АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Грануломатозне запалення

В основі його лежить формування вузлика (гранульоми), що виникає в тканинах у результаті процесів проліферації та трансфор­мації клітин. Загальноприйнятою є точка зору, згідно з якою грануломатозним називається запалення, що викликається нерозчинними або персистуючими, які повільно руйнуються, подразниками тканин та внутрішніх органів у результаті чого спостерігаються морфологічні зміни в них із формуванням своєрідних структур (гранульом). Вони являють собою компактні скупчення макрофагів та/або епітеліоїдних клітин, що супроводжується появою додаткових ознак:

а) інфільтрацією іншими клітинами — лімфоцитами, плазмо-цитами, нейтрофілами, еозинофілами;

б) наявністю фібробластів з розвитком склерозу;

в) деструктивними змінами та некрозом (D.O.Adams,1983).

Що стосується гранульом при гострих інфекційних захворюван­нях (висипний тиф, черевний тиф, сказ та ін.), то їх розглядають як вогнищеві непухлинного походження моноцитози (А.І.Струков, О.Я.Кауфман,1989).

В морфогенезі гранульом розрізняють стадії:

- нагромадження в зоні альтерації юних моноцитарних фаго­цитів;

- дозрівання їх з утворенням макрофагів;

- трансформація макрофагів та моноцитарних фагоцитів в епітеліоїдні клітини;

- злиття макрофагів та епітеліоїдних клітин з утворенням веле­тенських клітин типу Пирогова — Лангханса або чужорідного тіла.

Окремими формами гранульом є:

- макрофагальна (проста гранульома, або фагоцитома);

- епітеліоїдноклітинна, або епітеліоїдоцитома;

- велетенськоклітинна гранульома.

У виникненні гранульом відіграють важливу роль ендо- та екзо­генні фактори. До перших можна віднести важкорозчинні продукти пошкодження тканин, у першу чергу жирової (наприклад, мила), а також продукти порушеного обміну, такі, як урати. До другої групи факторів можна віднести біологічні (бактерії, грибки, гельмінти та ін.), органічні та неорганічні речовини (пил, аерозолі та ін.), у тому числі й лікарські препарати.

Гранульоми розрізняють за трьома ознаками: за етіологією, за гістологією та за патогенезом (схема XXII).

За етіологією розрізняють гранульоми встановленої та невстановленої етіології; за своєю морфологією гранульоми бувають зрілими макрофагальними та епітеліоїдноклітинними; за патогенезом гранульоми бувають — імунні (гіперсенситивні), серед яких розріз­няють чотири різновидності залежно від характеру імунопатологічного механізму, що лежить у їхній основі та імунні, що мають дві різновидності, які відрізняються за етіологією та характером дії на тканини патогенного фактора. До цієї групи належать токсико-інфек­ційні гранульоми та токсичні неімунні гранульоми.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 771 | Нарушение авторских прав