АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Термінологія до розділу. Анаплазія (гр. ana — назад; гр

"ПУХЛИНИ"

Анаплазія (гр. ana — назад; гр. plasis — злоякісне утворення, син.: катаплазія) - структурно-функціональні зміни клітин у процесі росту пухлини.

Адамантинома (гр. adamantos - дуже твердий, син.: амелобластами) — доброякісна пухлина, що виникає з кровоносних (гемангіома) або лімфатичних (лімфангіома) судин; трапляєтьсч найчастіше у дітей;

— ангіома спадкова геморагічна (син.: синдром Ослера-Рандю, телеангіоектазія спадкова геморагічна): захворювання спадкової природи, характерна поява множинних телеангіектазій на шкірі та слизових оболонках з розвитком геморагічного синдрому.

Ангіоендотеліома (гр. angeon — судина; ота — пухлина) - злоякісна пухлина, що розвивається з ендотелію кровоносних (гемангіоендотеліома) або лімфатичних (лімфангіоендотеліома) судин.

Anyдома (англ. — Amine Precursor Uptace Decarboxylation + гр. ота — пухлина) — загальна назва пухлин, що розвиваються з клітин апуд-системи (ентерохромафінні клітини Кульчицького, А- та В-клітини підшлункової залози, С-клітини щитовидної залози та ін.).

Бластома (гр. blastos — росток, зачаток; ота — пухлина) — пухлина (див. визначення в даному розділі); злоякісна пухлина неяс­ного походження; цей термін може використовуватись для визна­чення окремих видів злоякісних пухлин (наприклад, нефробластома, меланобластома).

Бластомогенез (гр. blastos — росток, зачаток; genesis - зародження; син.: онкогенез) — механізм розвитку пухлини.

Бородавка (лат. verruca — бородавка) — доброякісне ново­утворення шкіри, що викликається вірусом папіломатозу людини із сімейства паповавірусів та передається контактним шляхом.

Гемангіома (гр. haema — кров; angeion —- судина; ота - пухлина) — доброякісна пухлина з кровоносних судин;

- артеріальна: розвивається з судин артеріального типу;

— кавернозна: складається з порожнин, стінки яких вистелені одним шаром ендотелію різних за розмірами та формою, і розмежо­вані тонкими прошарками сполучної тканини;

- капілярна: складається з дрібних судин капілярного типу.

- Гетеротопія (гр. topos — місце) - розвиток тих або інших тканинних структур у незвичному місці.

Гігрома (гр. hydros - вологий, рідкий) - нагромадження серозно-слизової рідини в порожнині синовіальної сумки; осумковане скупчення рідини в тканинах.

Цермоїд (derma — шкіра; eides — подібний, син.: "подібний до шкіри") — кіста, стінка якої утворена компонентами шкіри або її дериватів.

Цисплазія (dis + гр. plasis — формування, утворення) — а) пе­редраковий стан, при якому в частини клітин епітелія з'являються ознаки атипізму, зникає полярність, втрачається розміщення клітин у вигляді шарів при відсутності значних змін у навколишній тканині; б) загальна назва порушень розвитку органів або тканин в ембріо­нальному або постнатальному періоді;

— дисплазія генерализована фетальна (син.: хворобаЛінгдон-Цауна, монголоїдна ідіопатія): трисомія по 21 парі хромосом, що проявляється у вигляді недоумства, слабкості м'язів, наявності вад центральної нервової системи та серця та характерним загальним виглядом;

- фіброзна дисплазія кісткової тканини: захворювання, очевидно, спадкового характеру, в основі якого лежить заміна кісткової тканини фіброзною, що супроводжується деформацією кісток.

Ендометріоз (гр. endon — всередині; metra — матка; син.: аденоміоз) — захворювання, що супроводжується появою за межами слизової оболонки матки тканини, що нагадує за своєю будовою ендометрій.

Епуліс (гр. epulis — нарост на яснах, від ері — над; иіоп -ясна; син.: сновець, епулід) - пухлиноподібне розростання сполучної тканини на альвеолярних відростках щелеп.

