АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості спостереження і догляду за хворими при кашлі, кровохарканні та легеневій кровотечі.

Кашель - складний рефлекторний акт, обумовлений подразненням рецепторів дихальних шляхів і плеври. Кашлевий рефлекс виникає при стимуляції рецепторів дихальних шляхів різними факторами - слизом, стороннім предметом, бронхоспазмом, сухістю слизових оболонок або структурних змін дихальних шляхів. Фізіологічна роль кашлю складається в очищенні дихальних шляхів від секрету і речовин, що потрапили в них ззовні. Кашлевий поштовх складається з раптового різкого видиху при закритій голосовій щілині, при наступному раптовому відкритті якої повітря разом з мокротинням і іншими сторонніми предметами із силою викидається через рот. Як прояв хвороби кашель, як правило, буває болісним, завзятим, найчастіше хворобливим, з виділенням мокротиння й появою в ній різних домішок.

Причини виникнення кашлю.

• Запальні захворювання органів дихання - ларингіт, трахеїт, бронхіт, бронхіоліт, бронхіальна астма, пневмонія, абсцес легені й ін.

• Імунні реакції у відповідь на надходження в організм алергенів - пилок рослин, пилові кліщі, пральні порошки й ін.

• Захворювання ССС із застоєм крові в малому колі кровообігу - пороки серця, ІХС, ділатаційна кардіоміопатія й ін.

• Механічне подразнення - пневмоконіози, порушення прохідності бронхів внаслідок здавлювання їх пухлиною, сторонні предмети.

(Пневмоконіози - група професійних хвороб легень, обумовлених тривалим вдихуванням виробничого пилу.

• Хімічне подразнення - тютюновий дим, екологічно несприятливі умови (забруднення повітря), бойові отруйні речовини, побутовий газ і ін.

• Термічне подразнення - вдихування дуже гарячого або дуже холодного повітря.

• Ятрогенні фактори- розвиток фіброзу легенів після хіміотерапії й променевої терапії, побічна дія препаратів, наприклад із групи інгібіторів АПФ (ангиотензин-перетворюючий фермент) і ін. Так, до 15% хворих артеріальною гіпертензією й хронічною серцевою недостатністю, що приймають інгібітор АПФ II покоління эналаприл, починають кашляти; у той же час в 2 рази рідше кашель спостерігається у хворих, що приймають інгібітор АПФ III покоління моноприл.

• Рефлекторні фактори - рефлекс, що не має очевидного захисного характеру: подразнення плеври, перикарда, подразнення рефлексогенних зон в області задньонижньої стінки зовнішнього слухового проходу й ін.

• Психогенні фактори.

Види кашлю за частотою і характером виникнення:

• однократний;

• приступоподібний - при бронхіальній астмі, обструктивному бронхіті, у курців;

• конвульсивний - приступоподібний кашель із швидко наступаючими один за одним поштовхами, що перериваються гучним вдихом, який іноді супроводжується блювотою (при коклюші);

• спазматичний - завзятий сухий кашель, що супроводжується спазмом гортані (при подразненні гортанного нерва, як правило, патологічним процесом в області середостіння);

• гострий - при гострій вірусній або бактеріальній інфекції;

• хронічний - при хронічних захворюваннях дихальних шляхів, хронічній серцевій недостатності.

За характером кашель може бути сухим (без відходження мокротиння) і вологим, або продуктивним (з виділенням мокротиння).

При сильному болісному кашлі можливий розвиток ускладнень: непритомності, розриву емфізематозних ділянок легенів з розвитком пневмотораксу, патологічних переломів ребер при наявності мієломної хвороби, остеопороза і метастатичних новоутворів у легенях.

Догляд за хворими із сухим кашлем включає в першу чергу лікування основного захворювання. Рекомендують рясне тепле лужне питво - наприклад, мінеральну воду «Боржомі», розведену наполовину гарячим молоком.

Мокротинням (лат. sputum) називають патологічно змінений секрет слизових оболонок трахеї, бронхів і легенів з домішками слини й секрету слизової оболонки порожнини носа й приносових пазух, який виділяється при відхаркуванні.

Характеристики мокротиння - кількість, колір, запах, консистенція (рідка, густа, в’язка), включення (кров, гній і інші домішки) - залежать від захворювання й поряд з результатами інших лабораторних і інструментальних методів дослідження мають велике значення в діагностиці захворювань системи органів дихання й інших органів.

Добова кількість мокротиння може коливатися від декількох миллилитров при хронічному бронхіті до 1-1,5 л при бронхоектатичній хворобі, прориві абсцесу легені в бронх, гангрені легені.

