АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

КЛАСИФІКАЦІЯ ЕНДОГЕННИХ ПІГМЕНТІВ

При місцевому гемосидерозі відбувається нагромадження гемосидерину в місцях крововиливів, де він міститься в сидерофагах, надаючи тканині буруватого відтінку. Можливий і його розвиток у легенях при ваді серця — стенозі лівого атріовентрикулярного отвору, есенціальному гемосидерозі (синдромі Целена-Геллерстедта). Місце­вий гемосидероз спостерігається при екстраваскулярному гемолізі. Сидеробластами та сидерофагами стають лейкоцити, гістіоцити, ретикулярні клітини, ендотелій та епітелій. У невеликих кровови­ливах (діапедезного типу) виявляється тільки гемосидерин, при великих крововиливах він розміщується по периферії в живих ткани­нах, а гематоїдин - у центрі, в місцях аутолізу, що виникає без доступу кисню й участі клітин.

Особливою формою порушень обміну гемосидерину є гемохроматоз.