Карциноїд (син.: аргентафінома, ентерохромафіннома) - пухлина, що належить до групи апудом, розвивається з аргентафінних клітин або нагадує їх, частіше всього трапляється в хробакоподібному відростку, бронхах, значно рідше — у шлунку, тонкій кишці.

Клітини Тутона — трапляються при мезенхімальних пухлинах, є великі клітини зі світлою, пінистою цитоплазмою, що містить ліпіди, багато ядер у вигляді кільця або півкола, розташованих навколо базофільних ділянок.

Коканцерогенез (лат. соп — зв'язок + канцерогенез) - прискорений розвиток злоякісної пухлини при приєднанні до дії онкогенних агентів дії неспецифічних (неонкогенних) факторів (речовин).

Коканцерогени - неонкогенні або слабо онкогенні фактори (ультрафіолетові промені, кротонове масло та ін.), що можуть підсилювати дію онкогенів та прискорювати розвиток пухлин.

Шпоматоз (син.: хвороба Деркума, адипозалгія, ліпоматоз больовий) — дифузні або множинні розростання жирової тканини в організмі. Захворювання трапляється переважно у жінок в період менопаузи, супроводжується больовим ліпоматозом підшкірної клітковини.

Метастазування (гр. meta — слідкування за чим небудь; лат. stasis — йти) — пухлина, що розвивається в органах та тканинах внаслідок переносу з током крові або лімфи пухлинних клітин;

— метастаз Вірхова: метастаз раку шлунка в надключичні лімфатичні вузли зліва;

- метастаз Крукенберга: метастаз в яєчник (один або два) слизового раку шлунка, кишечника з характерними "персневид­ними" клітинами;

— метастаз Шнітцлера: метастаз раку шлунково-кишкового тракту (частіше шлунка) у чоловіків в клітковину між сечовим міхуром та прямою кишкою.

Одонтома (гр. odontos — зуб; ота — пухлина) — доброякісна пухлина, побудована з різних тканин, які входять до складу зуба.

Онкогенез (гр. onkos — об'єм, надування;genesis — розвиток; син.: бластогенез, канцерогенез) — процес (механізм) виникнення пухлин.

Онкогени — гени, що обумовлюють пухлинну трансформацію клітини.

Онкологія (гр. onkos — об'єм, надування; logos — вчення, наука) — область біології та медицини, що вивчає причини, меха­нізми розвитку, клініко-морфологічні прояви пухлин, розробляє мето­ди їх профілактики, діагностики та лікування.

Остеобластокластома (гр. blastos — зачаток; klastos -роздріблений; син.: гігантоклітинна пухлина кістки) — найча­стіше доброякісна пухлина кісткової тканини, до складу якої входить велика кількість багатоядерних клітин типа остеокластів.

Остеоїд — остеома (гр. osteon — кістка; eides — подібний; ота — пухлина) — доброякісна пухлина кортикального шару кістки, представлена розростанням остеоїдноїтканини в центральних від­ділах з розвитком остеосклерозу по периферії.

Папілома (лат. papilla — сосочок; гр. ота — пухлина) - доброякісна пухлина, що розвивається з плоского або перехідного епітелію і супроводжується сосочковим його розростанням.

Передрак — загальна назва спадкових та набутих форм диспла-зії, на основі яких можливий розвиток пухлини.

Поліп (гр. poly — багато; pus — нога) — різного походження утворення, що виступає над поверхнею слизової оболонки, має вузьку ніжку або широку основу;

— поліп аденоматозний (син.: залозистий): аденома у вигляді поліпа;

— поліп плацентарний: ділянка плаценти з ознаками організа­ції, що затрималась у порожнині матки після аборту або пологів.

Прогресія пухлини: (лат. progressio — рух вперед) — незворотне асинхронне посилення властивостей пухлини в напрямку підвищення її злоякісності.

Пухлина (бластома - неоплазма - новоутворення -tumor) — гетерогенний субстрат, який складається з новоутвореної тканини з генетичною нестабільністю її складових елементів.

Пухлина Юїнга (син.: Юїнга саркома, ендотеліома кісток дифузна) - злоякісна пухлина переважно діафізів трубчастих кісток, що складається з дрібних клітин з овальними або круглими ядрами, оточеними вузьким пояском цитоплазми.

