Загальні принципи догляду за хворими
1. Визначення: Догляд за хворими - це комплекс заходів, спрямованих на створення сприятливих умов успішного лікування, що приводить до поліпшення стану пацієнта і задоволення його фізіологічних потреб.
2. Догляд за хворими підрозділяється на загальний і спеціальний:
а) загальний догляд - сукупність заходів, які необхідні будь-якому хворому, незалежно від характеру хвороби, віку, статі тощо;
б) спеціальний догляд - включає додаткові заходи, які мають специфічні особливості виду медичної допомоги і виконуються з урахуванням характеру захворювання та індивідуальних особливостей його перебігу.
3. Складові загального догляду за хворими:
• Виконання лікарських призначень:
- проведення ін'єкцій і внутрішньовенних інфузій;
- контроль прийому медикаментів;
- проведення призначеного обсягу лабораторних обстежень;
- підготовка до інструментальних методів обстеження;
- постановка клізм, гірчичників, банок та ін.
• Постійний контроль за станом хворого:
- вимірювання температури тіла вранці і ввечері;
- підрахунок пульсу, артеріального тиску та частоти дихання за призначенням лікаря;
- облік добової кількості сечі.
• Проведення заходів особистої гігієни хворого:
- умивання, підмивання хворих, які постійно перебувають у ліжку;
- зміна натільної та постільної білизни;
- профілактика пролежнів та ін.
• Забезпечення санітарно-гігієнічного режиму в палаті:
- вологе прибирання приміщення;
- регулярне провітрювання палати.
• Забезпечення захисного режиму:
- усунення сторонніх подразників, негативних емоцій;
- забезпечення тиші, спокою в палаті;
- чуйне ставлення до хворого, створення обстановки затишку,
• Надання допомоги тяжкохворим:
- під час прийому їжі;
- при фізіологічних відправленнях;
- під час туалету.
А) До переліку заходів щодо догляду за хворими входить забезпечення режиму роботи відділення лікарні, що включає:
- санітарний режим; ■ лікарняний режим;
- лікувально-охоронний режим. а) Санітарний режим:
- відповідно до гігієнічних нормативів, на кожного стаціонарного хворого повинно припадати не менше 25 м3 повітря, тобто 7 м2 на ліжко; кількість ліжок у палаті не повинна перевищувати шість;
- для тяжкохворих повинні бути виділені одно- або двомісні палати з окремим санвузлом;
- температура повітря в палаті повинна бути в межах 18-20°С;
- для забезпечення чистоти повітря необхідно виконувати режим провітрювання палат;
- ліжка в палаті бажано розміщувати паралельно зовнішній стіні з вікнами, відстань між ліжками повинна бути не менше 1 м для зручності обслуговування хворих і надання їм медичної допомоги;
- біля кожного ліжка повинен знаходитись приліжковий стіл (тумбочка) для особистих речей хворого.
• Виконання санітарного режиму включає також:
- вологе прибирання палат, місць загального користування, яке повинне проводитись не менше трьох разів на добу;
- щотижневе генеральне прибирання (миття стін, підвіконь, освітлювальних приладів, обробка приліжкових столиків, ліжок та ін.);
- для вологого прибирання палат використовується чиста вода, при введенні особливих режимів (наприклад, протигрипозного) застосовується 0,2% розчин дезактину, 0,25% розчин лізоформіну-3000 або інших сучасних антисептиків;
- для вологого прибирання перев'язочних, маніпуляційних, санітарних кімнат застосовується 0,2% розчин дезактину, 0,25% розчин лізоформіну-3000 або інших сучасних антисептиків;
- для миття стін у перев'язочних, маніпуляційних, санвузлах застосовують 0,25-0,5% розчин деконексу ФФ або 0,25% розчин лізоформіну-3000.
б) Лікарняний режим (встановлюється адміністрацією лікарні на підставі існуючих типових положень):
- визначається час проведення та послідовність виконання певних процедур, маніпуляцій, організаційних заходів (підйом, вимірювання температури тіла, особиста гігієна хворого, сніданок, обхід лікаря, виконання лікарських призначень, відвідування хворих і т.п.).
