При роботі з лабораторними тваринами потрібно знати ряд негативних особливостей їх використання. Порівнюючи їх з двома іншими експериментальними модельними об’єктами вірусологічних досліджень, а саме курячими ембріонами та культурами клітин, слід зауважити, що утримання тварин протягом експерименту (закупівля, годування та ін.) є відносно дорогим.
Крім того, тварини більш трудомісткі в роботі, завдають багато клопоту з утриманням (прибирання, дезінфекція приміщень тощо), при експериментах на тваринах не так швидко одержуються результати дослідів.
Також існує небезпека інфікування обслуговуючого персоналу та створення аварійних ситуацій (укуси, подряпини).
До негативних факторів при роботі з тваринами відноситься незнання епізоотичного минулого тварин, які залучаються до експерименту. Наявність безсимптомних інфекцій у таких тварин може призвести до зменшення або навіть до зникнення чутливості до досліджуваних вірусів, тобто до резистентності, внаслідок явища інтерференції, що ускладнює проведення експерименту. Можливий і протилежний ефект, а саме виникнення явища синергізму в дії двох вірусів (прихованого та досліджуваного), що іноді дає результати, які важко правильно інтерпретувати.
Так, тільки у 10 видів лабораторних тварин, які найбільш часто використовуються у вірусологічних дослідженнях, можуть бути понад 30 природних інфекційних хвороб, небезпечних для людини, причому не тільки вірусної етіології (табл.2.1.).
З латентних інфекцій лабораторних тварин вірусної етіології значне розповсюдження має ектромелія (віспа) білих мишей, збудник якої відноситься до родини поксвірусів. Хвороба проявляється некротичним запаленням лап, а при генералізації інфекції – осередками некрозу в печінці та селезінці. Друга група латентних інфекцій лабораторних тварин – це вірусні пневмонії, збудником яких часто є вірус Сендай, який відноситься до родини параміксовірусів. Третя група вірусних латентних інфекцій – нейроінфекції з такими симптомами як судоми, парези, паралічі. До них відносяться лімфоцитарний хоріоменінгіт білих мишей, енцефаломієліт білих мишей та латентні вірусні енцефаліти інших видів лабораторних тварин. В разі виявлення безсимптомної інфекції у тварин доцільно піддати їх обробці кортизоном.
Таблиця 2.1.
Природні інфекційні хвороби
деяких лабораторних тварин, збудники яких є патогенними для людини
Внаслідок вищенаведених причин, практично в усіх лабораторіях діагностики лабораторні тварини та курячі ембріони поступилися місцем культурам клітин, які набагато простіше утримувати та які надають дослідникам більших можливостей.
Разом з цим, у багатьох видах лабораторних досліджень лабораторні тварини, як і раніше, відіграють головну роль. Так, для деяких вірусів людини, наприклад вірусу гепатиту В, використовуються примати, оскільки для даного вірусу невідомі приклади реплікації ні в організмі інших тварин, ні в культурі клітин. При вивченні онкогенних вірусів широко використовуються хом’ячки, оскільки вони є високочутливими до даних вірусів, які легко викликають утворення пухлин у цих модельних об’єктів, що дозволяє отримати відповідні антисироватки. Новонароджені миші використовуються для виділення вірусів Коксакі та дослідження арбовірусів. Крім цього, експерименти по вивченню механізмів патогенезу та ролі імунної відповіді можуть бути проведені лише на лабораторних тваринах. Нарешті, у зв’язку з надзвичайно широким застосуванням у вірусології серологічних методів дослідження, лабораторні тварини (особливо кролики, миші, пацюки та примати) інтенсивно використовуються для отримання діагностичних антисироваток.