АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гарячка та її види.

Гарячкою називається пристосувальна реакція організму, яка вироблена у процесі еволюційного розвитку. Ця реакція проявляється підвищенням температури тіла у відповідь на найсильніші подразники, якими є інфекція або продукти ушкодження тканин.

Мікроби і продукти, які вони виділяють (пірогени), з одного боку, діють на нервові центри теплорегуляції, збуджуючи їх, з іншого боку - подразнюють білі кров'яні клітини (нейтрофіли), які у відповідь на це виробляють і виділяють у кров власні пірогени. Ці пірогени активно борються з інфекцією.

Аналогічно цьому у відповідь на вірусну інфекцію в організмі виробляється інтерферон. Процес вироблення клітинами захисних речовин (пірогенів, інтерферону) вимагає більших витрат енергії і може відбуватися тільки при гарячці, а при нормальній температурі тіла припиняється.

Таким чином, гарячка, деякою мірою, полегшує організму виживання в умовах хвороби, що виникла.

Отже, гарячка являє собою підвищення температури тіла, обумовлене порушенням і перебудовою процесів терморегуляції. Вона є провідним симптомом багатьох інфекційних захворювань.

Гарячкові реакції можуть спостерігатися і при запаленнях неінфекційної природи (асептичних), які викликаються механічними, хімічними та фізичними ушкодженнями. Гарячкою супроводжується також і некроз тканин, що розвивається в результаті порушення кровообігу, наприклад, при інфаркті міокарда. Гарячкові стани спостерігаються при злоякісних пухлинах, деяких ендокринних захворюваннях, що протікають із підвищенням обміну речовин (тиреотоксикоз), алергійних реакціях, при порушенні функцій центральної нервової системи (термоневрозах) і т.і.

Гарячку розглядають як пристосувальну (адаптивну) реакцію організму, що стимулює необхідні обмінні процеси та полегшує в багатьох випадках боротьбу з бактеріями, що проникли в організм, і вірусами. Не випадково штучно викликане підвищення температури тіла (піротерапія) використовується іноді в лікувальних цілях, зокрема, при ряді інфекцій в’ялого перебігу. Однак у багатьох випадках (з урахуванням віку хворих, природи гарячки, що супроводжують захворювання) Гарячка може грати вкрай несприятливу роль у перебігу захворювань і їхньому результаті. Тому її оцінка в кожній конкретній ситуації вимагає індивідуального і диференційованого підходу.

Гарячки розрізняють за висотою, тривалістю і характером коливань температури.

За висотою розрізняютьтемпературу: субнормальну 35—36°С, нормальну 36—37°С, субфебрильну 37—38 °C. Підвищення температури понад 38°С вважається гарячкою: помірна 38–39 °C, висока 39–41 °C і надмірна, надвисока або гіперпіретична понад 41 °C. Вона часто залежить від добового ритму коливань, коли більш висока температура спостерігається у вечірній час, а більш низька - ранком.

Характер гарячкової реакції залежить не тільки від захворювання, що її викликало, але й у чималому ступені від реактивності організму. Так, у людей похилого віку і слабих хворих деякі запальні захворювання, наприклад гостра пневмонія, можуть протікати без вираженої гарячки. Крім того, хворі і суб'єктивно по-різному переносять підвищення температури.

Деякі пацієнти відчувають важке нездужання вже при субфебрильній температурі, інші цілком задовільно переносять навіть значну гарячку.

За тривалістю розрізняють такі види гарячки:

1. швидкоминучу – ефемерну (кілька годин);

2. короткочасну – від кількох годин до 1— 2 днів при грипі, ОРВІ;

3. гостру – до 15 днів при гострому бронхіті, пневмонії;

4. підгостру — до 45 днів при ревматизмі в стадії загострення, хронічному

бронхіті;

5. хронічну — понад 45 днів при туберкульозі, хронічному тонзиліті, сепсисі.

При тривалому перебігу захворювання, за характером коливань, можна спостерігати різні типи гарячки, або типи температурних кривих.

1. Постійна гарячка, що зустрічається, наприклад, при крупозній пневмонії, відрізняється тим, що добові коливання температури при ній не перевищують 1 °C.

2. Ремітуюча (послаблююча) гарячка, добові коливання температури в межах 1-2 °C, причому періоди нормальної температури, наприклад, ранком, відсутні. Характерна для нагноювальних захворювань, вогнищевого запального перебігу.

3. Гектична або виснажлива, гарячка спостерігається, наприклад, при сепсисі, відрізняється різким підйомом (до 40-41°С) і швидким спадом температури до субфебрильних або нормальних значень, так, що добові коливання температури досягають 4–5 °C. У хворих такі температурні перегони («свічки») виникають кілька разів протягом доби, викликаючи надто важкий стан. Спостерігається при сепсисі, нагноювальних захворюваннях, активному туберкульозі з розпадом легеневої тканини.

4. Що перемежовується (інтермітуюча) гарячка періодична, приблизно через рівні проміжки часу (від 1до 3 діб) різке підвищення температури (частіше у другій половині дня, іноді вночі) на декілька годин, з наступним її зниженням до нормального рівня при малярії.

5. Перекручена, інвертована, порушеного типу гарячка проявляється зміною звичайного добового ритму температури: більш висока температура реєструється в ранкові години, а більш низька - у вечірні. Характерна для сепсису, важких форм туберкульозу.

6. Атипова, неправильна гарячка, характеризується відсутністю закономірностей її коливання протягом доби. Характерна для хронічних захворювань: ревматизм, хронічний бронхіт, холецистит.

7. Хвилеподібна або ундулююча гарячка: спостерігається поступове підвищення температури тіла протягом певного терміну з наступним її зниженням та більш-менш тривалим безгрячковим періодом. Характерна для лімфогранулематозу, бруцельозу.

8. Поворотна гарячка: чергування кількаденних гарячкових періодів з безгарячковими (періоди апірексії). Характерна для поворотного тифу.

Ці типи температурних кривих, запропоновані ще в минулому столітті, зберігають певне діагностичне значення і у наш час, однак далеко не у всіх випадках гарячкових захворювань. Широке застосування антибактеріальних і жарознижуючих лікарських засобів, починаючи вже з перших днів захворювання, приводить до того, що температурна крива швидко втрачає ту форму, яку вона зберігала б при природному перебігу хвороби.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 3711 | Нарушение авторских прав