АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Термінологія до розділу

"МОРФОЛОГІЯ ПОРУШЕНЬ

ОБМІНУ РЕЧОВИН. ДИСТРОФІЇ. НЕКРОЗ"

Авітаміноз - патологічний стан, зумовлений відсутністю в організмі певних вітамінів.

Адісона хвороба (Th. Addison) - ендокринне захворювання, пов'язане з пошкодженням коркового шару наднирникових залоз, що супроводжується зменшенням кількості гормонів.

Алкаптонурія (гр. alkapton — гомогентизинова кислота, гр. сеча) — захворювання спадкового характеру, в основі якого лежить порушення обміну тирозину в зв'язку зі зниженням активності гомогентинази та нагромадженням в тканинах гомогентизинової кислоти; у дорослих спостерігається пігментація (продуктом обміну гомогентизинової кислоти) різних тканин та розвиток артрозів, у дітей має місце потемніння сечі.

Альбінізм (лат. albus — білий) — відсутність пігментації шкіри, сітківки та райдужки ока меланіном набутого або спадкового характеру в зв'язку з недостатністю в організмі фермента тирозинази.

Амілоїдоз (гр. атіїоп — крохмаль; eiden — подібний) - мезенхімальний диспротеїноз, що характеризується відкладанням у проміжній тканині амілоїду, що супроводжується атрофією парен­хіми, склерозом та функціональною недостатністю органів. Буває: первинний, вторинний, спадковий, пухлиновидний, старечий.

Антракоз (гр. antrax — вугілля) - пневмоконіоз, що розви­вається внаслідок вдихання кам'яновугільного пилу.

Аргірія — аргіроз (гр. argyros — срібло) — бура або темно-сіра пігментація шкіри, слизових оболонок, внутрішніх органів, що зумовлена відкладанням у них срібла, спостерігається у людей деяких професій або у хворих в результаті тривалого лікування препаратами нітрата срібла.

Базофілія (гр. basis — основа; philia — любов, нахил до чогось) — схильність тканин та клітин посилено сприймати основ­ні фарби при проведенні гістологічних досліджень (гематоксилін, азур та ін.).

Вітиліго (лат. vitium — вода) - ідіопатична сегментарна гіпопігментація шкіри, що зумовлена відсутністю в ній меланоцитів, характеризується появою різноманітних за формою та розмірами плям молочно-білого кольору, що оточені нормальною шкірою або смужкою гіперпігментації.

Гематоїдин — пігмент, що зустрічається в патології при розпаді гемоглобіну без доступу кисню (в центрах великих крововиливів), до складу його не входить залізо, у хімічному аспекті ідентичний білірубіну, має позаклітинну локалізацію.

Гемахроматоз (гр. haema — кров; chroma, chromatos — колір, забарвлення), син.: гемомеланоз, бронзовий діабет, пігментний цироз - захворювання спадкової природи, що передається за домінантним або рецесивним типом, характеризується порушенням обміну пігментів, що містять у своєму складі залізо, та нагромад­женням їх у тканинах, супроводжується розвитком цирозу печінки, цукровим діабетом та пігментацією шкіри, іноді — слизових обо­лонок.

Гемомеланін (гр. Haema - кров, melas - чорний) - гемоглобіногенний пігмент, що утворюється з гемоглобіну за участю збудника малярії при розпаді щизонтів, накопичується у цитоплазмі макрофагів, що супроводжується темно-бурим зафарбовуванням тканин.

Гіаліноз (гр. hyalos — скло) — білкова дистрофія, що характе­ризується відкладанням у проміжній тканині і в стінках кровоносних судин оксифільних мас білкової природи.

Гіпоксемія (лат. oxygenium — кисень) - зниження вмісту кисню в крові;

— гіпоксія, киснева недостатність — недостатнє постачання киснем тканин або порушення його використання;

- гіпоксія анемічна - розвивається при анемії внаслідок зменшення кількості еритроцитів або вмісту в них гемоглобіну;

- гіпоксія гемічна (гіпоксія крові) — розвивається внаслідок зменшення кисневої ємності крові;

— гіпоксія гістотоксичпа (тканинна) — спостерігається при отруєнні в результаті пригнічення тканинних окисно-відновних процесів;

— гіпоксія дихальна (респіраторна) - виникає внаслідок порушення газообміну в легенях;

— гіпоксія внаслідок застою — при застої венозної крові;

— гіпоксія циркуляторна — при порушенні кровообігу.

