АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Шлункове зондування.

Шлункове зондування (введення зонда в шлунок) застосовують як з діагностичними, так і з лікувальними цілями. За допомогою зондування можна одержати шлунковий вміст для подальшого дослідження, здійснити промивання шлунка. Введенням зонда користуються для відкачування шлункового вмісту при гострому розширенні (атонії) шлунка, при високій кишковій непрохідності. Нарешті, шлунковий зонд застосовується для штучного харчування.

Промивання шлунка проводять при отруєнні різними отрутами, вживанні недоброякісної їжі, звужені (стенозі) вихідного відділу шлунка, при виділені через слизову оболонку шлунка різних токсичних речовин, наприклад сечовини при хронічній нирковій недостатності. Протипоказаннями для промивання шлунка є органічні звуження стравоходу, гострі стравохідні і шлункові кровотечі, важкі хімічні опіки слизової оболонки глотки, стравоходу і шлунка міцними кислотами і лугами (через кілька годин після отруєння), інфаркт міокарда, порушення мозкового кровообігу. Для промивання шлунка застосовують товстий шлунковий зонд діаметром 10 - 13 мм, довжиною 1 - 1,5 м і лійку. Хворий сідає на стілець, притулившись до спинки і трохи нахиливши вперед голову. На хворого надягають клейончастий фартух, між ніг ставлять таз або цебро. При важкому або несвідомому стані хворого промивання шлунка роблять у положенні лежачи. При наявності у хворого протезів, які знімаються, їх виймають.

Лікар або медсестра стають із правої сторони від хворого, лівою рукою притримують його шию, а правою починають вводити товстий шлунковий зонд, змочений водою. Як тільки кінець зонда досягне кореня язика, хворого просять зробити кілька ковтальних рухів, після чого звичайно зонд легко проводиться в стравохід і шлунок (зонд вводять до оцінки 50 см). Для того щоб придушити блювотний рефлекс, хворого просять глибоко і часто дихати носом.

Після введення зонда починають промивання шлунка, що здійснюється за принципом сполучених судин: якщо лійку, наповнену водою, тримати вище шлунка, то з неї в шлунок буде надходити вода (перший етап промивання); якщо опустити лійку нижче рівня шлунка, то уведена тільки що вода буде надходити назад у лійку (другий етап промивання). Спочатку лійку тримають на рівні колін хворого, наповнюють її промивною рідиною (кип'яченою водою, слабким розчином перманганату калію, 2 % розчином гідрокарбонату натрію, ізотонічним розчином хлориду натрію) і піднімають вище рівня рота хворого, розташовуючи лійку трохи похило, щоб у шлунок не потрапило повітря. Після того як верхній рівень рідини досягне виходу з лійки, останню опускають донизу до первісного положення. При цьому в лійку почне надходити назад промивна рідина разом зі шлунковим вмістом. Як тільки лійка наповниться, її перевертають і спорожняють у таз. Перша порція промивних вод при необхідності направляється в лабораторію (наприклад, при підозрі на отруєння). Процедуру промивання повторюють доти, поки одержувана назад зі шлунка рідина не буде чистою (звичайно на це йде близько 10 л промивної рідини). Після закінчення промивання лійка і зонд очищуються й кип'ятяться.

Промивання шлунка можна провести і при відсутності товстого шлункового зонда. Хворий швидко випиває 6 - 8 склянок рідини, що промиває, після чого подразненням слизової оболонки глотки або кореня язика викликає блювання. Зазначену процедуру повторюють кілька разів.

За допомогою зондування проводять також фракційне дослідження секреції шлункового соку, що має велике значення для діагностики виразкової хвороби, хронічного гастриту з підвищеною або зниженою кислотоутворюючою функцією шлунка.

Широке поширення в діагностиці захворювань органів травлення одержало добове моніторування РН у різних відділах стравоходу і шлунку. Безперервна реєстрація показників РН протягом 24 год., проведена, наприклад, з інтервалом в 20 хв., дозволяє одержати цінні відомості про стан кислотовиділяючої функції шлунка протягом доби, оцінити антисекреторну активність різних препаратів, підібрати найбільш оптимальну схему їхнього застосування. РН шлункового вмісту визначають іноді й за допомогою ендорадіозондів - спеціальних «пігулок» (радіокапсул), які обладнанні мініатюрним радіопередавачем. Після проковтування такої радіокапсули датчик передає інформацію про РН, температуру і гідростатичний тиск в просвіті шлунка і дванадцятипалої кишки, які реєструються приймаючим пристроєм.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1399 | Нарушение авторских прав