Л/.В. Виконання лікарняного режиму важливе не тільки для чіткої організації роботи медичного персоналу відділення або клініки, але й для успішного лікування хворого.
в) Лікувально-охоронний режим має головною метою захист хворого від непотрібних нервово-психічних впливів і створення сприятливих умов для забезпечення фізіологічного і психологічного спокою.
• 3 метою створення у відділенні лікувально-охоронного режиму має значення:
- чітке виконання лікарняного режиму;
- своєчасне та повноцінне виконання лікарських призначень;
- усунення надмірних звукових подразників (голосні розмови, суперечки, стукіт і гуркіт при проведенні прибирання і т.п.);
- обмеження, за можливості, появи у хворих негативних емоцій, викликаних залишками крові, ранового виділення на пов'язці, одязі або постільній білизні;
- стримування медичним персоналом своїх емоцій при розмові із хворим;
- усунення негативного психічного впливу на хворого, пов'язаного з видом іншого тяжкохворого або вмираючого пацієнта.
Б) 3 метою підвищення ефективності лікувального процесу та своєчасного виконання заходів щодо догляду за хворим і виконання лікарських призначень визначають режим перебування хворого в стаціонарі:
а) загальний режим - хворий повинен виконувати правила внутрішнього розпорядку, лікувально-охоронний і санітарно-гігієнічний режими;
б) індивідуальний режим - визначає особливості перебування хворого в стаціонарі, виконання окремих лікувальних процедур, лікувальне харчування і режим відпочинку з урахуванням індивідуальних особливостей перебігу хвороби.
У межах індивідуального режиму виділяють ліжковий режим, що може бути двох видів:
• суворий ліжковий режим:
- призначається хворим із тяжким перебігом захворювання або після тяжких оперативних втручань;
- забороняється не лише ходити, але й підніматися з ліжка;
- невиконання суворого ліжкового режиму може призвести до появи тяжких ускладнень і навіть до смерті хворого;
• напівліжковий режим:
- призначають хворим у період видужання при тяжких захворюваннях або в пізньому післяопераційному періоді;
- хворим дозволяється сидіти у ліжку, відвідувати туалет, самостійно приймати їжу.
Загальний догляд за хворими
1. У приймально-діагностичному відділенні загальний догляд за хворими включає:
А) Первинний огляд хворого, під час якого оглядають волосисті частини тіла хворого на наявність педикульозу та відкриті шкірні покриви для виявлення шкірних захворювань: а) при виявленні педикульозу:
- волосся обробляють одним із засобів (0,15% водно-емульсійний розчин карбофосу, 5% мазь метилацетофосу, 0,25% водно-емульсійний розчин дикреазилу, 10% водно- мильно-гасова емульсія) шляхом ретельного втирання препарату у волосся;
- голову накривають целофановою косинкою на 15-20 хвилин;
- промивають волосся теплою водою з милом і ополіскують 6% розчином столового оцту. Для спеціальної санітарної обробки волосся при педикульозі можна використовувати сучасні
високоефективні протипедикульозні засоби: препарат "Несцид", шампунь "Брек", засіб "Локодин". Методика застосування шампуню "Брек":
- перед використанням засіб ретельно збовтують;
- 25-50 грамів шампуню ретельно втирають у волосисті частини тіла;
- через ЗО хвилин змивають теплим водним розчином столового оцту (1:1);
- волосся розчісують густим гребінцем і промивають теплою водою. Методика застосування засобу "Локодин":
- препарат втирають у корені волосся за допомогою губки;
- через 20-30 хвилин волосся ретельно промивають теплою водою з милом і розчісують;
- при використанні засобу необхідно захищати слизову оболонку очей, носа, рота;
- не рекомендується застосовувати у дітей до 5 років, у вагітних, хворих шкірними захворюваннями та при схильності до алергійних реакцій.
Б) Визначення антропометричних даних: зріст і маса тіла хворого. Ці дані дуже важливі, тому що:
- співвідношення зросту і маси тіла дозволяє чітко визначити конституціональні особливості хворого, наявність надлишкової (ожиріння) або недостатньої (зниження) маси тіла;
- доза більшості медикаментів розраховується на 1 кг маси тіла хворого.
