АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Загальні принципи устрою хірургічного відділення.

В структурі лікувального закладу, в залежності від його профілю або обсягу, хірургічне відділення може бути розташовано в окремій будівлі чи у складі багатопрофільного медичного корпусу. За останній час серед багатьох міських чи обласних лікувальних установ переважає саме багатопрофільний принцип устрою медичних корпусів. Це може бути як багатопрофільний хірургічний корпус, що складається із спеціалізованих хірургічних відділень (загальнохірургічного, урологічного, травматологічного, ортопедичного, судинного, кардіохірургічного, гінекологічного, комбустіологічного, мікрохірургічного, оторіноларінгологічного та інших), так і корпус, що може включати відділення іншого, а не тільки хірургічного, профілю (терапевтичне, кардіологічне, неврологічне, гастроентерологічне, педіатричне та інші). При цьому саме в останньому випадку устрою існує певний принцип розміщення відділень хірургічного профілю. В таких випадках змішаного (хірургічного та нехірургічного профілю) розташування в одному корпусі, на перших поверхах розміщуються діагностичні лабораторії чи відділення, приймальне відділення, вище – відділення терапевтичного профілю, а хірургічні відділення розташовують на верхніх поверхах, що пов’язано з необхідністю максимального відмежування їх від інших відділень. Таким чином зменшується можливість контакту хворих інших відділень і їх відвідувачів з контингентом хворих хірургічного відділення.

Основним принципом внутрішнього устрою та організації роботи всіх хірургічних відділень вважається максимальне розмежування двох категорій хворих:

1) без гнійних ускладнень чи запальних захворювань:

2) з гнійними ускладненнями та запальними хірургічними захворюваннями.

Якщо хірургічне відділення розташовано на декількох поверхах будівлі, то на нижньому поверсі розміщують хворих другої групи, на верхньому – хворих першої групи і операційний блок з палатами інтенсивної терапії.

Це пов’язано, в першу чергу, з необхідністю попередження виникнення внутрішньолікарняної інфекції (синоніми – нозокоміальна, шпитальна інфекція), однієї з найскладніших видів інфекції, що може зустрічатися не тільки в хірургічний практиці, а й в усіх інших медичних відділеннях. Внутрішньолікарняна інфекція – це інфекція, що виникла в стаціонарі, та яка була відсутня у хворого на момент госпіталізації в маніфестній формі чи інкубаційному періоді. До внутрішньолікарняної інфекції також відноситься зараження персоналу внаслідок професійної діяльності в стаціонарі.

В багатопрофільних окремих спеціалізованих хірургічних корпусах операційні зали та палати післяопераційного інтенсивного догляду завжди розміщують на останніх поверхах з цією ж метою – зменшення вірогідності контакту, тільки тепер вже не тільки з відвідувачами, але й із персоналом хірургічних відділень та післяопераційними хворими. В таких корпусах принцип розміщення хірургічних відділень також повинен проводитися з урахуванням профілю та поширеності серед контингенту хворих інфекційних ускладнень. Наприклад, на нижчих поверхах розміщують опікові, проктологічні відділення, де вірогідність та поширеність інфекційних ускладнень та проявів захворювань вища ніж у інших категорій хворих.

При розташуванні хірургічного відділення на одному із поверхів будівлі, чи в одноповерховій будівлі для операційного блоку доцільно відокремлювати одне крило, де будуть знаходитись хворі без гнійних ускладнень чи запальних захворювань і яке має обмежений доступ (тільки для медичного персоналу та хворих, що оперуються). Перед входом до операційного блоку обов’язково знаходяться застережливі знаки, наприклад, світлове табло «Операційний блок» (див. мал. 1.1.1), червона смуга на підлозі та інше.

Малюнок 1.1.1. Вхід до операційного блоку хірургічного відділення, розташованого в окремому крилі поверху. Над входом світлове табло, додаткова застережлива об’ява на матовому склі дверей. Праворуч «чиста» перев’язувальна кімната, ліворуч палата інтенсивної терапії для післяопераційних важких хворих.

Поруч із операційним блоком, як правило, розміщують перев’язувальну кімнату для хворих без гнійних ускладнень чи запальних захворювань. У протилежному крилі поверху розміщують перев’язувальну кімнату для хворих з гнійними ускладненнями та запальними хірургічними захворюваннями. Ці підрозділи хірургічного відділення (операційний блок та перев’язувальні кімнати) об’єднуються в єдиний операційно-перев’язувальний блок, що обслуговується спеціально підготовленим середнім та молодшим медичним персоналом на чолі з старшою медичною сестрою блоку. Іноді, у великих операційних блоках багатофункціональних хірургічних корпусів, наприклад, онкологічних, операційний блок очолює лікар-хірург.

Всі функціональні приміщення хірургічного відділення розподіляються на 3 основних групи:

1) лікувально-діагностичні;

2) адміністративно-господарчі;

3) санітарно-гігієнічні.

До лікувально-діагностичних приміщень відносять операційно-перев’язувальний блок, маніпуляційні кімнати, ендоскопічні та інші лікувально-діагностичні кімнати, що входять до складу відділення.

До адміністративно-господарчих приміщень відносять палати для хворих, кабінети завідувача, старшої сестри відділення та старшої сестри операційно-перев’язувального блоку, ординаторську, кімнату для анестезіологів, кімнату сестри-господарки, кімнати відпочинку, кімнату для видачі їжі та столову, комори, учбові кімнати (в клінічних установах).

До санітарно-гігієнічних приміщень відносять туалети, душову, ванну та клізменну кімнати.

Для збереження принципу розмежування хворих з гнійно-запальними захворюваннями та без них, попередження виникнення внутрішньолікарняних інфекційних ускладнень та для окремого обслуговування цих двох категорій хворих деякі підрозділи всіх трьох груп обов’язково дублюються. До таких підрозділів відносять: операційні та перев’язувальні кімнати, маніпуляційні, палати, всі санітарно-гігієнічні кімнати. Палати для розміщення хворих із гнійно-запальними захворюваннями та перев’язувальну кімнату для їх обслуговування розташовують на протилежному боці поверху (при розташуванні відділення на одному поверсі) від приміщень операційно-перев’язувального блоку, або на окремому, якомога нижчому поверсі (при розташуванні хірургічного відділення на кількох поверхах будівлі).

Приклад розташування основних приміщень хірургічного відділення з учбовим блоком наведений на малюнку 1.1.2.

Малюнок 1.1.2. Приблизний план розташування основних приміщень загальнохірургічного відділення. Жовтим кольором виділені приміщення для обслуговування хворих без гнійно-запальних захворювань, блакитним – з гнійно-запальними захворюваннями. Цифрові позначення: 1, 2, 3 – операційни зали (операційний зал № 3 призначений для виконання операцій у хворих з гнійно-запальними захворюваннями); 4 – передопераційні; 5 – перев’язувальні; 6 – палата інтенсивної терапії; 7 – маніпуляційні кімнати; 8 – ординаторська; 9 – кабінет завідувача відділенням; 10 – кабінет старшої сестри хірургічного відділення; 11 – анестезіологічна (наркозна) кімната; 12 – кімната старшої сестри операційно-перев’язувального блоку та матеріальна; 13 – кімната сестри-господарки та комора; 14 – санітарни вузли; 15 – клізменна; 16 – харчовий блок та столова; 17 – кімната відпочинку; 18 – палати; 19 – учбові кімнати; 20 – кіслородна; 21 – сестринська кімната; 23 – стерилізаційна; 24 – вентиляційна для операційного блоку; 25 – кімната для зберігання забрудненої білизни.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 766 | Нарушение авторских прав