АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Зараження лабораторних тварин. Методи.

Вибір методу ураження визначається тропізмом вірусу. Під тропізмом розуміють здатність вірусу реплікуватися в певних типах клітин організму. Віруси, що репродукуються у нервових клітинах, називають нейротропними (наприклад, вірус сказу), у клітинах шкіри – дерматропними (вірус віспи), в клітинах легень та дихальних шляхів – пневмотропними (вірус грипу), в клітинах шлунково-кишкового тракту – ентеротропними (вірус гепатиту А). Віруси, які здатні реплікуватися в декількох типах клітин, називають політропними (вірус інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби – клітини органів дихання та розмноження), а в усіх типах клітин – пантропними (вірус чуми собак). Така класифікація вірусів за тропізмом називається класифікацією вірусів людини та тварин за Хюбнером.

Знаючи тропізм вірусу, матеріал вводять в органи, які містять чутливі до даного вірусу клітини (табл.2.6.). Наприклад, вірус грипу вводять в дихальні шляхи інтраназально (через ніс), вірус віспи у шкіру – субкутанно, кутанно або перкутанно (підшкірно, внутрішньошкірно та нашкірно, відповідно), вірус сказу у мозок – інтрацеребрально. Пантропні віруси швидше поширюються по організму при їх введенні внутрішньовенно або внутрішньочеревинно. Якщо тропізм вірусу невідомий, то використовують декілька груп тварин для ураження різними методами.

При цьому в залежності від способу зараження тварини одним і тим самим вірусом використовується різний об’єм вірусовмісної суспензії (табл.2.7).

Таблиця 2.6.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 749 | Нарушение авторских прав