АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Термінологія до розділу. Аглютинація (лат. agglutinatio — склеювання)— склеювання та випадіння в осад еритроцитів, лейкоцитів

Прочитайте:
  1. Б 1 Вісі і площини. Медична термінологія
  2. Та самонавчання до розділу
  3. Та самонавчання до розділу
  4. Та самонавчання до розділу
  5. Та самонавчання до розділу
  6. ТЕРМІНОЛОГІЯ
  7. ТЕРМІНОЛОГІЯ
  8. Термінологія
  9. Термінологія
  10. Термінологія до розділу

"ПОРУШЕННЯ КРОВО- ТА ЛІМФООБІГУ"

Аглютинація (лат. agglutinatio — склеювання) — склеювання та випадіння в осад еритроцитів, лейкоцитів, бактерій та ін. часточок, що містяться в плазмі крові.

Акроціаноз (гр. akros — крайній, високий; kyanosсиній) синюшного кольору зафарбування дистальних частин тіла при загальному венозному застої.

Анасарка (гр. ana — над; sarx, sarkosм'ясо) — поширений набряк підшкірної клітковини.

Апоплексія (гр. apoplexia, apoplesso — пошкоджувати уда­ром) — швидко виникаючий крововилив у орган.

Арозія (лат. arrodo — роз'їдати) - наскрізне порушення цілісності стінки кровоносної судини внаслідок некрозу або запа­лення.

Асцит (гр. askytes — подібний надутому міху) — скупчення рідини в черевній порожнині.

Вади серця та судин - пентада Фало (E.L.A.Fallot) природжене поєднання стенозу устя та гіпоплазії легеневого стовбура зі зміщенням аорти, що відходить від обох шлуночків, вправо, дефектом міжшлуночкової та міжпередсердної перегородки, а також гіпертрофією правого відділу серця;

тетрада Фало (E.L.A.Fallot): природжене поєднання стенозу устя легеневого стовбура, дефекту міжшлуночкової перегородки, зміщення аорти вправо та гіпертрофії правих відділів серця;

— тріада Фало (E.L.A.Fallot): природжене поєднання стенозу легеневого стовбура, дефекту міжшлуночкової перегородки та гіпер­трофії правого шлуночка.

Варикоз (лат. varix — вузол; син.. - розширення вен варикоз­не) — стійке нерівномірне розширення просвіту вен з утворенням випинань стінки судин, уповільненням кровотоку та зміною реоло­гічних властивостей крові.

Гематома (гр. haema — кров; отапухлина; син.: пухлини кров'яна) — масивний крововилив у тканини з подальшим їх розплавленням та утворенням порожнини, що містить рідку кров або її згустки.

Гемокоагулопатії (haema — кров; coagulationзгущення; pathiaстраждання) — патологічний стан, що виникає в резуль­таті порушення взаємовідносин систем згортання крові та фібрино­лізу, характеризується підвищенням проникливості стінок судин гемомікроциркуляторного русла, виникненням мікротромбозів та крововиливів (синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, або ДВЗ- синдром).

Гемоперикардіум (гр. haema — кров) — поява крові у порож­нині серцевої сорочки.

Гемоперитонеум (гр. haema - кров; лат. peritonium - очеревина) — поява крові у черевній порожнині.

Гемопневмоторакс (гр. thorax — груди) — наявність крові та повітря в плевральній порожнині.

Гемофілія (гр. haema — кров;philiaсхильність) спадкове захворювання у осіб чоловічої статі, що зумовлене недостатністю VIII-го або ІХ-го факторів згортання крові, характеризується розвит­ком геморагічного діатезу.

Гідроперикардіум — скупчення рідини в порожнині серцевої сумки.

Гіперемія (гр. hyper — зверх, понад; haemaкров; син.: повнокрів'я) - буває артеріальна: ангіонейротична, вакантна, запальна, колатеральна, постішемічна та венозна: загальна та місцева.

Діапедез (dia — через; ресіаострибати) - проникнення еритроцитів через стінку капілярів і дрібних вен в оточуючі тканини.

Екхімоз (гр. ekhymo — виливати рідину) — поширений крово­вилив у шкіру або слизову оболонку.

