Епітеліоїдноклітинні гранульоми
з велетенськими клітинами
фіброзних змін
з наявністю казеозного некрозу
фібріноїдного некрозу
Імунні гранульоми
на основі ГУТ
на основі ГНТ
встановлена природа антигена
невстановлена природа антигена
змішаного характеру
Неімунні гранульоми
токсико-інфекційні токсичні гранульоми
Термін "гранульома чужорідного тіла" вживається як показник реакції на чужорідне тіло незалежно від структури гранульоми. Як правило, в гранульомі трапляються велетенські багатоядерні клітини.
Мал. Гігантські клітини чужородного тіла в гранульомі
| |
Епітеліоїдноклітинні гранульоми бувають: без казеозного некрозу, сакроїдного типу і з казеозним некрозом. Гранульоми 1-го типу складаються з гіпертрофічних (розташовані в центрі) та атрофічних (розташовані по периферії) епітеліоїдних клітин, казеозний некроз для них нехарактерний.
Мал. Клітини Пирогова-Лангханса та макрофаги (навкруги) в гранульомі
| |
Велетенські клітини в складі саркоїдних гранульом нагадують клітини типу Пирогова-Лангханса. У цитоплазмі їх, а також епітеліоїдних клітин можуть бути особливі включення — так звані астероїдні тільця, або тільця Шаумана.
Мал. Епітелоідні клітини в гранульомі
| |
Епітеліоїдноклітинна гранульома II типу, або гранульома з казеозним некрозом, найбільш характерна для туберкульозного запалення. Вона складається переважно з епітеліоїдних клітин. По периферії гранульоми трапляються велетенські клітини Пирогова-Лангханса, у центрі часто формується казеозний некроз.
Мал. Казеозний некроз в ценрі гранульоми, з епітелоідними клітинами навкруги
| |
Механізми, що лежать в основі формування неімунних гранульом, різні. У гранульомах навколо чужорідних тіл превалюють механізми ауторегуляції за рахунок біологічно активних речовин, перш за все простагландинів, компонентів калікреїнкінінової системи, системи гемостазу. Продукти їх обміну можуть бути джерелом антигенного подразнення і вмикати імунні механізми гранульо-моутворення. В епітеліоїдноклітинних гранульомах важлива роль належить реакції гіперчутливості уповільненого типу, що лежить в основі формування більшості таких гранульом.
Наслідками грануломатозного запалення, що протікає як циклічна реакція, можуть бути: розсмоктування клітинного інфільтрату; сухий (казеозний) або вологий некроз з появою дефекту в тканині; загноєння гранульоми з формуванням абсцесу; фіброзна трасформація гранульоми з утворенням рубця; прогресуючий розвиток гранульоми з формуванням псевдопухлини.
Грануломатозне запалення лежить в основі так званих грануломатозних захворювань. Це найчастіше так звані специфічні гранульоми інфекційного походження.
Специфічними слід вважати зміни, коли під впливом певних мікроорганізмів у тканині розвиваються певного характеру морфологічні зміни. Ці зміни можуть бути достатньо варіабельними. Різноманітність гістологічних картин при грануломатозних захворюваннях, різна при визначенні специфічності інтенсивність їх, неоднаковий перебіг та наслідки їх залежать від багатьох факторів. Тому має значення не тільки природа збудника захворювання (його кількість та вірулентність), а й особливості будови того чи іншого органа, в якому розвивається процес, і звичайно стан імунобіологічної реактивності організму.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 779 | Нарушение авторских прав
|