АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гарячка: етіологія, патогенез, види температурних кривих і їх характеристика.

Гарячка - це типовий патологічний процес, що розвивається у відповідь на пірогенні подразники і виявляє себе перебудовою терморегуляції, спрямованою на активне підвищення температури тіла.

Етіологія:

Пірогени - речовини, які є причиною розвитку гарячки.

Їх поділяють на: а) інфекційні і неінфекційні; б) природні і штучні; в) екзогенні і ендогенні; г) первинні і вторинні.

До інфекційних пірогенів відносяться: 1) ендотоксини грамнегативних бактерій (пірогенною дією володіє фрагмент токсину - ліпоїд А); 2) екзотоксини грампозитивних бактерій (дифтерійний, правцевий); 3) продукти діяльності патогенних грибів; 4) рикетсії; 5) віруси.

Неінфекційними пірогенами є: 1) компоненти несумісної за групою перелитої крові (трансфузіїна лихоманка); 2) екзогенні білки (білки молока при парентеральному його введенні); 3) продукти розпаду тканин.

Природними називають пірогени, які існують у природі або утворюються природним шляхом із непірогенних речовин.

Штучні пірогени одержують шляхом обробки нативних бактеріальних токсинів і використовують з лікувальною метою (піротерапія). Найбільш відомими є пірогенал, отриманий із Pseudomonas aeruginosa, і пірексаль, виділений із Salmonella abortus equi.

Екзогенні пірогени надходять або вводяться ззовні. При введенні екзогенного пірогену парентерально лихоманка виникає через 45-90 хв.

Ендогенні пірогени утворюються в самому організмі.

До них відносяться: 1) продукти первинної і вторинної альтерації, які утворюються у вогнищі запалення; 2) продукти, які надходять у кров із вогнищ некрозу (наприклад, при інфаркті міокарда); 3) метаболіти стероїдних гормонів; 4) комплекси антиген-антитіло; 5) лейкоцитарні пірогени - продукти діяльності нейтрофілів і макрофагів.

Первинними називають пірогени, які безпосередньо не впливають на центр терморегуляції.

Вони вступають у взаємодію з гранулоцитами, моноцитами і лімфоцитами крові, а також з фіксованими тканинними макрофагами (моноцитами крові і лімфи, фіксованими макрофагами селезінки, печінки, лімфатичних вузлів, лімфоцитами, ендотеліоцитами і ін), активують їх та індукують синтез у них різних біологічно активних білкових речовин - «вторинних пірогенів».

Патогенез:

Як екзо- так і ендогенні первинні пірогени сприймаються організмом у якості чужорідних речовин і реагують з рецепторним апаратом макро- і мікрофагів або по-глинаються ними. Внаслідок цього лейкоцитами виробляється і виділяється у кров вторинний ендопіроген - інтерлейкін 1 (Іл 1).

Температура в організмі регулюється центром терморегуляції, який знаходиться в гіпоталамусі. Іл 1 взаємодіє з рецепторами нейронів так званої «установочної точки» у гіпоталамусі. Як наслідок, активується фермент фосфоліпаза А₂, що вивільняє з плазматичної мембрани арахідонову кислоту, з якої утворюються простагландини групи Е. Завдяки простагландинам звичайні сигнали про нормальну температуру ядра починають сприйматися нейронами «установочної точки» як інформація про зменшення температури. Тому активується центр теплоутворення та гальмується центр тепловіддачі.

Крім нервових клітин, Іл 1 взаємодіє також з рецепторами різних клітин і зумовлює нетемпературні ефекти гарячки. Впливаючи на лімфоцити, Іл 1стимулює синтез антитіл, на гепатоцити - вироблення фібриногену, на ендотеліоцити – факторів згортання крові. Інша дія інтерлейкіну 1 спостерігається у м'язах - протеоліз і біль; у хрящах - руйнування; у тканинах головного мозку — сонливість, марення. Крім пірогенів, гарячку можуть викликати гормони щитоподібної залози (тироксин), гіпофізу (тиротропний гормон). А глюкокортикоїди (гормони кори наднирників) гальмують розвиток гарячкової реакції.

В и д і л я ю т ь 3 стадії гарячки:

1) підвищення температури (st. incrementi);

2) збереження підвищеної температури (st. fastigii);

3) зниження температури (st. decrementi).