Ембол (гр. embolos — затичка) — не притаманна нормальній життєдіяльності організму циркуляція в крові частинки (субстрату), що може викликати закриття просвіту судини;

емболія бактеріальна (син.: мікотична): до складу емболу входять мікроорганізми;

емболія повітряна: виникає від проникнення у вени повітря;

емболія газова: виникає від зміни парціального тиску газів крові;

емболія ортоградна (гр. orthosпрямий): ембол рухається за током крові;

- емболія парадоксальна: ембол проникає з вен великого кола кровообігу поза легенями в ліву половину серця через дефекти у міжшлуночковій або міжпередсердній перегородках;

- емболія ретроградна (лат. retroнаправлений назад, у зворотному напрямку): ембол рухається проти току крові або лімфи.

Епістаксис (лат. epistasio — капати, випускати по крап­лях) — носова кровотеча.

Індурація (лат. durum — твердий, щільний) — ущільнення органу або частини його в результаті певних патологічних змін;

- Індурація застійна (сип.: ціанотична): наприклад, селезінки, нирок за рахунок розростання сполучної тканини при хронічному венозному повнокрів'ї;

- Індурація бура легень: розростання в легенях сполучної тканини з відкладанням гемосидерину при хронічному венозному повнокрів'ї у малому колі кровообігу при ваді серця (стенозі лівого атріовентрикулярного отвору).

Інсуфляція (лат. insufflatio — вдування) — введення газів в порожнини організму з лікувальною або діагностичною метою.

Інфаркт (лат. infarcio — начиняти, набивати) - некроз, що виникає в результаті гострого порушення кровопостачання орга­ну, тканини. Розрізняють білий, червоний інфаркти та інфаркт іше­мічний з геморагічним пояском (змішаний інфаркт).

Ішемія (гр. ishio — затримувати, заважати; hаетакров; син.: малокрів'я місцеве) —зменшення кровопостачання окремої ділянки тіла, органу, тканини внаслідок зменшення притоку крові;

ішемія ангіоспастична: внаслідок спазму судин;

- ішемія компресійна: внаслідок здавлювання судини ззовні (лігатура, пухлина, перипроцес);

ішемія обтураційна: внаслідок перекриття просвіту судини тромбом або емболом.

Каналізація тромбу — характерно часткове розчинення частини тромбу з утворенням каналів, внутрішню поверхню яких становлять ендотеліоцити.

Колапс (лат. colabo — раптово падати) - гостра судинна недостатність, що супроводжується зменшенням маси циркулюючої крові, яка депонується переважно в органах черевної порожнини, а також зниженням артеріального та венозного тиску та пригніченням життєво важливих функцій організму.

Крововилив (син.: геморагія) — нагромадження в тканинах або порожнинах організму крові, що вилилась із судин (серця).

Кровотеча — вихід крові за межі судин;

кровотеча внутрішня — в тканини, органи, порожнини;

кровотеча порожнинна — вбудь-яку порожнину організму;

- кровотеча шлункова — в порожнину шлунку з судин його стінки (рак, виразкова хвороба);

кровотеча легенева — із судин легень або бронхів (бронхоектази, каверни);

- кровотеча зовнішня - на поверхню тіла (у навколишнє середовище);

кровотеча паренхіматозна (син.: капілярна) — з паренхіми внутрішніх органів (печінка, нирки).

Кровоточивість — схильність до повторних кровотеч.

Кровохаркання (син.: гемоптоє) — виділення крові або кров'я­ного харкотиння з дихальних шляхів (при кашлі).

Ліведо (livere — бути синюватим) - синюшно-фіолетове забарвлення шкіри різних відтінків та обрисів, що виникає за рахунок сітчастого малюнку судин, що просвічують через шкіру судин, які перебувають у стані гіперемії.Процес характеризується також пролі­ферацією ендотелію артеріол, інколи з облітерацією їхнього просвіту, спостерігається при колагенозах, сифілісі, туберкульозі та ін.

Мікроциркуляція (порушення її) - порушення кровообігу в судинах мікроциркуляторного русла, що характеризується зменшен­ням швидкості кровотоку, розвитком стазу, підвищенням проник­ливості судин, змінами складу тканинної рідини та реологічних властивостей крові.

