АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Густота посадки в клітках лабораторних тварин та птахів

Прочитайте:
  1. Види лабораторних тварин
  2. Гнотобіотичні тварини
  3. Децеребраційна ригідність та рухи децеребраційних тварин.
  4. Допустимі дози досліджуваного матеріалу, що вводиться лабораторним тваринам, мл
  5. Дослід 2. Вивчити зміни ЕКГ у тварини з експериментальним інфарктом міокарда.
  6. Зараження лабораторних тварин. Методи.
  7. Індикаторні тварини
  8. Класифікація тваринних культур клітин
  9. Коли у тварин виникають специфічні мастити?
Вид тварин Мінімальна площа дна клітки на одну тварину, см2 Максимально допустима кількість тварин в клітці Число тварин на 1 м2 площі підлоги приміщення
Дорослі Молодняк
Миші        
Пацюки        
Хом’яки     30-40 30-40
Мурчаки     5-18 5-18
Кролики     3-4 3-4

 

Кішок, які часто хворіють лише від одного перебування в обмеженому просторі приміщення клітки, краще тримати в окремих кімнатах, або вольєрах з настінними лавами-лежанками на різній висоті. Собак розміщують по одній в окремих кабінах-боксах, даючи можливість вільно рухатися. Невеликих мавп, як макака-резус, також розміщують по одній в клітках розміром 1,5´1,5´1,5м. Великих мавп розміщують в кімнатах-вольєрах.

Важливо зберігати чистоту приміщень, кліток та посуду. Не можна переставляти годівниці, поїлки. Двічі на рік треба проводити повну дезінфекцію приміщення. У випадку епізоотії захворілих тварин ізолюють від здорових і віварій переводять на карантин. Трупи померлих тварин в секційній кімнаті розтинають, вивчаючи патологічний матеріал, а потім разом з підстилкою спалюють в кремаційній печі.

Поняття “ карантин ” було введено з 14 століття для боротьби з чумою, коли на віддалений острів висаджували на 40 днів екіпажі кораблів, а вже потім доставляли на острів Сицилію (від італ. “каранта” – “сорок”).

Експериментальних тварин розводять у спеціальних розплідниках. Лише невелика їх кількість знаходиться у віваріях при вірусологічних лабораторіях. Ті тварини, що заново надходять у віварій, спочатку витримуються в карантинному відділенні. Під час карантину у тварин можуть проявитися різні захворювання: чи латентні, чи ті, що були в інкубаційному періоді, чи ті, що тварина здобула під час транспортування в результаті переохолодження.

Згідно “Ветеринарному законодавству України”, для тварин встановлюються наступні строки перебування в карантині: для собак – 30 днів, білих мишей та пацюків – 10 днів, всіх інших тварин – 21 день. Для мавп та тварин, які проживають в надто відмінних умовах, строки карантину та адаптації збільшуються до 2-3 місяців. В ці проміжки часу укладається тривалість інкубаційного періоду тих захворювань, на які частіше хворіють тварини.

Тварини повинні забезпечуватися регулярним годуванням та питною водою. Годування повинно бути повноцінним за хімічним складом та достатнім за кількістю. Корм тварин повинен містити всі речовини, необхідні для нормального перебігу процесів життєдіяльності, тобто білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі та вітаміни. Для різних видів тварин існують певні кормові норми, раціони та режим годування. При нестачі води порушуються фізіологічні та біохімічні процеси в організмі, затримується ріст, знижується резистентність до інфекцій, виникають патологічні зміни.

Правильна організація повноцінного годування в поєднанні з оптимальними умовами утримання забезпечує добрий загальний стан, ріст, розвиток та розмноження тварин. Вона підвищує стійкість тварин до захворювань, зміцнює їхню імунну систему і, як наслідок, грає значну роль у високоякісному проведенні вірусологічних досліджень.

Нерідко у лабораторних тварин (мишей, пацюків, кролів, тощо) спостерігається канібалізм. Причини його можуть бути різноманітними (табл.2.4.).

 

Таблиця 2.4.

Причини канібалізму та заходи його профілактики

Причини канібалізму Заходи профілактики
Поїдання самками новонароджених при перевантаженні приплодом (або при малій кількості молока) Частину приплоду пересаджують до іншої самки з малим приплодом
Поїдання приплоду старими самками або тими, які народили вперше - “ -
Поїдання приплоду іншими тваринами виду при голодуванні чи дефіциті води (навіть протягом 4-6 год) - “ -, вчасне постачання їжі та води
Поїдання самками мертвонароджених Своєчасне видалення мертвонароджених з гнізда
Поїдання собі подібних після заміни підстилки в гнізді (зникає природний запах і з’являється незнайомий) Частину підстилки потрібно залишати для підтримання запаху
Канібалізм при перенаселенні клітки Розселення тварин у декілька кліток
Канібалізм може мати місце при появі на тваринах сторонніх запахів (особистий запах людини, гумових рукавичок, ефіру, йоду, спирту тощо) внаслідок проведення експерименту Тварин потрібно брати стерильними інструментами (пінцетом, корнцангом). Для знищення запаху спинку дитинчат змащують камфорою, сечею, вагінальними виділеннями матері. Перед взяттям новонародженого з клітки руки можна обтерти пухом з гнізда, а перед поверненням змастити його та ніс матері етанолом.

 

Тварин, які схильні до канібалізму, обов’язково вибраковують з експерименту.

 


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 723 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)