається часте поверхневе дихання.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 529 | Нарушение авторских прав