Мішкова плями — крововиливи під ендокардом лівого шлуно­чка серця при смерті від кровотечі.

Набряк (син.: oedema) - надлишкове скупчення рідини в тканинах організму;

набряк алергічний: виникає при алергічних реакціях;

набряк запальний: виникає при запаленні;

- набряк застійний: виникає при венозному повнокрів'ї, лімфостазах;

- набряк легень: синдром гострої легеневої недостатності, характеризується скупченням рідини в респіраторних відділах легень (альвеолах);

набряк нирковий: спостерігається при захворюваннях нирок у зв'язку з затримкою води та натрію на фоні протеїнурії;

набряк серцевий: виникає при загальному венозному застої.

Плетора (гр. plethoreнаповненнягіперволемія) — загаль­не збільшення об'єму крові, циркулюючої в серцево-судинній системі.

Плями Тардьє — дрібні крововиливи під вісцеральну плевру та епікард, характерні для смерті, що швидко настає ("гостра" смерть), наприклад при механічній асфіксії.

Синець — крововилив у товщу шкіри або слизових оболонок.

Стаз (гр. stasis — застій) — прижиттєва, місцевого характеру, зупинка крові або фізіологічної рідини;

- стаз жовчнийхолестаз: застій жовчі в жовчних капі­лярах;

стаз крові: зупинка кровотоку в судинах гемомікроциркуляторного русла.

Тромб (гр. thrombus — згорток крові) — прижиттєве утворення в просвіті судин або порожнинах серця щільної консистенції згортка крові;

- тромб аглютинаційнийкоагуляційний: складається переважно із склеєних між собою еритроцитів;

тромб аксіальний (гр. ахопвісь): тромб, розташований в центрі просвіту судини (зокрема, нижня порожниста вена);

- тромб аутохтонний (гр. autochthonмісцевий): тромб, що розташований у місці свого утворення;

- тромб білий: виникає переважно в артеріях і складається з тромбоцитів, фібрину та лейкоцитів;

тромб лейкемічний: трапляється при лейкозах, складається з незрілих лейкоцитів (бластні форми) та фібрину;

- тромб гіалііювий: виникає переважно в судинах дрібного калібру, складається з тромбоцитів, білків плазми крові та зруйно­ваних еритроцитів;

тромб дилятаційний: найчастіше виникає в аневризмі;

тромб обтуруючий: повністю перекриває просвіт судини;

тромб застійний (син.:марантичний): це червоний тромб, що формується у венах при застійних процесах;

- тромб червоний (син.:еритроцитарний): має червоний колір, утворюється переважно у венах, складається з тромбоцитів, фібрину та еритроцитів;

- тромб септичний (син.: мікотичний): до його складу входять мікроорганізми;

- тромб з петрифікацією: характерне відкладання солей кальцію (флеболіт — "венний камінь");

тромб сподогенний (лат. spodosпопіл, зола): тромб, що утворюється з продуктів руйнування (розпаду) клітин крові або ендотеліоцитів (лейкози, рак);

- тромб тромбоцитарний (пластинчастий): складається переважно з тромбоцитів та фібрину;

- тромб кулеподібний: утворюється в передсердях (частіше лівому) і вільно розташовується в порожнині серця (при стенозі лівого атріо-вентрикулярного отвору).

Шок (фр. choc — поштовх, удар) — патологічний процес, що виникає в екстремальних умовах, при порушенні нейрогуморальної регуляції процесів життєдіяльності організму; характеризується різким зменшенням кровопостачання тканин, порушенням обміну речовин, зниженням функцій організму, розвитком гіподинамії, гіпорефлексії, гіпотермії, артеріальної гіпотензії, диспноє та олігурії;

- анафілактичний шок: один з тяжких проявів анафілаксії, характерним є розвиток васкулярного набряку у внутрішніх органах, спазм та набряк дрібних бронхів та бронхіол з еозинофільною інфільтрацією їхніх стінок, появою гострої емфіземи легень, інколи набряку головного мозку.

Питання з комп'ютерної програми


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 671 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.008 сек.)