АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ ПОХИЛОГО І СТАРЕЧОГО ВІКУ

План

1. Наука геронтологія. Процес старіння.

2. Особливості перебігу захворювань в похилому віці.

3. Догляд за хворими похилого та старечого віку.

4. Організація харчування для хворих похилого та старечого віку.

Перебіг більшості захворювань у хворих похилого і старечого віку має характерні риси. Розділ медицини і біології, що вивчає закономірності старіння живих організмів, називається геронтологія. В структурі захворюваності людей похилого віку основне місце займають такі патології, як: ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, хвороби органів дихання, захворювання опорно-рухового апарата. У пацієнтів рідко виявляється лише одна хвороба, значно частіше виявляється сполучення двох, трьох і більше захворювань. Сполучення у хворого декількох захворювань створює додаткові труднощі в лікуванні і погіршує прогноз щодо видужання.

Деякі розповсюджені захворювання можуть мати перебіг в людей похилого віку без чітких клінічних симптомів, але в той же час із схильністю до розвитку серйозних ускладнень. Наприклад, інфекційні і запальні захворювання у людей літнього віку нерідко не супроводжуються підвищенням температури тіла, що обумовлюється зниженою реактивністю організму. Виразкова хвороба в осіб літнього віку може протікати безсимптомно і раптово проявлятися шлунково-кишковою кровотечею. Іноді змазаними виявляються і клінічні симптоми гострих хірургічних захворювань (органів черевної порожнини та ін.), що вимагають невідкладного оперативного втручання. Ці особливості клінічної картини утруднюють своєчасну діагностику захворювань і призводять до запізнілого початку лікування. Названі труднощі часом пов'язані ще й з тією обставиною, що хворий літнього віку часом не може чітко провести межу між здоров'ям і хворобою, пояснюючи виникле нездужання віковими причинами.

Крім того, сполучення в одного літнього хворого декількох захворювань, які погіршують його стан, нерідко унеможливлює проведення повноцінного обстеження. Наприклад, через супутні захворювання (гіпертонічної хвороби, яка важко протікає, порушень серцевого ритму, перенесеного великовогнищевого інфаркту міокарда) іноді не вдається провести необхідне ендоскопічне дослідження шлунково-кишкового тракту. Нездатність хворого тримати барієву клізму унеможливлює проведення ірігоскопії тощо. У результаті діагноз захворювання залишається недостатньо чітким, що, природно, відбивається на ефективності лікування.

Додаткові складності в лікуванні таких пацієнтів створюють особливості дії лікарських препаратів на осіб похилого віку. У зв'язку з віковими структурними змінами слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, може порушуватися всмоктування лікарських препаратів, що приводить до більш пізньої появи лікувальної дії і його меншої виразності. Вікове зниження знешкоджуючої функції печінки і видільних здатностей нирок призводить до того, що лікарські засоби і продукти їхнього метаболізму виводяться з організму літніх хворих повільніше, ніж у пацієнтів молодого віку, що сприяє кумуляції (накопиченню) препарату і розвитку побічних ефектів.

Вікове зниження реактивності клітин може бути причиною того, що ефективність застосування препарату виявляється іноді істотно нижча очікуваної або взагалі відсутня. Імовірність побічних проявів лікарської терапії в літніх хворих буває значно більш високою, ніж у пацієнтів молодого віку.

Все це обумовлює необхідність призначення невеликих доз препаратів, з наступним індивідуальним підвищенням дози залежно від її перенесення. У першу чергу це правило відноситься до сильнодіючих препаратів - серцевих глікозидів, седативних засобів, гіпотензивних і гормональних препаратів та ін., які мають побічні ефекти.