В) Санітарно-гігієнічна обробка хворого, що проводиться у приймальному відділенні, повинна врахувати:
- загальний стан хворого;
- характер його хвороби або травми.
• При вкрай важкому стані хворого (гострий інфаркт міокарда, шок, гостра профузна кровотеча, судомний синдром, коматозний стан і т.п.):санітарно-гігієнічна обробка не проводиться;
- хворий терміново транспортується у відповідне відділення, де йому надають невідкладну допомогу.
• При тяжкому стані хворого проводиться гігієнічне обмивання:
- мочалкою, змоченою мильним розчином, обмивають голову, тулуб, кінцівки;
- особливо ретельно обмивають місця інтенсивних фізіологічних виділень: пахвові та пахові ділянки, шкірні покриви під молочними залозами, промежину;
- ополіскують чистою водою та обтирають хворого чистим рушником.
• При задовільному стані хворий приймає гігієнічну ванну або душ під спостереженням медичного персоналу, температура води 35-36°С.
Г) Транспортування хворих у відділення може бути здійснено кількома способами, залежно від стану хворого:
- при задовільному стані хворого направляють у відділення пішки у супроводі медичного працівника;
- при стані середньої тяжкості транспортувати хворого необ хідно у положенні сидячи в кріслі-каталці або лежачи на ка- талці (рис. 1.1);
- при тяжкому стані хворого транспортування здійснюють у положенні лежачи на каталці або на носилках (рис. 1.2).
Д) Перекладання хворого з каталки (носилок) на ліжко проводиться
при дотриманні певних правил (рис. 1.3):
ножний кінець каталки (носилок) розміщують перпендикулярно до
головного кінця ліжка; - у перекладанні беруть участь три медпрацівники:
а) перший підкладає руки під голову і плечовий пояс хворого;
б) другий - під тулуб і сідниці;
в) третій - під ноги (одна рука під стегна, а друга - під гомілки);
Рис. 1.1. Транспортування хворого на кріслі-каталці
| - хворого одночасно піднімають і перекладають на ліжко. 2. Загальний догляд за хворими у відділенні стаціонару:
''• Гігієна ліжка:
- найчастіше в лікарнях використовуються нікельовані ліжка, тому що вони легше піддаються дезінфекції;
- розташовувати ліжко слід так, щоб го ловний кінець його перебував біля стіни і підхід до ліжка був вільним по обидва боки;
- сітка ліжка повинна бути добре натяг нута, з рівною поверхнею, поверх сітки укладається матрац у чохлі;
- для деяких хворих (із травмами або за хворюваннями хребта) між сіткою та ма трацом кладуть дерев'яний щит;
- постільна білизна (простирадла, підоді яльник, наволочка) повинна мінятися не рідше одного разу на 7 днів;
- для забезпечення зручного положення в ліжку тяжких або післяопераційних хво рих використовується функціональне ліжко, що складається із трьох рухливих
секцій, положення яких можна змінювати. Транспортування хворого на каталці
Б) Сучасні функціональні ліжка обладнані приліжковими столиками, штативом для систем внутрішньовенного вливання, секціями для підкладних суден і сечоприй-мальників:
- залежно від тяжкості захворювання і стану хворого розрізняють наступні види положення хворого в ліжку:
а) активне (вільний режим) - хворий без сторонньої допомоги може займати будь-яке положення в ліжку, вставати, ходити і т.п.;
б) пасивне - хворий без сторонньої до помоги не може прийняти зручне поло ження, не може міняти його;
в) вимушене - хворий самостійно, внаслідок хвороби (активне вимушене) або за призначенням лікаря (пасивне вимушене) займає таке положення в ліжку, при якому поліпшується його стан.
