АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Спостереження і догляд за хворими при болях у животі і диспепсичних розладах.

Біль відноситься до найбільш частих симптомів захворювань травної системи. Механізм його виникнення може бути різним. Болі, що з'являються при порушенні моторної функції органів травлення (спазмі або, навпаки, розтяганні), називаються вісцеральними. Вони спостерігаються, наприклад, при кишковому коліті, нирковому коліті, неускладненій виразковій хворобі та т.і., мають характер перейм або, навпаки, що ниє, дифузний характер, поширюються (іррадіюють) у різні ділянки тіла.

У тих випадках, коли в патологічний процес втягується листок очеревини, який покриває органи травлення, наприклад, при прободній виразці шлунка або дванадцятипалої кишки, і починають подразнюватися його нервові закінчення, з'являються перитонеальні болі, звичайно чітко локалізовані, постійні, що носять гострий, ріжучий характер, що підсилюються при русі і супроводжуються напругою м'язів черевної стінки.

Діагностичне трактування болю у животі нерідко є досить складним і вимагає багатьох знань і досвіду. При оцінці болю враховують його характер, інтенсивність, локалізацію, наявність або відсутність поширення з місця його виникнення (іррадіації), тривалість, періодичність, зв'язок виникнення із прийомом їжі або актом дефекації, фізичним навантаженням, зміною положення тіла; вплив на його зникнення різних лікарських препаратів. Крім того, необхідно мати на увазі, що болі в животі можуть з'являтися не тільки при захворюваннях органів травлення, але і при хворобах серця (інфаркт міокарда), органів дихання (крупозна пневмонія), неврологічних захворюваннях та ін., що може стати іноді причиною діагностичних помилок. При не зовсім ясній картині болю у животі не слід відразу призначати лікарську терапію (знеболюючі, проносні), грілки, клізми, промивання шлунка. Якщо при неускладненій виразковій хворобі використання грілки сприяє зменшенню болісних відчуттів, то при гострому апендициті або защемленій грижі застосування тепла може принести непоправну шкоду. Промивання шлунка, безумовно показане при отруєннях, може значно погіршити стан хворого з інфарктом міокарда, що протікає з болями в животі (абдомінальна, або гастролгічна форма). Лише після уточнення походження болю у животі можна вирішувати питання про подальшу тактику лікування хворого - застосування спазмолітинів, холінолітіків, термінове хірургічне втручання та т.і. Крім болю, при захворюваннях органів травлення, часто зустрічаються різні диспепсичні розлади, до яких відносяться нудота, відрижка (мимовільне виділення зі шлунка в порожнину рота газів або невеликої кількості їжі), печія (відчуття печіння за грудниною або в підложечній області), порушення апетиту, відчуття неприємного смаку в роті, запор (затримка стільця), пронос (частий рідкий стілець) та ін. Диспепсичні розлади також вимагають уточнення причин їхнього виникнення і відповідного лікування.

До числа диспепсичних розладів відноситься і блювання. Блювання являє собою складно-рефлекторний акт мимовільного викидання вмісту шлунка або кишечника через стравохід, глотку, рот, носові ходи. Блювання зустрічається при різних захворюваннях: підвищенні внутрішньочерепного тиску («центральне» блювання), отруєннях (гематогенно-токсичне блювання), багатьох захворюваннях внутрішніх органів (виразкова хвороба і пухлини шлунка, хвороби жовчного міхура і підшлункової залози, нирковому коліті та ін.).

При наявності блювання уточнюють час її виникнення (ранком, відразу після прийому їжі, через кілька годин після їжі), обсяг блювотних мас, їх запах, колір, консистенцію, реакцію, характер залишків їжі, наявність патологічних домішок, зокрема жовчі, згустків крові та ін.

Блювання, як симптом, має не тільки важливе діагностичне значення. Часте й рясне (неприборкане) блювання призводить до розвитку в організмі важких порушень: зневоднювання, електролітним зрушенням, що супроводжуються у свою чергу розладами серцевої діяльності, порушеннями функцій нирок і т.і.

Під час блювання важливо вчасно надати допомогу хворому, тому що блювотні маси, особливо при несвідомому стані пацієнта, можуть потрапити в дихальні шляхи, викликаючи важку інспіраторну задишку, а потім і аспіраційну пневмонію. Під час блювання хворого саджають або укладають на бік, нахиляють голову донизу, на підлогу ставлять миску, а до кута рота підносять лоток або рушник. Блювотні маси при необхідності лабораторного (наприклад, бактеріологічного) дослідження збирають в окремий посуд, а потім направляють у лабораторію. Після блювання хворому дають прополоскати рот теплою водою, а важким або слабим хворим очищають порожнину рота ватним тампоном, змоченим водою або слабким розчином гідрокарбонату натрію, перманганату калію.

Лікування хворих, у яких є блювання, залежить від захворювання, що її викликало. Якщо блювання пов'язане з будь-яким отруєнням, то проводять промивання шлунка.

У деяких випадках (пухлинне або рубцеве звуження вихідного відділу шлунка) застосовується хірургічне лікування. При сильному блюванні, що супроводжується зневоднюванням організму, необхідно внутрішньовенне вливання рідини, розчинів електролітів. Особливої уваги і спостереження заслуговують хворі в тих випадках, коли в блювотних масах є домішки крові.

До диспепсичних розладів, які часто зустрічаються в гастроентерологічних хворих, відноситься також метеоризм (здуття живота). Метеоризм розвивається при вживанні в їжу продуктів, які багаті на клітковину і дають при їхньому перетравлюванні велику кількість газів (капуста, чорний хліб і т.і.), при вираженій зовнішньо-секреторній недостатності підшлункової залози, порушенні складу кишкової мікрофлори (дисбактеріоз), кишковій непрохідності.

При метеоризмі проводять обстеження з метою встановлення його причини і вибору тактики лікування основного захворювання.

Для боротьби з метеоризмом призначають дієту, що виключає капусту, бобові, свіжий хліб, що обмежує вживання картоплі, борошняних блюд, рафінованих вуглеводів. Рекомендують прийом активованого вугілля або карболену (по 0,5 - 1,0 г 3 - 4 рази на день), при наявності показань - ферментних препаратів - фестала, дигестала і ін. Призначають вітрогонні трави (настій ромашки, кропу). При різко вираженому метеоризмі застосовують газовідвідну трубку.

Газовідвідну трубку довжиною 30 - 50 см і шириною просвіту 5 - 10 мм, змазану вазеліном, вводять через пряму кишку на глибину 20 - 30 см. Вільний кінець трубки опускають у підкладне судно. Трубку витягають через 1 - 2 год.; при необхідності після перерви її можна ввести повторно.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 658 | Нарушение авторских прав