При догляді за літніми хворими велика увага повинна приділятися деонтологічним аспектам. Треба пам'ятати, що сам факт госпіталізації може мати для літнього хворого аж ніяк неоднозначні наслідки. Хворі літнього і старечого віку, як правило, важко переносять ламання звичного способу життя і складно пристосовуються до нових умов. Спостерігалося, що після госпіталізації, літні хворі, колись цілком спокійні в психічному плані, починали втрачати орієнтування в просторі і часі, їхній стан починав прогресивно погіршуватися, незважаючи на адекватне лікування. Із цієї причини, при відсутності суворих показань до госпіталізації, бажано, щоб літні хворі як можна довше перебували вдома, у колі родини. Якщо госпіталізація все ж таки буде визнана необхідною, потрібно постаратися переконати хворого в тому, що госпіталізація тимчасова і після стаціонарного обстеження і лікування він повернеться додому.

При догляді за хворими літнього і старечого віку треба враховувати їхні психологічні особливості. Деякі хворі, прагнучи не зважати, що наближається або наступила старість, продовжують вести той же спосіб життя, що й у молодому віці, виконуючи значні фізичні навантаження, відчуваючи нервову перенапругу і не дотримуючи режиму харчування, сну, відпочинку. Це, звичайно, несприятливо відбивається на перебігу захворювань, сприяючи їхньому прогресуванню і розвитку ускладнень.

Тактовне пояснення і переконання хворого в необхідності дотримання запропонованого режиму має в таких випадках велике значення.

Літні хворі у розмовах один з одним і медичними працівниками постійно звертаються до минулого, виявляючи меншу цікавість до сьогодення і зовсім невелику - до майбутнього. Люди похилого віку важче переносять втрату рідних і близьких, складно здобувають нових друзів. У хворих літнього віку часто відзначається порушення пам'яті. Хворий часто добре пам'ятає те, що було багато років тому, але погано запам'ятовує поточну інформацію і плутає події недавнього минулого. Всі ці особливості можуть ускладнювати збір у пацієнтів необхідних відомостей, доводиться звертатися за допомогою до родичів. При догляді за такими хворими необхідно бути особливо тактовними і уважними, терпляче відповідати на питання, які хворі задають вже не перший раз.

У розмовах із хворими літнього і старечого віку неприпустиме нагадування про їхній вік з натяками на природний кінець життєвого шляху. Звертання до літніх хворих типу «бабуся», «дідуля», нехай навіть, якщо використовуються із кращих спонукань, свідчать про низьку культуру медичних працівників. Треба пам'ятати, що літні хворі цілком заслужили звертання до них за ім'ям та по батькові.

Хворі літнього і старечого віку найчастіше ті, що довго хворіють, люди із хронічними, часто невиліковними захворюваннями. Отже, часто при організації лікування питання догляду виступають на передній план, особливо в тих випадках, коли хворий, в силу різних причин, змушений тривалий час перебувати в спеціальному інтернаті для людей старечого віку.

У догляді за літніми хворими велику роль відіграє створення оптимального лікувально-охоронного режиму.

У хворих літнього і старечого віку часто відзначаються розлади сну. Такі пацієнти нерідко можуть спати або дрімати вдень, а вночі не спати, читати, ходити, приймати їжу і т.і., викликаючи у навколишніх сумніви у адекватності поводження. У цих випадках не слід квапитися із призначенням заспокійливих і снодіючих препаратів, тому що причини порушення сну можуть бути різними і їх спочатку треба встановити. До їхнього числа насамперед відносяться різноманітні дізурічні розлади. Зниження концентраційної функції нирок приводить до того, що недостатня функція нирок протягом дня компенсується збільшенням нічного діурезу.

Дізурічні розлади в літніх чоловіків часто пов'язані з наявністю аденоми передміхурової залози. Такі хворі змушені кілька разів протягом ночі мочитися, причому сечовипускання відбувається повільно, млявим струменем. Ситуація нерідко погіршується ще й тим, що в багатьох лікарнях туалет (іноді один на все відділення) перебуває в коридорі, далеко від палати. Зрозуміло, що ходіння пацієнта в туалет і назад не сприяють доброму сну. Вихід з положення, що створилося, може полягати в наданні хворому на ніч окремого посуду. Корисно прибігати до обмеження прийому рідини в другій половині дня, особливо перед сном.