Види мокротиння.

• Слизове мокротиння - мокротиння безбарвне, прозоре, в’язке, практично не містить клітинних елементів.

• Серозне мокротиння - мокротиння рідке, пінисте, виділяється при набряку легенів.

• Гнійне мокротиння - мокротиння містить гній (характерні, зокрема, для прориву абсцесу легені в просвіт бронха).

• Гнилісне мокротиння - мокротиння гнійне із гнилісним запахом.

• Кров'янисте мокротиння - мокротиння містить домішки крові (відзначають, наприклад, при кровотечі із стінок дихальних шляхів при раку легені).

• «Іржаве» мокротиння - мокротиння кров'янисте, містить включення іржавого кольору, що утворюється в результаті розкладання гемоглобіну (з'являється, наприклад, при пневмонії, туберкульозі).

• Перлинне мокротиння - мокротиння містить округлі опалесцентні включення, що складаються з атипових клітин і детриту (спостерігають, наприклад, при плоскоклітинному раку бронхів). Детрит (лат. detritus - стертий) - продукт розпаду тканин.

• Тришарове мокротиння - мокротиння рясне, гнійне, що розділяється при відстоюванні на три шари: верхній - сіруватий пінистий, середній - водянистий прозорий, нижній - брудного сіро-зеленого кольору, що містить гній і залишки некротизованих тканин (спостерігають при гангрені легенів).

При наявності мокротиння необхідно визначати його добову кількість, що може коливатися від 10 - 15 мл (при хронічному бронхіті) до 1 л і більше (при бронхоектатичній хворобі). Хворий повинен спльовувати мокротиння в індивідуальну плювальницю, на дно якої попередньо наливають невелику кількість 0,5 % розчину хлораміну. Молодша медсестра повинна забезпечити дотримання чистоти і своєчасності спорожнювання плювальниць. Дуже важливо домогтися вільного відхождения мокротиння, оскільки його затримка (наприклад, при бронхоектатичній хворобі, абсцесі легень) підсилює інтоксикацію організму. Тому хворому допомагають знайти положення (так зване дренажне - на тому або іншому боці, на спині), при якому мокротиння відходить найбільш повно, тобто здійснюється ефективний дренаж бронхіального дерева по кілька разів у день по 20-30 хв. Таку процедуру називають постуральним дренажем.

Кровохаркання - виділення мокротиння з домішкою крові, перемішаної рівномірно (наприклад, «іржаве» мокротиння при крупозній пневмонії, мокротиння у вигляді малинового желе при раку легень) або у вигляді прожилок. Виділення через дихальні шляхи значної кількості крові (з кашльовими поштовхами, рідше - безперервним струменем) називається легеневою кровотечею.

Кровохаркання і легенева кровотеча зустрічаються найчастіше при злоякісних пухлинах, гангрені та інфаркті легень, туберкульозі, бронхоектатичній хворобі, травмах і пораненнях легені, а також при мітральних вадах серця, тромбозі легеневої артерії, первинній легеневій гіпертензії.

Легеневу кровотечу іноді доводиться диференціювати зі шлунково-кишковою кровотечею, що проявляється блюванням з домішкою крові, вона подібна до кавової гущі, має кислу реакцію, в ній трапляються рештки їжі. У таких випадках необхідно пам'ятати, що легенева кровотеча характеризується виділенням пінистої, яскраво-червоної крові, що має лужну реакцію і не згорається.

Кровохаркання і, особливо, легенева кровотеча є досить серйозними симптомами, що вимагають термінового встановлення їхньої причини - проведення рентгенологічного дослідження органів грудної клітки з томографією, бронхоскопії, бронхографії, іноді - ангіографії.

Кровохаркання і легенева кровотеча (на відмінну, наприклад, від шлунково-кишкової кровотечі), як правило, не супроводжуються явищами шоку або колапсу. Загроза для життя в таких випадках звичайно буває пов'язана з порушенням вентиляційної функції легень у результаті потрапляння крові в дихальні шляхи. Хворим призначають повний спокій. Їм варто надавати напівсидяче положення з нахилом убік ураженої легені, щоб уникнути потрапляння крові в здорову легеню. На цю ж половину грудної клітки кладуть міхур з льодом, дають ковтати невеликі (діаметром 0,5-1см) грудки льоду. При інтенсивному кашлі, який сприяє посиленню кровотечі, застосовують противокашльові засоби. Це викликає рефлекторний спазм судин і зменшує наповнення легень кров’ю. При значній кровотечі на верхні і нижні кінцівки накладають джгути на 1-2 години, негайно викликають лікаря.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1050 | Нарушение авторских прав