АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Патофiзiологiя мiнерального обмiну

Прочитайте:
  1. Особливостi обмiну речовин у дiтей та пiдлiткiв.
  2. Патофiзiологiя водно-електролітного обміну

Мінеральні речовини та сполуки в організмі перебувають в розчиненому стані у вигляді електролітів або зв’язані з білками. Значна частина кальцію, магнію, натрію, фосфору, фтору входить до складу мінеральних солей скелета i зубів.

Натрій – головний катіон позаклітинного середовища, де його концентрація становить приблизно 145 ммоль/л (у внутрiшньоклiтиннiй рідині лише близько 10 ммоль/л). Близько 13,4-21,7 ммоль/л натрію міститься в плазмі крові, а приблизно 30 %, тобто 35-40 г усього натрію організму знаходиться в скелеті.

Порушення обміну натрію тісно пов’язане з порушенням водної рівноваги. Негативний баланс натрію можливий при його підвищеній втраті із сечею, потом, кишковим соком (наприклад, при аддісоновій хворобі, тривалому застосуванні сульфаніламідних препаратів та їх похідних – салуретикiв (діакарб, дихлотіазид, які посилюють виведення натрію нирками). У разі значної втрати натрію спостерігається вихід із клітин іонів калію, що порушує діяльність серця, скелетної і непосмугованої м’язової мускулатури. Розвивається м’язова слабкість (адинамія), знижується апетит і підвищується чутливість до водного навантаження.

Позитивний баланс натрію розвивається при надмірному вживанні солі, порушенні виведення натрію нирками (гломерулонефрит, тривале застосування глюкокортикоїдiв), а також надлишкової продукції альдостерону, який посилює реабсорбцію натрію в дистальному сегменті ниркових канальцiв. Надлишок солей натрію в організмі сприяє розвитку запальних процесів, затримці води, а також артеріальної гіпертензії.

Вміст калію у позаклітинному середовищі становить 4 ммоль/л, у внутрiшньоклiтиннiй рiдинi – 160 ммоль/л, у плазмі крові – 3,9-6 ммоль/л. Загальний вміст калію в організмі – 148-149 г. Більша частина цієї кількості припадає на м’язи.

Добовий баланс калію становить приблизно 4 г. Порушення цього балансу тісно пов’язане з порушеннями обміну натрію. Так, надлишок калію посилює виведення натрію i води з організму, а його нестача викликає порушення, що подібні до ефекту надлишку натрію. Негативний баланс калію може розвиватися при недостатньому надходженні його з їжею (овочі, молочні продукти), у випадку втрати його з блювотними масами або при проносі (концентрація калію в органах травлення приблизно вдвічі вища, ніж в плазмі крові), під час лікування кортикотропiном, глюкокортикоідами, а також при гіперальдостеронiзмi. Негативний баланс калію, як правило, призводить до гiпокалiємiї, яка може тривалий час бути компенсованою за рахунок переходу калію в кров із клітин.

Тривала гiпокалiємiя викликає зниження вмісту калію в клітинах, порушення нирково-м’язової збудливості, м’язову слабкість, зниження моторики шлунка та кишечника, зниження судинного тонусу, тахікардію. Зміни ЕКГ при гiпокалiємiї виявляються у подовженні інтервалу S – T та в зниженні вольтажу зубця T.

Затримка калію в організмі може спостерігатися при надлишковому його вмісті в їжі, а також при порушеннях виділенні калію нирками (при добовому діурезі нижче 500 мл). Затримка калію в організмі може призвести до гiперкалiємiї, яка більш небезпечна, ніж зниження концентрації калію. Гiперкалiємiя спостерігається також при виході калію з клітин (наприклад, при ацидозі, iнсулярнiй недостатності й т. д.).

Порушення обміну кальцію і фосфатів. Порушення кальцій-фосфатного обміну може проявлятися розладом всмоктування кальцію i фосфату в кишечнику, звапненням скелета, а також відкладанням фосфатно-кальцієвих солей у м’яких тканинах. Розлад всмоктування кальцію і фосфату спостерігається при зміні нормального співвідношення цих елементів у дієті (1,2:1), споживанні їжі, багатої на оксалати, інозитфосфатну (фітинову) кислоту, тривалому проносі, а також при рахіті.

 


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 575 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)