Можуть бути й інші причини, що сприяють порушенню сну. Необхідно мати на увазі, що у людей похилого віку взагалі відзначається менша потреба у сні, ніж у молодих людей. Якщо ж пацієнти додатково сплять вдень, то порушення нічного сну часто стає майже неминучим. Виключення денного сну, заміна його будь-яким цікавим заняттям у багатьох випадках дозволяє домогтися поліпшення нічного сну.

Сприяти виникненню безсоння може і погано підібране ліжко із продавленою сіткою, оскільки при остеохондрозі хребта, який часто зустрічається в літньому віці, лежання на такому ліжку викликає сильні болі по ходу хребта.

Розповсюдженими причинами порушень сну є, крім того, погане провітрювання приміщення, храп сусідів по палаті, шум у коридорі і т.і.

Істотне значення в організації догляду за хворими літнього і старечого віку має попередження травм і нещасних випадків, які нерідко зустрічаються в таких пацієнтів. Вікове зниження зору і слуху, хитка хода з поганою координацією руху і легкою втратою рівноваги призводять до того, що хворі падають у палаті, коридорі, туалеті, ванній кімнаті. Зміни кісткової тканини, що спостерігаються в людей похилого віку, остеопороз сприяють при падінні виникненню важких переломів. Переломи, досить серйозні і у молодому віці, а у літніх хворих вони можуть призвести до летального результату через розвиток застійних явищ у легенях (гіпостатична пневмонія), пов'язаних із вимушеним нерухомим положенням у ліжку, і приєднанням інтоксикації за рахунок перелому.

Падінням і травмам можуть сприяти м'які доріжки, які легко можуть зрушитися в бік, волога і слизька підлога, захаращення меблями палат і коридорів, відсутність у коридорах спеціальних бар'єрів і пристосувань для опори, погане освітлення.

Нерідко нещасні випадки із хворими літнього віку відбуваються під час купання у ванні: це бувають падіння у слизькій ванні або на слизькій, мокрій підлозі. Можливі опіки, які одержує хворий, що перебуває у ванні, якщо помилково відкриває кран з гарячою водою.

Під час прийому гігієнічної ванни або душу в літніх хворих можуть розвинутися напали стенокардії або навіть порушення мозкового кровообігу. Попередженню нещасних випадків сприяють обладнання ванни спеціальними поручнями і сидіннями, гумовими ковриками на підлозі, підведенням засобів сигналізації. Але найбільш надійною мірою профілактики є присутність при купанні літніх хворих медичних працівників, які можуть здійснити пацієнтам допомогу.

При пневмонії, гострому періоді інфаркту міокарда, вираженій недостатності кровообігу та інших захворюваннях хворі літнього і старечого віку змушені дотримуватися тривалого постільного режиму, що може призвести до деяких несприятливих наслідків. Мається на увазі виникнення застійних явищ у легенях, утворення тромбів у венах нижніх кінцівок з наступними тромбоемболіями в ділянці легеневої артерії, порушення регуляції функцій серцево-судинної системи, утруднення сечовипускання, посилення запорів, порушення рухомості у суглобах і т.і. Профілактика перерахованих ускладнень передбачає застосування комплексу заходів.

У цьому зв'язку великого значення набуває догляд за шкірою і попередження утворення пролежнів. Добрий ефект дають розтирання і масаж, які потрібно проводити, з огляду на тонкість і ранимість шкіри у літніх хворих. Крім того, у літньому віці часто відзначаються сухість шкірних покривів, що викликає сильну сверблячку, зміни нігтів (їхнє потовщення, підвищена ламкість), поява мозолів, що обмежують рухову активність.

Сухі ділянки шкіри доцільно змазувати спеціальними кремами, перед підстриганням нігтів, для їхнього зм'якшення корисно робити припарки, застосовуючи касторове масло. Потрібно вчасно видаляти мозолі. Варто всіляко заохочувати турботу літніх хворих про свій зовнішній вигляд. Акуратна зачіска, регулярне гоління, охайний одяг підвищують настрій хворих, сприяючи поліпшенню їхнього загального стану.