В) Зміна постільної та натільної білизни:
Рис. 1.3. Перекладання хворого на ліжко
| - залежно від стану хворого викори стовують різні методи зміни натільної та постільної білизни;
- хворий, що перебуває на вільному ре жимі, може самостійно поміняти натільну та постільну білизну;
- тяжкохворим заміну білизни проводить медичний персонал із мінімальною витратою сил хворого (рис. 1.4):
• спочатку замінюють простирадла, для чого використане простирадло скачують у валик від головного кінця до таза, а чисте простирадло акуратно, без складок, стелять;
• потім забирають використане простирадло і до кінця стелять чисте;
• роблять заміну наволочки та підодіяльника;
- для зміни у тяжкохворого натільної білизни (сорочки) необхідно (рис. 1.5):
• кінці сорочки обережно підняти до пахвових западин;
• підняти руки хворого і згорнуту на шиї сорочку з боку спини зняти через голову;
• повністю зняти сорочку з рук хворого;
• одягають сорочку у зворотному порядку: спочатку всовують руки в рукави (якщо якась рука травмована - починають із неї);
• потім сорочку одягають через голову хворого і акуратно розправляють на тілі. Г) Особиста гігієна:
- нетяжкі хворі самостійно виконують процедури особистої гігієни: умивання, прийом гігієнічної ванни або душу, догляд за порожниною рота і т.п.;
- хворим із ліжковим режимом допомогу у проведенні заходів особистої гігієни надає медперсонал:
а) умивання хворого проводять із використанням вологої губки або серветки, руки хворого миють із милом, миття голови проводять один раз на тиждень теплою водою із шампунем (рис. 1.6);
Рис. 1.4. Зміна постільної білизни
Рис. 1.5. Зміна натільної білизни
Рис. 1.6. Миття голови хворого
Рис. 1.7. Підмивання хворого
б) жінкам, а також хворим, які страждають неутриманням сечі та калу, щодня проводять підмивання, для чого (рис. 1.7):
- під таз хворого підкладають гумове або металеве судно;
- ноги згинають у колінних суглобах і помірно розводять стегна;
- лівою рукою на ділянку статевих органів і промежини тонким струменем із ємності ллють теплий розчин антисептика (фурацилін, блідо-рожевий розчин марганцевокислого калію), а правою - пінцетом або корнцангом із ватним тампоном протирають шкіру в цих місцях у напрямку від піхви до заднього проходу;
- у такому ж порядку протирають шкіру сухим тампоном. Д) Догляд за шкірою:
- у хворих, які тривалий час перебувають на ліжковому режимі, можуть з'явитися різні зміни стану шкіри (висипання, попрілості, пролежні і т.п.);
- для профілактики ураження шкіри у тяжких лежачих хворих необхідно щодня протирати шкіру рушником або серветкою, змоченими камфорним спиртом або розведеним столовим оцтом (1 столова ложка на склянку води);
- особливо ретельно необхідно обробляти найбільш уразливі місця: за вухами, пахові ділянки, крижі, під молочними залозами.
Е) Профілактика пролежнів:
- найчастіше пролежні утворюються у тяжких, виснажених хворих у тих місцях, де шкіра близько передлежить до кісткових утворень (рис. 1.8, а);
- для запобігання утворенню пролежнів необхідно стежити за станом ліжка (сухе, без складок);
- якомога частіше змінювати положення хворого, виконувати легкий масаж зон можливого утворення пролежнів;
- використовувати підкладні гумові кола, накриті чистою пелюшкою, ватно-марлеві кола;
- з появою перших ознак пролежня (біль, почервоніння, злущування епідермісу) обробляти шкіру в цій зоні антисептиками, камфорним спиртом, опромінювати еритемними дозами УФО (рис. 1.8, б);
- найбільш ефективно для профілактики пролежнів використовувати для тяжкохворих спеціальні ліжка - клінетрон.
Є) Гігієна ротової порожнини важлива-для профілактики можливих ускладнень (стоматиту, гінгівіту,-паротиту):
- щоденний ранковий і вечір ній туалет ротової порожни ни з використанням зубної пасти;
- полоскання порожнини рота після кожного прийому їжі;
- тяжким хворим обробляють порожнину рота за допомо гою ватного тампона, змоче ного 5% розчином борної кислоти або 2% розчином гідрокарбонату натрію;
- з появою запальних змін сли зової оболонки проводять полоскання ротової порож нини розчинами антисепти ків (фурацилін, ріванол, мі кроцид).
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 2021 | Нарушение авторских прав
|