- Гіперкератоз (hyper — багато, надмірно; kiratos — роговаречовина; osis — патологічний стан) — потовщення рогового шару епідермісу.

Гістіон (histos — тканина) — структурно-функціональна оди­ниця сполучної тканини.

Гістіоцитоз — поява осідлих макрофагів (гістіоцитів) в пери­ферійній крові або значне збільшення їх кількості в тканинах при різноманітних патологічних процесах;

- збірна назва групи захворювань невиясненої етіології, що характеризуються ендогенними порушеннями обміну речовин та нагромадженням їх продуктів в осідлих макрофагах різних органів.

Гістогематичний бар'єр (hystos - тканина; haema - кров) — загальна назва структур, що забезпечують існування гісто-фізіологічних механізмів виконання бар'єрних функцій на рівні клітина — стінка судини (гематоенцефалічний бар'єр, аерогематичний бар'єр, гематотестикулярний бар'єр та ін.).

Гістогенез (hystos — тканина; genesis — розвиток) - формування тканини в процесі індивідуального розвитку організму (онтогенезу).

Глікогенози - група спадкових захворювань, в основі яких лежить порушення вуглеводного обміну, що характеризується відкла­данням гранул глікогену в різних органах та тканинах. Виділяють 9 типів глікогенозів.

Гомеостаз (homois — однаковий; staseo — стан) — здатність організму підтримувати стійку рівновагу внутрішнього середовища.

Цекомпозиція (лат. compositio — складати, зіставляти) - механізм дистрофічного процесу, що в основі своїй має розщеплення білково-жирових або білково-полісахаридних комплексів.

Дистрофія (гр. dys — порушення; trophe — живлення) - морфологічне відображення порушеного обміну речовин, в основі якого лежить нагромадження та перерозподіл у тканинах різних речовин.

Ензимопатія (гр. еn — всередині; zymme — дріжджі; pathia — захворювання; син.: ферментопатія) — загальне визначення для різноманітних патологічних процесів, що супроводжується змінами ферментативної активності у тканинах та органах.

Жовтуха (жовтяниця) — зафарбування в жовтий колір шкіри, слизових оболонок, склер жовчними пігментами або жовчю. Існують надпечінкова, печінкова та підпечінкова форми.

Захворювання Леттерера-Сіва, син.: ретикулогістіоцитоз не ліпоїдний - гострий системний прогресуючий гістіоцитоз, що спостерігається переважно у дітей 1 - 2 років життя, характеризується лихоманкою, гепатоспленомегалією, збільшенням лімфатичних вузлів, папулосквамозним висипом, геморагічною пурпурою, уражен­ням слизових оболонок, плоских кісток, легень з розростанням у них сполучної тканини.

Захворювання Німана — Піка (A.Niemann — L.Pick), син.: гістіоцитозліпоїдний — характерним є накопичення сфінгомієліну у макрофагах переважно печінки, селезінки та центральної нервової системи.

Захворювання Хенда — Шулер — Крісчена (A.Hand — A.Schuller — H.A.Christian); син.: гістіоцитоз X, грануломатоз ліпоїдний, Крісчена — Шюлера захворювання.

Інфільтрація (лат. in — розміщено всередині; лат. futrato — проціджування) — проникнення в тканини та нагромадження в них рідини, клітинних елементів або хімічних речовин.

Іхтіоз (гр. ichthys — риба) — підвищення зроговіння великих ділянок тіла або всього шкіряного покриву.

Кальциноз (обвапнування, звапніння) - відкладання вапна (вуглецевокислого кальцію) в мертвих тканинах або в тканинах з пониженою життєдіяльністю.

Квашіоркор (на мові однієї з народностей Гани — "червоний хлопчик"; син.: пелагра дитяча) — важка аліментарна дистрофія у дітей, що виникає внаслідок нестачі в продуктах харчування білків тваринного походження, характерна затримка фізичного та психіч­ного розвитку, виникнення набряків, порушення пігментації, киш­кового травлення, схудлість.