Характерною особливістю першої стадії є переважання теплопродукції над тепловіддачею. Не треба думати, що в цьому періоді втрачається контроль над регуляцією тепла. Навпаки. Референтна температура “установочної точки” активно зміщується вгору, і всі механізми теплопродукції і тепловіддачі перебудовуються таким чином, щоб утримати температуру тіла на вищому рівні. Перш за все, обмежується тепловіддача, і цей механізм має вирішальне значення. Звужуються периферичні судини, зменшується приплив теплої крові до периферичних тканин, зменшується потовиділення і випаровування. Крім того, блокуються всі інші шляхи віддачі тепла - радіація, кондукція, конвекція. Паралельно з цим збільшується теплопродукція. Наростає м’язовий тонус, з’являється тремор м’язів, зростає продукція тепла в печінці та інших внутрішніх органах. Підвищення температури тіла супроводжується остудою, тобто сильним відчуттям холоду в поєднанні з інтенсивним тремором.

Ступінь та швидкість підвищення температури залежить від концентрації пірогенних речовин у крові, властивостей гематоенцефа-лічного бар'єру, що визначає поступлення пірогенних речовин у мозок, і реактивно-сті хворого.

Коли температура тіла досягає визначених меж, її ріст припиняється. Встанов-люється нове стійке співвідношення між теплопродукцією та тепловіддачею. Темпе-ратура тіла стабілізується на новому рівні; настає друга стадія гарячки. При цьому дриж зникає, а судини розширюються, шкіра червоніє, стає гарячою на дотик. Обмін речовин збільшується у 2 - 3 рази при підвищенні температури на 1,0°С. У виснажених людей інфекційні хвороби можуть перебігати без гарячки. У дітей вона розвивається швидко, у людей похилого віку - повільно, до невисокого рівня.

Після припинення дії пірогенів центр терморегуляції набуває попереднього стану, установочна точка температури знижується до нормального рівня і розвивається третя стадія гарячки. Тепло, що накопичилось в організмі, виводиться за рахунок розширення шкірних судин, великого потовиділення та швидкого дихання.

Р о з р і з н я ю т ь 2 варіанти зниження температури:

1) критичне зниження - різке зменшення температури протягом декількох годин;

2) літичне зниження - поступове зменшення температури протягом декількох діб.

При критичному зниженні температури спостерігається рясне потовиділення із різким розширенням периферичних судин, що може призвести до падіння артеріального тиску і розвитку гострої судинної недостатності (колапсу).

За рівнем підвищення температури розрізняють наступні типи гарячкки: а) субфебрильну - підвищення температури до 38⁰С;б) помірну - 38-39⁰С;в) високу (піретичну) - 39-41⁰С і г) гіперпіретичну - 41-42⁰С.

Типи температурних кривих

Температурна крива під час гарячки складається з трьох частин - підвищення, стояння і зниження, але у кожної є свої особливості, що можуть дати інформацію про стан хворого та мають діагностичне значення.

На характер температурної кривої можуть впливати особливості збудника, циклічність його розвитку в крові, організм хворого, здатність його імунної системи відповідати на чужорідні антигенні стимули. Внаслідок широкого застосування антибіотиків температурні криві значною мірою втратили свою типовість.

Розрізняють наступні типи гарячки:

1. Гарячка постійного (сталого – febris continua) типу.

Характерно: температура встановлюється на високих цифрах, добові коливання невеликі, не більше 1°С. Спостерігається при крупозній пневмонії, черевному та висипному тифах, ревматизмі.

2. Гарячки послаблюючого(ремітуючого- f.remittens) типу.

Xарактерно: добові коливання температури в межах 1-2 °С, без зниження ранкової температури до норми, і спостерігається при гнійничкових захворюваннях, вогнищевих запаленнях.

3. Гарячка переміжного (інтермітуючого – f.intermittens) типу

Характерно: короткочасне, частіше раптове, в II половині дня чи нічне підви-щення температури до 39-40°С і швидке (через декілька годин) її повернення до но-рми. Періоди гарячки повторюються через 1-3 дні. Спостерігається при малярії.

4.Гарячка виснажуючого (гектичного – f.hectica) типу:

Характерно: великі добові коливання температури (3-4°С) з різким ранковим зниженням до норми. При цьому виникає значне потовиділення і виснажлива слаб-кість. Спостерігається при сепсисі, гнійничкових захворюваннях, активному тубер-кульозі з розпадом легеневої тканини.

5.Гарячка спотвореного (інвертобаного) типу:

Характерно: подібна до гарячки гцктичного типу, але максимум температури спостерігається вранці, а ввечері вона нормалізується. Спостерігається при сепсисі,

важких формах туберкульозу.

6.Гарячка поворотного (рекурентного – f.recurrens) типу.

Характерно: раптове кількаденне підвищення температури до 39-40⁰ С і вище, потім раптове її падіння до норми і через декілька днів повторне підвищення температури. Спостерігається при поворотному тифі.