АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Стромально-судинні жирові дистрофії (ліпідози)

При цьому виді дистрофії відбувається накопичення нейтраль­ного жиру в жирових депо: підшкірножировій клітковині, брижжі, сальнику, паранефрії. Процес має загальний або місцевий характер.

Розрізняють такі форми загального ожиріння:

1. Первинне — діагноз встановлюється методом виключення;

2. Вторинне — є симптоматичним, зустрічається при церебраль­них, ендокринних та спадкових захворюваннях.

За зовнішніми ознаками типи ожиріння бувають:

1. Верхній — жир відкладається на обличчі, потилиці, шиї, у ділянці плечового поясу, в молочних залозах;

2. Середній — жир відкладається в передній стінці черевної порожнини у вигляді "фартуха";

3. Нижній — жир відкладається в ділянці стегон, гомілок.

Морфологічна класифікація ожиріння враховує кількість жирових клітин (адіпозоцитів) та їхні розміри.

Зважаючи на це розрізняють:

1. Гіпертрофічний тип - в основі лежить збільшення не кількості клітин, а їх розмірів (у два рази) та вмісту триглицеридів у цитоплазмі (у вісім разів);

2. Гіперпластичний тип - характеризується збільшенням кількості жирових клітин в організмі, досягає максимуму в період статевого дозрівання і надалі залишається незмінною.

В організмі жінок жирових клітин близько 40 млрд., у чолові­ків - у два рази менше, що пов'язано з супрестивною дією тестостерону на розвиток жирової тканини.

Певне клінічне значення має ожиріння серця. При цьому жирова тканина розростається під епікардом, проростає у строму, що супроводжується атрофією кардіоміоцитів (просте ожиріння серця). Цей процес буває більш вираженим у правій половині серця: інколи вся товща правого шлуночка заміщується жиром, у зв'язку з чим може спостерігатися розрив серця. У результаті такого надмірного розростання жирової тканини структура міокарду порушується: кардіоміоцити роз'єднуються тяжами жирових клітин і набувають вигляду то більш товстих, то більш тонких пучків. Волокна стають тонкими, але зберігають при цьому свою поперекову посмугованість та фібрилярність.

Загрозливий характер ожиріння серця полягає в тому, що при ньому порушується діяльність органу: це характеризується розвитком задухи, застоєм крові в нижче розташованих ділянках тіла, набряками нижніх кінцівок.

При місцевій формі ожиріння воно має вогнищевий характер, зовні нагадує ліпоми. Відкладення жиру спостерігається в підшкірній жировій тканині у вигляді інкапсульованих утворень, клітинна реак­ція навколо, як правило, відсутня (хвороба Деркума, синдром Маде-лунгатощо). При хворобі Деркума (lipomatosisdolorosa) в підшкірній клітковині кінцівок та тулуба з'являються вузлики з жиру, що дуже болючі на дотик. В основі захворювання лежить полігландулярна ендокринопатія.

Місцеве збільшення жиру може мати місце при вакантному ожи­рінні (жировому заміщенні), при атрофії тканини або органу (наприклад, жирове заміщення нирок при їх атрофії).

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 617 | Нарушение авторских прав