АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ДОГЛЯД ЗА ТРАВМАТОЛОГІЧНИМИ ХВОРИМИ

План

1. Класифікація травм.

2. Класифікація переломів та догляд за хворими із переломами кісток.

3. Ушкодження м’яких тканин, їх характеристика та догляд за хворими.

Звичайно під поняттям «травма» розуміють вплив на організм у цілому або на будь-яку його частину насамперед механічних або термічних факторів, при дії яких у тканинах виникають анатомічні або функціональні порушення, що супроводжуються місцевою і загальною реакцією.

Класифікації травм:

1) невиробничі:

а) транспортні (залізничні, автомобільні);

б) отримані при пішохідному русі;

в) побутові;

г) спортивні.

2) виробничі (промислові, сільськогосподарські).

3) навмисні.

Догляд за хворими із переломами кісток.

Перелом - це порушення цілісності кістки, викликане механічним впливом (травма) або впливом патологічного процесу у кістці (пухлина, запалення).

Класифікація переломів

1. За походженням переломи діляться на вроджені (внутрішньоутробні) і набуті. Причиною вроджених переломів, частіше множинних, є - патологічні зміни в кістках плоду або травма живота матері. Набуті переломи ділять на дві групи: травматичні і патологічні.

Патологічні переломи обумовлені змінами в кістці під впливом пухлини, остеомієліту, туберкульозу, ехінококозу, сифілісу кісток. Виділяють акушерські переломи, що виникають при народженні плода.

2. Залежно від ушкодження тих або інших органів і тканин розрізняють переломи ускладнені і неускладнені. До ускладненого відносять відкриті переломи, коли ушкоджена шкіра або слизова оболонка в місці перелому, що створює умови для проникнення через рану мікробів і розвитку запалення в зоні перелому. До ускладненого відносяться також переломи, що супроводжуються ушкодженням великих судин, нервових стовбурів, внутрішніх органів. При закритих переломах ушкодження шкірних покривів і слизових оболонок не відбувається.

3. За локалізацією розрізняють діафізарні, епіфізарні, метафізарні переломи.

4. За відношенням лінії перелому до поздовжньої осі кістки розрізняють переломи поперечні, косі, гвинтоподібні.

5. За положенням кісткових уламків відносно один-одного розрізняють переломи зі зсувом і без зсуву уламків.

Догляд за хворими починається із прийомного відділення, тобто із прийому і транспортування хворого у відділення. Санобробка буває дуже складною, особливо при переломах хребта, стегна, відкритих ушкодженнях. Вид санобробки (ванна, душ, обтирання, гоління) визначає після огляду хворого лікар.

Категорично забороняється мити хворих з ушкодженням кісток черепа, хребта і таза (роблять лише часткове обтирання відкритих частин тіла). Доставленого в прийомне відділення хворого роздягають (оголюють), починаючи з неушкодженої кінцівки, на ушкодженій кінцівці одяг розрізають по швах.

Транспортують хворого залежно від показань: 1) у протишокову палату; 2) рентгенівський кабінет; 3) репозиційну; 4) гіпсову; 5) перев'язну; 6) операційну.

Залежно від стану хворого він пересувається: а) пішки в супроводі медичної сестри; б) на каталці сидячи; в) на ношах. При ушкодженні кісток черепа під час транспортування під голову підкладають подушку або фіксують шиною.

Транспортування травматологічного хворого залежно від місця ушкодження відбувається в такий спосіб:

- при ушкодженні кісток черепа - на каталці, у положенні на спині;

- при ушкодженні хребта - у горизонтальному положенні на животі (велика небезпека зсуву уламків хребців, ушкодження, розриву речовини мозку, крововиливу в оболонки);

- при ушкодженні грудного і поперекового відділів хребта - у положенні на животі (три санітари під наглядом лікаря укладають хворого на щит, під голову і груди підкладають подушки);

- при переломах шийного відділу - у положенні на спині, при цьому голову трохи закидають і фіксують шиною;

- при ушкодженні кісток тазу - на спині з розведеними і напівзігнутими в колінах кінцівками («положення жаби»), під колінні суглоби підкладають валики з ковдри або подушки;

- при ушкодженні верхніх кінцівок хворий може йти в супроводі медичної сестри;

- при закритому ушкодженні ребер, груднини хворого доставляють на кріслі в положенні сидячи;

- при переломах нижніх кінцівок - лежачи на каталці з матрацом.

Перекладання хворого з каталки на ліжко здійснюється з дотриманням наступних правил: каталка встановлюється паралельно ліжку, один санітар утримує голову і груди, другий - поперек і стегна, третій - гомілки.

Вділяють 4 основних методи лікування переломів і вивихів:

1. гіпсові пов'язки;

2. постійне витягування;

3. осередковий накістковий і внутрішньокістковий остеосинтез;

4. крізьшкірний компресійно-дистракційний остеосинтез.

Гіпсова пов'язка. Використовуються наступні види гіпсових пов'язок: глуха, вікончата, лонгетна, містовидна, а також гіпсові корсети.