Особливого догляду вимагають хворі з нетриманням сечі, що може виникнути в пацієнтів літнього віку в результаті урологічних захворювань або внаслідок порушень центральної регуляції сечовипускання, наприклад при деменції (старечому слабоумстві), внаслідок порушень мозкового кровообігу. У випадках, коли відновити нормальне сечовипускання не можливо, необхідно користуватися підкладним судном або сечоприймачем.

Хворі літнього віку, які перебувають на постільному режимі, часто страждають запорами, обумовленими переважно атонією кишечника. Боротьба із запорами містить у собі дієтичні рекомендації, прийом легких проносних засобів рослинного походження (препаратів жостеру, сіни), слаболужних мінеральних вод. Випорожненню кишечника іноді може сприяти випита натще склянка холодної води.

Не слід зловживати клізмами, особливо, якщо до них немає особливих показань, тому що при частому застосуванні вони викликають подразнення товстої кишки.

При геморої у літніх хворих потрібно стежити, щоб гемороїдальні вузли, що випадають, не травмувалися грубим туалетним папером. Після кожного акту дефекації доцільне обмивання області анального отвору, застосування ванночок з відваром ромашки, ректальних свічок.

При тривалому перебуванні на постільному режимі негативну роль відіграє відсутність рухової активності (гіподинамія), що негативно відбивається на функціональному стані різних органів і систем організму. Тому в комплекс лікувальних заходів необхідно обов'язково включати лікувальну фізкультуру. Вона показана навіть при таких важких захворюваннях, як інфаркт міокарда, порушення мозкового кровообігу. При цьому необхідно дотримувати більшої обережності у визначенні обсягу фізичних вправ, починаючи, як правило, з малих навантажень і поступово збільшуючи інтенсивність фізичних вправ під контролем функціональних показників серцево-судинної системи.

Як тільки з'являться неприємні відчуття або почуття втоми, фізичні вправи варто негайно припинити.

Правильна організація харчування займає важливе місце в догляді за хворими літнього і старечого віку. Оскільки в людей похилого віку інтенсивність обмінних процесів в організмі знижена, варто зменшити калорійність харчового раціону за рахунок зменшення вмісту жирів тваринного походження і вуглеводів. Оптимальне вживання жирів літньою людиною становить 60–70 г на добу, при цьому 25–30 % повинно бути жирами рослинного походження, які містять ненасичені жирні кислоти (лінолеву, ліноленову та інші), що знижують рівень холестерину в крові і мають антиатеросклеротичну дію.

Частку вуглеводів доцільно зменшити до 280–320 г на добу. Оскільки в літньому віці часто відзначається зниження інкреторної функції підшлункової залози, у першу чергу варто зменшити вживання вуглеводів, які легко засвоюються - цукру, цукерок, меду, варення та інших кондитерських виробів. Навпаки, продукти, що містять грубоволокнисту клітковину, потрібно включати в харчовий раціон людей похилого віку обов'язково.

У хворих літнього і старечого віку часто спостерігаються ознаки серцевої недостатності, підвищений артеріальний тиск, відбувається затримка рідини. Таким пацієнтам варто обмежити вживання кухонної солі до 5–8 г на добу. Без особливих показань не варто обмежувати прийом рідини (менше 1-1,5 л на добу), тому що це може сприяти посиленню запорів.

При схильності до запорів показане включення в харчовий раціон фруктових соків і компотів, яблук, буряка та інших овочів і фруктів, що стимулюють перистальтику кишечника. Однак необхідно пам'ятати, що у хворих літнього віку через відсутність зубів часто відзначається неповноцінність жувального апарата, знижується секреторна активність шлунка, підшлункової залози і печінки. Ця обставина обумовлює необхідність передбачити відповідну кулінарну обробку їжі, що зменшує навантаження на органи травної системи.

Відновні процеси у хворих літнього і старечого віку протікають повільніше, ніж у молодих людей, що визначає і більш тривалий період відновної терапії. Але при наполегливому і тривалому лікуванні можна домогтися успіхів у реабілітації пацієнтів, які перенесли навіть дуже важкі захворювання. І тут не можна переоцінити правильну організацію догляду за літніми хворими.

Питання до самопідготовки та контролю:

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 2850 | Нарушение авторских прав