АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості догляду за хворими на гарячку.

Догляд за хворими на гарячку багато в чому визначається стадіями гарячкового періоду. При відносно короткому цьому періоді, наприклад, при малярії, грипі стадії добре простежуються, а при тривалому плині гарячки - значно гірше.

У першій стадії, що являє собою період наростання температури, відзначається значна перевага теплопродукції над тепловіддачею (звужуються судини шкіри, зменшується потовиділення, віддача тепла шкірою і т.і.). Клінічно це проявляється виникненням м'язового тремтіння, ознобу, болем у м'язах, що тягне, загальним нездужанням, головним болем, іноді зблідненням і ціанозом (синюшністю) кінцівок. У таких випадках хворого спочатку необхідно зігріти (укласти в ліжко і вкрити додатковою ковдрою, обкласти грілками, напоїти гарячим чаєм, відваром шипшини, морської солі), уважно стежити за станом різних органів і систем організму, визначити необхідність медикаментозної терапії.

Друга стадія являє собою відносно стійкий період збереження температури на високому рівні (максимального піднімання температури)й характеризується переважною рівновагою процесів теплопродукції та тепловіддачі. Із припиненням підвищення температури значно слабшають озноб і м'язове тремтіння, зменшується і зникає спазм судин шкіри, так що блідість шкірних покривів змінюється їхньою гіперемією (почервонінням). У цей період можуть спостерігатися скарги на загальну слабкість, головний біль, почуття жару, сухість у роті, відсутність апетиту, спрагу.

У хворих відзначаються серйозні порушення функцій серцево-судинної і дихальної систем: збільшення частоти пульсу (тахікардія), частішання дихання (тахіпное), іноді зниження артеріального тиску (артеріальна гіпотонія). У ряді випадків стан серцево-судинної системи (особливо в літніх хворих) має вирішальне значення в прогнозі гарячкового захворювання. Із цієї причини необхідно вчасно призначити хворому відповідні лікарські засоби (наприклад, серцеві глікозіди, сульфокамфокаі і ін.).

У другій стадії гарячки можуть спостерігатися виражені розлади з боку центральної нервової системи (головні болі, безсоння та ін.). При сильному головному болі на чоло хворого можна накласти холодний компрес або міхур з льодом. На висоті лихоманки в деяких хворих можливі марення і галюцинації, а в маленьких дітей – судоми. Такі порушення іноді спостерігаються при гострій пневмонії у хворих хронічним алкоголізмом як прояв білої гарячки. У цих випадках необхідно постійно стежити за станом і поводженням пацієнтів, аж до встановлення біля них індивідуального сестринського поста.

У хворих на гарячку необхідний ретельний догляд за порожниною рота, її треба обробляти 3 % розчином натрію гідрокарбонату, 10 % розчином бури на гліцерині, губи необхідно змазувати вазеліновою олією або гліцерином. Нерідко при годуванні хворих, що лихоманять, доводиться враховувати відсутність у них апетиту. Тому доцільно призначати часте, дробне харчування, намагаючись використовувати для годування періоди більш низької температури.

З урахуванням наявності при гарячці явищ загальної інтоксикації та скарг, пацієнтам (при відсутності протипоказань) рекомендують пити якомога більше рідини, але невеликими ковтками - компот, соки, морс, мінеральні води. Якщо у хворих виникають запори внаслідок змушеного перебування в ліжку і харчування їжею, яка легко засвоюється, варто вчасно призначити хворому проносні препарати або очисну клізму. Ці хворі часто перебувають на суворому постільному режимі, тому їм подають судно і сечоприймач. При тривалому перебуванні пацієнтів у ліжку їм проводять обов'язкову профілактику пролежнів.

Третя стадія гарячки - стадія зниження або спаду температури характеризується значною перевагою тепловіддачі над теплопродукцією внаслідок розширення периферичних кровоносних судин, значного збільшення потовиділення. Зменшення температури тіла може відбуватися двома шляхами – критичним та літичним.

Поступовий спад температури, що відбувається протягом декількох днів (2-3), називається лізисом. Швидкий, часом протягом 5–8 год., спад температури з високих цифр (39–40 °C) до нормальних і навіть субнормальних значень називається кризою.

Як результатрізкої перебудови механізмів регуляції серцево-судинної системи криза може нести із собою небезпеку розвитку колаптоїдного стану – гострої серцевої та судинної недостатності, що проявляється різкою слабкістю, рясним потовиділенням, блідістю і ціанозом шкірних покривів, падінням артеріального тиску, частішанням пульсу і зниженнямйого наповнення аж до появи нитковидного. Хворий непритомніє, зіниці розширюються, можуть виникнути судоми. Критичний спад температури тіла вимагає від медичних працівників вживання енергійних заходів: введення препаратів, що збуджують дихальний і руховий центр судин (кордіамін, кофеїн, камфора), що сприяють посиленню серцевих скорочень і підвищенню артеріального тиску (адреналін, норадреналін, мезатон, серцеві глікозиди, кортикостероїдні гормони та ін.). Внутрішньовенно вводять багато рідини (глюкозу з вітамінами, ізотонічний розчин натрію хлориду, заспокійливі) та протисудомні препарати.

Хворого обкладають грілками, зігрівають, дають міцний гарячий чай або каву, вчасно зміняють натільну і постільну білизну.

Дотримання перерахованих вимог догляду за хворими, що лихоманять, постійне спостереження за їхнім станом, насамперед за функціями органів дихання і кровообігу, дозволяють запобігти розвитку важких ускладнень і сприяють якнайшвидшому видужанню хворих.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1650 | Нарушение авторских прав