Термінологія. Артеріальна гіпертензія – підвищення систолічного артеріального тиску до 140 мм рт.ст
ГІПЕРТЕНЗИВНІ РОЗЛАДИ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ
Шифри МКХ-10: О10–О16
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Визначення
Артеріальна гіпертензія – підвищення систолічного артеріального тиску до 140 мм рт.ст. чи вище та/або діастолічного артеріального тиску до 90 мм рт.ст. чи вище при двох вимірюваннях у стані спокою із інтервалом не менше 4 годин або підвищення артеріального тиску 160/110 мм рт.ст. одноразово.
2. Класифікація (ISSHP*, 2000)
ГІПЕРТЕНЗИВНІ РОЗЛАДИ У ВАГІТНИХ
Хронічна гіпертензія (О10)
Гестаційна гіпертензія (О13)
Транзиторна
Хронічна
Прееклампсія/еклампсія
Легка (О13)
Середньої тяжкості (О14.0)
Тяжка (О14.1)
Еклампсія (О15)
Поєднана прееклампсія (О11)
Гіпертензія неуточнена (О16)
У дужках наведено шифри за МКХ-10
* Міжнародне товариство з вивчення гіпертензії у вагітних
Термінологія
Хронічна гіпертензія – гіпертензія, що спостерігалася до вагітності або виникла (вперше виявлена) до 20 тижнів вагітності.
Гестаційна гіпертензія – гіпертензія, що виникла після 20 тижнів вагітності і не супроводжується протеїнурією аж до пологів.
Прееклампсія – гіпертензія, що виникла після 20 тижнів вагітності, у поєднанні з протеїнурією.
Протеїнурія – вміст білка 0,3 г/л у середній порції сечі, зібраній двічі з інтервалом 4 години чи більше, або екскреція білка 0,3 г за добу.
Поєднана прееклампсія – поява протеїнурії після 20 тижнів вагітності на фоні хронічної гіпертензії.
Транзиторна (минуща) гестаційна гіпертензія – нормалізація артеріального тиску у жінки, яка перенесла гестаційну гіпертензію, упродовж 12 тижнів після пологів (ретроспективний діагноз).
Хронічна гестаційна гіпертензія – гіпертензія, що виникла після 20 тижнів вагітності та зберігається через 12 тижнів після пологів.
Еклампсія – судомний напад (напади) у жінки з прееклампсією.
Гіпертензія неуточнена – гіпертензія, виявлена після 20 тижнів вагітності, за умови відсутності інформації щодо артеріального тиску (АТ) до 20 тижнів вагітності.
Гіпертензію, пов’язану з вагітністю, діагностують та оцінюють за ступенем тяжкості на підставі діастолічного тиску, який більше характеризує периферичний судинний опір і залежно від емоційного стану жінки менше змінюється, ніж систолічний. Для визначення об’єму лікування та як мету антигіпертензивної терапії (цільовий рівень АТ) також використовують діастолічний тиск.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 494 | Нарушение авторских прав
|