 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Етіологія. Герпесвіруси подібні між собою за:
Герпесвіруси подібні між собою за: • морфологічними ознаками віріонів, • типом нуклеїнової кислоти, • способом репродукції, • здатністю до довічної персистенції в організмі господаря після первинного інфікування. Усі вони містять двониткову ДНК, покриту двадцятигранним нуклеокапсидом. Між капсидом і зовнішньою оболонкою міститься білковий шар. Ліпопротеїновий шар зовнішньої оболонки вірусу має шипоподібні виступи. Віріони мають діаметр 120–150 нм. Внутрішній компонент представлений ядром розміром 75 нм, що містить ДНК, намотану навколо циліндричної масси. Ядро знаходиться у білковому капсиді, розміром 100—110 нм. Капсид складається з 162 однакових, геометрично правильних білкових структур — капсомерів. Капсомери точно підібрані і припасовані одне до одного, формуючи ікосаедр. Капсомери на гранях представляють шестикутні призми, а на кожній з 12-ти вершин капсомери п'ятигранні. Капсид оточений аморфним білковим тегументом і все це заключено у оболонку з глікопротеїдною оболонкою з шипиками на поверхні. Між капсидом та ліпопротеїдною оболонкою розташований шар, розмір якого значно варіює у різних герпесвірусів. Усередині зрілого віріона міститься 35—45 різних білкових молекул. Фізико — хімічні та фізичні властивості Молекулярна маса віріонів 1 000*106, плавуча щільність віріонів у хлориді цезія 1,26 — 1,29 г/мл, плавуча щільність капсидів 1,3 — 1,31 г/мл. Геном Геном представляє собою лінійну дволанцюгову ДНК з молекулярною массою 80-150*106. Геном складається з двух ковалентно зв'язаних фрагментів — довгого що містить 82% ДНК та короткого що містить 18% ДНК. Кожен фрагмент має специфічний нуклеотидний склад, для якого характерне багаторазове повторення кінцевих нуклеотидів. • Вірус взаємодіє з рецепторами клітини-хазяїна через великий поверхневий антиген та входить до клітини за невідомим механізмом. • Релаксована циркулярна ДНК та капсид транспортуються за допомогою мікротрубочок в ядро, де ДНК вивільнюється через ядерні пори і перетворюється на ковалентно замкнену циркулярну ДНК. • Транскрипція прегеномних РНК і субгеномних мРНК, що здійснюється РНК—полімеразою II, спричинює синтез усіх вірусних протеїнів. • Прегеномні РНК разом з Р протеїном та зворотно транскрибованою (-)ДНК, ковалентно зв'язаною з Р протеїном вкриваються капсидною оболонкою. • (+) ДНК синтезується з (-) ДНК. Утворюються нові релаксовані циркулярні ДНК. • Збірка віріонів в цитоплазмі за участі мембран ретикулоендотеліальної системи та відбруньковування від мембрани клітини. Білки, Ліпіди Вуглеводи Віріони містять ДНК(6% від сухої масси), білки (70%), ліпіди (22%), вуглеводи (1,5 — 2%). Ліпіди знаходяться у складі ліпопротеїдної оболонки, вуглеводи — у складі глюкопротеїдів, що формують шипики на ліпопротеїдній оболонці. В складі герпесвірусів є приблизно 35—45 поліпептидів з молекулярною масою 12*103 — 140*103 в тому числі 5 глікопротеїдів, що позначаються gA, gB, gC, gD, gE. Глікопротеїди знаходяться на зовнішній поверхні ліпопротеїдної оболонки. Крім структурних білків в зараженій клітини синтезується до 20-ти неструктурних білків. Віруси мають ряд антигенів, зв'язаних як з внутрішніми білками, так і з глюкопротеїдами. Основними імуногенами є глюкопротеїди gB, gC, gD. Ці білки індукують вірус нейтралізуючі антитіла та клітинниу імунну відповідь організму. Біологічні властивості
Генералізована герпетична інфекція новонароджених уважає всі органи і зумовлює у тканинах точічні некрози та запальні процеси. В клітинах уражених тканин утворюються внутрішньоядерні включення. Ранні включення (тільця Каудрі) містять ДНК і заповнюють все ядро, відтісняючи хроматин до краю ядра. Пізні включення не містять ДНК. Для герпесвірусів характерна довічна персистенція у вигляді дволанцюгової кільцевої ДНК в нейронах чуттєвих гангліїв. Герпесвіруси патогенні для багатьох видів лабораторних тварин — мишей, крис, кроликів, морських свинок, хом'ячків, собак, мавп, у яких вони спричиняють гарячку і енцефаліт, а у кроликів — ще й кератоконьюктивіт. Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 564 | Нарушение авторских прав |