АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація. 1.1. За рівнем артеріального тиску (ВООЗ-МТГ*, 1999) Артеріальна гіпертензія Систолічний АТ

Прочитайте:
  1. Анемії: класифікація, етіологія, патогенез, їх характеристика.
  2. Визначення і класифікація методів стерилізації різальних, оптичних і загальхірургічних інструментів
  3. Гіпоксія: етіологія, патогенез, класифікація.
  4. Гіпоксія: етіологія, патогенез, класифікація.
  5. Гістологічна класифікація пухлин молочних залоз (ВОЗ, 1981)
  6. Гістологічна класифікація пухлин нирок (ВОЗ, 1981)
  7. Гістологічна класифікація пухлин печінки (ВОЗ, 1978)
  8. Гістологічна класифікація пухлин центральноїнервової системи (ВОЗ, 1979)
  9. Гістологічна класифікація пухлин шкіри (ВОЗ, 1980)
  10. Гістологічна класифікація пухлин щитовидної залози (ВОЗ, 1974)

1.1. За рівнем артеріального тиску (ВООЗ-МТГ*, 1999)

Артеріальна гіпертензія Систолічний АТ, мм рт. ст. Діастолічний АТ, мм рт. ст.
1 ступеня (м’яка) 140–159 90–99
2 ступеня (помірна) 160–179 100–109
3 ступеня (тяжка) ³180 ³110
Ізольована систолічна ³140 <90

* МТГ – Міжнародне товариство гіпертензії

1.2. За ураженням органів-мішеней (ВООЗ, 1996 з корективами Українського товариства кардіологів, 1999)

І стадія Об’єктивні ознаки органічного ураження органів-мішеней відсутні
ІІ стадія Є об’єктивні ознаки органічного ураження органів-мішеней без клінічних симптомів з їхнього боку або порушення функції: - гіпертрофія лівого шлуночка (за даними ЕКГ, ЕхоКГ, рентгенографії); - генералізоване чи фокальне звуження артерій сітківки; - мікроальбумінурія, або протеїнурія, або невелике збільшення концентрації креатиніну у плазмі крові (до 177 мкмоль/л).
ІІІ стадія Є об’єктивні ознаки органічного ураження органів-мішеней за умови наявності клінічних симптомів з їхнього боку або порушення функції: - серця – інфаркт міокарда, серцева недостатність ІІА стадії чи вище; - мозку – мозковий інсульт, транзиторні ішемічні атаки, гіпертензивна енцефалопатія, судинна деменція; - сітківки – крововиливи та ексудати у сітківці з набряком диску зорового нерва або без нього; - нирок – концентрація креатиніну у плазмі крові > 177 мкмоль/л; - судин – розшаровуюча аневризма аорти

 

2. Діагностику хронічної гіпертензії під час вагітності проводять на підставі:

– анамнестичних даних щодо підвищення АТ³140/90 мм рт.ст. до вагіт­ності та/або

– визначення АТ³140/90 мм рт.ст. у стані спокою двічі з інтервалом не менше 4 год.

чи ³160/110 мм рт.ст. одноразово у терміні до 20 тижнів вагітності.

3. Вагітні з хронічною гіпертензією складають групу ризику щодо розвитку прееклампсії, передчасного відшарування плаценти, затримки росту плода, а також інших материнських та перинатальних ускладнень.

4. Питання щодо можливості виношування вагітності вирішується спільно акушером-гінекологом та терапевтом (кардіологом) з урахуванням даних обстеження та інформації про попередній перебіг основного захворювання.

4.1. Об’єм обстеження – див. п. 8.2.

4.2. Інформацію про основне захворювання отримують з медичної документації територіальних (відомчих) закладів охорони здоров’я.

4.3. Протипоказання до виношування вагітності (до 12 тижнів):

– тяжка артеріальна гіпертензія (гіпертензія 3 ступеня за ВООЗ) – АТ³180/110 мм рт.ст.;

– спричинені артеріальною гіпертензією тяжкі ураження органів-мішеней:

- серця (перенесений інфаркт міокарда, серцева недостатність),
- мозку (перенесений інсульт, транзиторні ішемічні напади, гіпертензивна енцефалопатія);

- сітківки ока (геморагії та ексудати, набряк диска зорового нерва);

- нирок (ниркова недостатність);

- судин (розшаровуюча аневризма аорти);

– злоякісний перебіг гіпертензії (діастолічний АТ>130 мм рт.ст., зміни очного дна за типом нейроретинопатії).

4.4. Показання до переривання вагітності у пізньому терміні – див. п.11.1.

5. Головною метою медичної допомоги вагітним із хронічною гіперетензією є попередження виникнення поєднаної прееклампсії або якомога раннє встановлення цього діагнозу.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 487 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)