АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гіаліново-крапельна дистрофія

Цей вид дистрофії найчастіше зустрічається в нирках, рідше - в печінці і дуже рідко — в серці.

Зовні органи, як правило, не зазнають змін. При мікроскопічному дослідженні у цитоплазмі клітин виявляються еозинофільні гранули, що розташовані дифузно (наприклад, в епітелії звивистих канальців нирок при нефротичному синдромі) або в перинуклеарній зоні (наприклад, в гепатоцитах - при цирозах печінки, алкогольному гепатиті). При вакуолізації спостерігається набухання, зниження загального вмісту хроматину, ядро перетворюється в пухирець, виповнений рідиною.

Електронномікроскопічно в цитоплазмі клітини виявляються скупчення гіалінових мас, що тісно пов'язані з лізосомами (нирки), представлені сітчастим, фібрілярним або дрібнозернистим осміофільним матеріалом - тільця Малорі ("алкогольний гіалін" в гепато­цитах). Вважається, що ці тільця є результатом спотвореного синтезу білка. Не виключено, що ультраструктурним еквівалентом ацидо­фільних гранул можуть бути також і гігантські мітохондрії (А.І.Струков, В.В.Серов та ін., 1982).

А. П. Авцин та ін. (1979) пропонують розрізняти окремі форми внутрішньоклітинного гіаліну: гіалоплазматичну, інтрацистернальну, лізосомальну та мітохондріальну. В основі їх лежить нагромадження в цитозолі та органелах осміофільного гранулярного та фібрилярного матеріалу. Гіаліноподібні краплі можуть зливатися між собою і виповнювати всю цитоплазму.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 775 | Нарушение авторских прав