Гідропічна дистрофія
Цей вид дистрофії називається ще водяночною, або вакуольною. Зовні органи не змінюються. При мікроскопічному дослідженні цитоплазма просвітлена, містить вакуолі, виповнені прозорою рідиною. На початку процесу в ній з'являються дрібні крапельки, що в подальшому зливаються у великі краплі (мал. 12). Інколи цитоплазма повністю виповнена мікровезикулами і нагадує "бджолині соти", в інших — у ній містяться одна або дві-три великі вакуолі різних розмірів або, навпаки, вся вона різко розріджена, а ядро ніби плаває в ній.
Електронномікроскопічно спостерігається значне розширення канальців цитоплазматичної сітки, фрагментація їх мембран, нагромадження в просвітах дрібнозернистого флокуляту середньої електронної щільності. Мітохондрії збільшені у розмірах, з ознаками вогнищевого або дифузного набряку матриксу, деструкцією крист та дисоціацією їх мембран (мал. 13).
Існують два можливих механізми процесу:
1) розвиток дистрофії пов'язаний з порушенням функції іонних насосів (Na+ — К+), у результаті чого підвищується проникливість плазмалеми, що супроводжується посиленим надходженням води в цитоплазму;
2) в основі дистрофії, навпаки, лежить затримка в клітині води, що утворюється в результаті окисно-відновлюючих процесів. Цьому сприяє недостатність АТФ (транспорт води є енергомістким процесом), а також затримка в цитоплазмі іонів Na+.
Таким чином, гідропічна дистрофія відображає порушення білково-водно-електролітичного обміну, що супроводжується змінами колоїдно-осмотичного тиску в клітині. Підвищення проникливості мембран, розпад ліпопротеїдних комплексів, активація ферментів лізосомальної системи можуть закінчуватися фокальним або тотальним некрозом клітини.
Мал. ІЗ. Гідропічна дистрофія нирок (біоптат). Електронограма.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 699 | Нарушение авторских прав
|