Кератогіалін (keratos — рогова речовина; hyalos — світлий, прозорий) - білок, характерний для зроговілого епітелію, попе­редник кератину та елеїдину.

Конкремент (лат. concresco, concretum — зрощуватись, ущільнюватись) — ущільнення різної форми та розмірів у порожни­нах, протоках та внутрішніх органах (камінь).

Ксеродерма (xeros — сухий; derma — шкіра) — сухість шкіри в результаті розвитку рогової дистрофії.

Ліпогранульоматоз — захворювання з групи гістіоцитозів, що характеризується утворенням у кістках, шкірі, лімфовузлах, кістко­вому мозку та внутрішніх органах окремих скупчень із макрофагів, у цитоплазмі яких містяться ліпіди; захворювання супроводжується проявами нецукрового діабету, екзофтальму, вогнищевою деструк­цією кісток.

Ліпоматоз (lipoma — пухлина з жирової тканини; osis - патологічний процес) — процес підвищеного відкладання жиру на фоні пухлиноподібного розростання сполучної тканини (на­приклад, дифузно-вузловатий ліпоматоз, або хвороба Деркума).

Ліпохроматоз (гр. lipos — жир; chroma — забарвлення) - інтенсивне забарвлення шкіри, підшкірної клітковини та кісткової тканини кератиноїдами у жовтий колір.

Меланодермія (гр. derma — шкіра) — надлишкове відкладання меланіну в шкірі.

Мелена (гр. melaina nosos — чорна хвороба) — наявність крові у калі, який набуває чорного кольору.

Метахромазія (гр. meta — перехід з одного стану в інший, chroma — колір) — зміна кольору під впливом тканинного субстрату.

Мукоїд (лат. Mucus - слиз; гр. eides - подібний) - мукопротеїди — глікозамінопротеоглікани: речовини, молекула яких складається з глікозаміногліканів та білка, що з'єднані між собою ковалентним зв'язком.

Мукоїдне набухання — стромально-судинний диспротеїноз, що характеризується нагромадженням у сполучній тканині глікозаміно­гліканів, глікопротеїдів та білків плазми крові, розвитком базофілії та метахромазії.

Ожиріння - надлишкове нагромадження жиру в організмі. Буває аліментарне, гіпоталамічне, конституційне.

Паракератоз (гр. para — павколо; keratos — рогова речовина) - форма рогової дистрофії, що характеризується повною або частковою відсутністю дернистого шару та наявністю в роговому шарі епідермісу клітин з ядрами.

Пародонтоз (гр. dus, dontos — зуб; син.: амфодонтоз, періодонтоз, піорея альвеолярна) — захворювання пародонта, що харак­теризується пошкодженням усіх його елементів, руйнуванням зубоясенного з'єднання та прогресуючим руйнуванням альвеолярних відростків, що призводить до (без лікування) випадіння зубів.

Пойкілодермія (гр. paikilos — строкатий; derma — шкіра) - дистрофічне ушкодження шкіри у вигляді полосок еритеми, телеангіоектазій, ділянок гіперпігментації, що чергуються з ділянками депігментації.

Сидерофаг (гр. phageiu — пожирати, захоплювати всередину) — фагоцит, в цитоплазмі якого наявний гемосидерин.

Трансформація (лат. transformation — перетворення) - перехід речовини з одного стану в інший;

— перехід клітини з одного виду в інший у процесі диференціації, пухлинного росту, метаплазії.

Тезаурисмози (гр. thesauros — скарбниця; син.: — хвороба накопичення) — загальна назва групи захворювань, що характеризу­ються порушенням обміну речовин з підвищенням вмісту в крові та тканинах продуктів метаболізму різноманітного походження (фукозидоз, мукополісахаридози, глікогенози та ін.).

Фібрипоїд (лат. fibra — волокно, гр. eides -- схожий) - гетерогенне за своїм складом білково-полісахаридне з'єднання, що спостерігається при фібриноїдному набуханні сполучної тканини.

Цитопатологія (гр. pathos — хвороба, logos — вчення) - розділ патології, що вивчає морфологію патологічних процесів на клітинному та субклітинному рівні.

Питання з комп'ютерної програми

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 740 | Нарушение авторских прав