АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гіпоксія: етіологія, патогенез, класифікація.

Гіпоксія, або кисневе голодування – це типовий патологічний процес, який виникає внаслідокнедостатнього постачання тканинами кисню або порушення використання його тканинами.

Класифікація гіпоксії:

І. В залежності від причин виникнення та механізмів розвитку виділяють сім типів гіпоксії:

Екзогенна (гіпоксична), дихальна (респіраторна), циркуляторна (серцево-судинна), гемічна (кров’яна), тканинна (гістотоксична), гіпоксія навантаження, гіпоксія змішаної етіології.

II. За темпами розвитку і тривалістю виділяють:

а) блискавичну,

б) гостру;

в) підгостру;

г) хронічну гіпоксію.

1. Гіпоксичною (екзогенною ) називають гіпоксію, причиною якої є зменшення парціального тиску кисню у вдихуваному повітрі.

Гіпоксична гіпоксія може бути двох видів:

г іпобарична виникає призниженні атмосферного тиску (наприклад, при відніманні на висоту в гори). Дана гіпоксія супроводжується гіпокапнією (зниженням СО₂) і алкалозом (злужненням крові), які виникають внаслідок частого і глибокого дихання. Гіпокапнія та алкалоз пригнічують дихальний центр

нормобарична гіпоксія виникає при зменшенні вмісту кисню у вдихуваному повітрі (наприклад, робота в шахтах, несправність систем кисневого забезпечення в літальних апаратах, на підводних човнах, у скафандрах). Це супроводжується гіперкапнією (збільшенням рівня СО₂).

Гірська хвороба виникає при підніманні неадактованого організму в гори. Вона являє приклад під гострої і хронічної гіпоксії.

Провідне значення в патогенезі гірської хвороби має зменшення парціального тиску кнсню у вдихуваному повітрі (гіпоксична гіпокоія).

Крім того, при підніманні в гори патогенну дію чинять й інші фактори, зокрема, зменшення власне атмосферного тиску (синдром декомпресії), сонячна радіація, зниження температури зовнішнього середовища, сухість вдихуваного повітря, збільшення фізичного навантаження.

Виділяють зони коли при підніманні в гори розвивається ознаки гіпоксії:

I. Нейтральна зона (висота від 0 до 2000 м над рівнем моря). Функції організму не страждають. *

II. Зона повної компенсації (висота від 2000 до 4000 м над рівнем моря). Відзначається

збільшення частоти пульсу, дихання, підвищення артеріального тиску. У той же час зменшується фізична й розумова працездатність, розвивається ейфорія, порушується тонка координація рухів, послаблюється увага.

Ш. Зона неповні компенсації (висота від 4000 до 6000 м над рівнем моря). Розвиваються важкі, але оборотні зміни. Тахікардія змінюється брадикардією, падає артеріальний тиск, дихання стає частим і поверхневим, іноді розвивається дихання Чейна-Стокса, характерні сонливість, млявість, нудота.

IV. Критична зона (понад 7000 м над рівнем моря). Розвиваються необоротні зміни. Артеріальний тиск падає до 0, пульс стає ниткоподібним, з ’являється термінальне дихання, людина непритомніє, розвиваються судоми й настає смерть.

Висотна хвороба - це гостра або блискавична форма гіпоксичної гіпоксії, що виникає під час висотних польотів у літальних апаратах з кабінами відкритого типу

або при порушенні герметичності кабін закритого типу.

2. Дихальна (респіраторна) гіпоксія - це кисневе голодування, причиною якого є недостатність зовнішнього дихання. Супроводжується зменшенням р0₂ (гіпоксемією) і збільшенні pCO₂ (гіперкапнією) артеріальної крові, розвитоком газового ацидозу. Респріторна гіпоксія спостерігається при обструкції (закупорці) дихальних шляхів, пневмонії, бронхіальній астмі, центральних розладах дихання, які можуть виникнути при вроджених та набутих аномаліях будови грудної клітки, а також при порушенні дифузії в легенях (при ателектазі (спадінні легень) або фіброзі легень (переродженні легеневої тканини на сполучну).

3. Циркуляторна гіпоксія - це кисневе голодування, причиною якого є розлади загальної гемодинамікн або порушення місцевого кровообігу. Циркуляторна гіпоксія буває загальною та місцевою.

В основі розвитку загальної циркуляторної гіпоксії є порушення системного кровообігу (зниження системного артеріального тиску) при серцевій недостатності і зниження тонусу судин (колапсі). Місцева гіпоксія виникає при збільшені опору судин та звужені їх просвіту Наприклад, гіпертонічна хвороба).

4. Гемічна (кров’яна) гіпоксія - це кисневе голодування, що виникає внаслідок зменшення кисневої ємності крові. Для даної гіпоксії характерне зменшення кисневої ємності крові.

Виділяють дві форми кров’яної гіпоксії:

а). анемічну - виникає як наслідок анемії, порушенні здатності гемоглобіну зв'язувати транспортувати та віддавати тканинам кисень.