АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Амілоїдоз печінки

Відкладання амілоїду в печінці завжди відбувається одночасно з появою його в інших органах. Пошкодження, як правило, поширюється на всі дольки, супроводжується розвитком жирової інфільтрації гепатоцитів. На перших порах відкладання амілоїду розпочинається навколо капілярів, у центрі частки і поступово поширюється на центральні та периферичні відділи.

Структура гепатоцитів, розміщених у центрі часток зберігається довше, в гепатоцитах виникають вторинні зміни у вигляді ожиріння цитоплазми, появи зерен ліпофусцину. Гомогенні скупчення амілоїду спочатку незначні, мають вогнищевий характер, але поступово зливаються між собою і набувають поширеного характеру. Під впливом все зростаючих скупчень амілоїду відбувається звуження просвітів капілярів, а інколи і взагалі їх колапс, в результаті чого окремі ділянки органу стають малокровними.

З іншого боку, маси амілоїду тиснуть і на печінкові трабекули, в результаті чого клітини їхні поступово сплющуються, атрофуються і, зрештою, гинуть. Структура печінкової дольки порушується, втрачає свої характерні особливості, серед амілоїдних мас дуже рідко зустрічаються просвіти окремих капілярів та потовщені печінкові балки (трабекули).

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 597 | Нарушение авторских прав