При накладанні гіпсової пов'язки завжди варто тримати відкритими пальці хворого, щоб за кольором шкіри, температурою можна було дізнатися про стан кровообігу кінцівки. Якщо через добу відзначається блідість або синюшність пальців, вони втрачають рухливість, пов'язка накладена занадто туго, її необхідно перемінити. Після накладання гіпсової пов'язки хворого перевозять у палату на твердій каталці і укладають на ліжко із щитом, поверх якого кладуть два матраци. Перекладати хворого необхідно утрьох, стежачи за тим, щоб гіпсова пов'язка не деформувалася і не зламалася.

Згодом здійснюють загальний догляд за шкірою, обтирання і повертання хворого, дихальна гімнастика, масаж. Ліжко завжди повинне бути чистим, простирадла не повинні мати складок.

При переломах зі значним зсувом уламків, коли не вдається одномоментна репозиція, замість гіпсової пов'язки звичайно застосовують метод витягування.

Кістякове витягування здійснюється введенням спеціальної металевої спиці крізь надвиростки стегна, горбистість великогомілкової кістки або п'яткової кістки з наступним закріпленням спиці у металевій дузі, за якою здійснюється тяга. Іноді застосовують метод шкірного витягування, використовуючи для цього клейкий пластир або клеол. При витягуванні вдається поступово зіставити уламки і постійно утримувати їх у правильному положенні.

Лікування кістковим витягуванням проводиться до утворення первинної кісткової мозолі, після чого витягування замінюють гіпсовою пов'язкою.

Попередження легеневих ускладнень. Запалення легенів (пневмонія) є найчастішим ускладненням і найчастішою причиною смерті при лікуванні переломів кістковим витягуванням, особливо в літньому і старечому віці. Цьому сприяють: переохолодження при транспортуванні хворого, особливо на металевій каталці без матраца і ковдри; розміщення літніх і старих хворих біля вікон, у проходах (протяги); охолодження ніг на стороні кісткового витягування, промежини і стопи здорової ноги, якщо вони не досить добре прикриті; підняття ножного кінця ліжка з метою противитягування (зсув кишечника і діафрагми викликає порушення дихання, погіршує вентиляцію легень); прагнення хворого не кашляти і зберігати нерухомість в ліжку через болі в місці перелому (особливо при використанні твердих систем витягування); утруднення туалету ротової порожнини (особливо в перші дні), можливість аутоінфекції; гіподинамія.

Для попередження пневмоній повинні бути дотримані наступні умови:

1) транспортування на щиті з матрацом, ковдрою;

2) забезпечення в стаціонарі двома ковдрами: на здорову ногу і тулуб та на ушкоджену ногу;

3) відмова від підняття ножного кінця ліжка для противитягування;

4) установка для кожного ліжка надліжкової рами;

5) проведення дихальної гімнастики і гімнастики черевного преса;

6) проведення туалету порожнини рота, вживання продуктів, посилюючих салівацію (цибуля, часник, журавлина, лимон, яблука);

7) призначення літнім хворим з 1-го дня лікування дихальної гімнастики, ін'єкцій розчину камфори, що відхаркують, банок, гірчичників;

8) катетеризація трахеї при появі ознак бронхіальної обструкції для стимуляції кашлю і внутрішньо-бронхіального введення антибіотиків. Догляд за шкірою пацієнта складається в усуненні тиску на шкіру; утриманні шкіри в чистоті; регулярному огляді і протиранні камфорним спиртом місць можливого утворення пролежнів.

Для зменшення тиску на крижову область хворого потрібно покласти на напівтвердий або поролоновий матрац, під яким варто помістити дерев'яний щит, тому що м'яке ліжко прогинається під хворим і тиск на крижову область збільшуються. Щоб зменшити тиск на крижову область, під хворого підкладають гумове коло в наволочці таким чином, щоб крижова область перебувала над його отвором. Простирадла не повинні мати рубців і складок, для цього краї натягнутого поверх матраца простирадла потрібно підігнути під нього і приколоти до нижньої поверхні англійськими шпильками або закріпити простирадло в розправленому вигляді, прив'язавши його до краю ліжка тасьмами. На простирадлі не повинно бути крихт їжі, що не тільки забруднюють шкіру, але і травмують її. Сорочку також варто розправляти від рубців і складок на спині, ліжко перестилати і упорядковувати не менше двох разів на добу.

Турбота про чистоту шкіри важкохворих - важливий елемент профілактики пролежнів. Необхідні регулярна (один раз на тиждень) санітарна обробка хворого зі зміною постільної білизни, щоденне ранкове вмивання і підмивання, догляд за порожниною рота, миття рук перед прийомом їжі, обмивання промежини після кожної дефекації.

Таким хворим призначають дієту з обмеженням прийому кухонної солі (до 3 - 5 г/доб) і води (до 600 - 800 мл/доб).

Нарешті, найлегшим, а тому і популярним методом догляду за шкірою є протирання крижа та інших місць можливого утворення пролежнів камфорним спиртом, чистим винним спиртом або водкою.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 2267 | Нарушение авторских прав