Рак (cancer, син.: епітеліома злоякісна) — злоякісна пухлина, що розвивається з епітелію.

Ріст пухлини автономний (гр. autos — сам; nomos — закон; син.: автономний від гр. alias — другий, інший) — ріст пухлини незалежно від впливу регулюючих ситем організму:

— ріст апозиційний (лат. appositium — прибавляти): ріст пухлини в процес навколишніх тканин;

— ріст деструктивний (син.: інвазивний, інфільтруючий): ріст з поширенням у навколишні тканини та їх руйнуванням;

— рістмультицентричний (лат. multus — множинний): ріст з кількох пухлинних зародків;

— ріст екзофітний (гр. ехо - зовні; phyton - дещо виростаюче): ріст на поверхні, у просвіт або в порожнину;

— рістуніцентричний: ріст з одного пухлинного зародка залу­ченням;

- ріст експансивний (син.: центральний): ріст, при якому навколишні тканини здавлюються та відтісняються назовні;

- ріст ендофітний (гр. endon — всередині): ріст у товщу органа або тканини.

Саркома (гр. sarkos — м'ясо; ота — пухлина) — загальна назва злоякісних пухлин мезенхімального походження;

- саркома ботріоїдна (гр. botry aides — гронистий; син.: пухлина мезодермальна змішана, рабдоміосаркома ембріональна): саркома, що виникає найчастіше в ділянці статевих органів (статевих шляхах), нагадує зовні поліп, що складається з круглих або веретено­подібних атипових остеобластів, розташованих у міксоматозній стромі;

- саркома (геморагічна) Капоші (син.: саркома ідіопатична геморагічна): пухлина або пухлиноподібне утворення з переважним ураженням шкіри, трапляється переважно після 60 років (при СН1Д — у молодшому віці), характерним є розростання великої кількості судин різного виду та калібру, з розширеними просвітами, крововиливами, появою веретеноподібних клітин;

- альвеолярна саркома м'яких тканин: саркома підшкірної клітковини або м'язів, що побудована з лунок, вистелених полігональними клітинами із зернистою цитоплазмою та відокрем­лених проміжками із сполучної тканини;

- саркома нейрогенна (син.: неврилемами злоякісна, невринами злоякісна, шваннома злоякісна): злоякісна пухлина, що розвивається з лемоцитів (шваннівських клітин).

Синдром Ослера — Рандю (син.: ангіома спадкова геморагічна, телеангіоектазія спадкова геморагічна) — спадкове захворювання (аутосомно-домінантний тип), що характеризується розвитком гемо­рагічного синдрому.

Фіброма — доброякісна пухлина, побудована з волокнистої сполучної тканини:

- фіброма інвазійна (син.: десмоїд, фіброматоз агресивний): різновидність фіброматозу, що розвивається із сухожилків, апоневрозівта міжм'язевої сполучної тканини, характеризується інвазивним ростом та виникненням рецидиву;

- фіброма тверда: характеризується перевагою в складі пухлини волокнистих елементів над клітинними;

— фіброма м 'яка: характерним є перевага клітинних елементів над волокнистими;

- дерматофіброма (дерма + nam. flbra — волокно; гр. ота — пухлина; син.: ангіофіброматоз, гемангіома з розвитком склерозу, гістіоцитома, фіброксантоома): поліморфна за своєю будовою доброякісна пухлина шкіри, що складається з великої кількості капілярів, між якими розташована сполучна тканина, яка формує ритмічні "муарові" структури, складається з клітин типу фіброблас­тів, фіброцитів, гістіоцитів, макрофагів, ліпофагів, інколи трапля­ються клітини Тутона.

Хористами — незалежні структурні одиниці, які складаються з елементів нормальних органів і тканини, віддалених від свого звичайного місця.

Carcinoma "in situ" ("in situ" — на місці; син.: внутрішньо-епітеліальний рак, преінвазійний рак) - стадія раку, при якій пухлина не проростає базальної мембрани.

Питання з комп 'ютерної програми

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1975 | Нарушение авторских прав