АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гіаліноз судин

В основі розвитку цього виду гіалінозу лежать метаболічні зміни в стінках судин, переважно дрібних артерій та артеріол. Вони можуть мати інволютивний характер і тоді гіаліноз розглядають як процес фізіологічний (гіаліноз судин матки після пологів, гіаліноз судин селезінки, яєчника та ін.). В інших випадках, тобто при захворю­ваннях, вони супроводжуються підвищенням проникливості судин, що характеризується інсудацією їх стінок білками плазми (альбумі­нами, глобулінами, фібриногеном), які адсорбуються на волокнах і в подальшому трансформуються в гіалін.

Існує точка зору, що підвищення проникливості може бути пов'язаним з відкладанням у стінці судин імунних комплексів, на яких також формується гіалін. Але поява імунних комплексів може супроводжуватись і процесами деструкції волокон стінки з подаль­шим розвитком фібриноїдної дезорганізації та утворенням гіаліну, тобто мова йде про можливість синхронного розвитку процесів підвищеної проникливості судин та деструкції колагенових волокон з трансформацією новоутворених речовин в гіалін.

Розрізняють такі види судинних гіалінів:

1. Простий гіалін — спостерігається при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі; має вигляд дрібногранулярного матеріалу середньої електронної щільності, що розташований в субендотеліальному просторі і подекуди зливається з залишками еластичних волокон. У просвітах канальців нирок при їхньому ущільненні (гіпертонічна хвороба, гломерулонефрит) він представлений у вигляді гомогенних структур з різним ступенем пофарбованості еозином (мал. 16).

2. Ліпогіалін — зустрічається при цукровому діабеті; інколи дає метахромазію, в решті його характеристика відповідає простому гіаліну.

3. Складний гіаліп — виникає внаслідок фібриноїдної дезорга­нізації сполучної тканини; основою будови є фібриноїд, до складу якого входить фібрин.

При мікроскопічному дослідженні стінки судин дрібного калібру потовщені, просвіт звужений. Гіалін, що відкладається у внутрішній оболонці, має гомогенний вигляд, інтенсивно зафарбовується еози­ном. Інколи нагромадження його спостерігається вздовж усього про­світу судин, який гіалінові маси оточують у вигляді кола (мал. 17).

Інколи відкладання гіаліну спостерігається тільки в окремих міс­цях інтими, яка стає нерівномірно потовщеною, а просвіт судин звужується, стінка деформується. Ендотелій при цьому зберігається. Під ним містяться гіалінові маси, зовнішньою межею яких служить у більшості випадків внутрішня еластична мембрана, що інколи розщеплюється і тоді тонкі еластичні волоконця оточують маси гіаліну.

Значне нагромадження гіалінових мас в інтимі судин супровод­жується стисненням м'язової оболонки, яка в окремих випадках стає тоншою за внутрішню. При різко виражених ступенях гіалінозу роз­межування на шари в судинах зникає і вся стінка стає гомогенно ро­жевого кольору, просвіти судин різко звужуються або облітеруються (мал. 18). В артеріях більшого калібру, що проходять у складі трабекул селезінки, спостерігається потовщення інтими і значне розщеплення внутрішньої еластичної мембрани.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 956 | Нарушение авторских прав