АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ВИПИСУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ, ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ

і ну, у серце, у порожнину суглобів, кістковий мозок, спинномозковий

І І канал.

І і Переваги: миттєва дія, що є дуже важливим чинником при невід-

I к ладних станах. Точність дозування та підтримання певної концент-

I рації ліків у крові. Ліки потрапляють у кров і надходять до органів і

І тканин у незміненому вигляді.

■ Застосування ін'єкцій потрібне в тих випадках, коли вживання

І ліків через рот неможливе (внаслідок непрохідності стравоходу, сте-

I нозу воротаря шлунка).

І Недоліки: існують певні хворобливі стани, коли парентеральне

І уведення ліків стає утрудненим або неможливим, наприклад, при

І загостренні хвороб, що супроводжуються підвищеною кровоточивіс-

I тю і при опіковій хворобі тяжкого перебігу, коли охоплена опіком

І значна площа; при значних змінах у шкірі в ділянці ін'єкції (екзема,

I псоріаз); при різних психічних станах (психічне збудження, судоми,

II правець).

І [ Для виконання ін'єкцій застосовують шприци одноразового ви-

I користання та ін'єкційні голки.

І Шприц — це найпростіший насос, придатний для нагнітання та

К відсмоктування рідини. Шприц складається з порожнистого цилін-

I дра з нанесеними поділками і поршня. Один кінець у циліндра за-

I' кінчується конусом для насадки муфти голки, другий відкритий

I і для уведення поршня. Поршень вільно рухається в циліндрі, щільно

II прилягаючи до його стінок.

ІJ За ємністю шприци бувають від 1 до 20 мл (1, 2, 5, 10, 20 мл).

11 Крім того, шприци бувають для уведення інсуліну, з градуюванням

І відповідним 1 мл 40 ОД інсуліну і 100 ОД.

І Шприц Жане — це скляний циліндр, на вихідному кінці якого є J

І металева трубка, на протилежному кінці — металевий обідок, а та- /

І кож вигнута скоба, всередині якої є кільце з бічним прорізом, куди

І вставляється стержень поршня. Поршень — це короткий металевий

і циліндр, на стержні якого знаходиться кільце.

I Щоб набрати в шприц потрібну кількість лікувального препара-

II ту, необхідно визначити "ціну" поділки шприца, тобто кількість роз-| чину, що знаходиться між двома найближчими поділками. Для цьо-11 го на циліндрі шприца знаходять найближчу до конуса для насадки І голки цифру і ділять її на кількість поділок між конусом для насадки

голки і цією цифрою. Наприклад, на циліндрі шприца ємністю 5 мл найближча до конуса для насадки голки цифра 1, кількість поділок між конусом для насадки голки і цією цифрою — 5. Отже, "ціна" поділки шприца об'ємом 5 мл дорівнює 0,2 мл. Ціну поділки шприца ємністю 20 мл визначимо, поділивши 5 мл на 5 поділок, вона дорів­нює 1 мл.

k

178____________________________ V" ___________________

При введенні сильнодіючих лікарських препаратів, сироваток, вакцин, які потрібно більш точно дозувати, користуються шприцом ємністю 1,2 мл. Для внутрішньошкірного уведення туберкуліну ви­користовують шприц ємніс ю 1 мл, "ціна" поділки якого дорівнює 0,01 мл.

Крім шприців для ін'єкцій у медицині використовують гортан­ний шприц, шприци Жане ємністю від 50 до 200 мл для промивання порожнин і відсмоктування із них вмісту.

Шприци одноразового використання виготовлені із пластмаси. У комплект шприца входить ін'єкційна голка. І шприц, і голка знахо­дяться в стерильній апірогенній упаковці. Вони придатні для вико­ристання в будь-яких умовах, якщо не закінчився їхній термін при­датності.

При відтягуванні поршня шприца, уведеного до циліндра, у циліндрі утворюється негативний тиск, внаслідок чого через нако­нечник або насаджену на нього голку шприц заповнюється рідиною. При натисканні на поршен рідина витискується зі шприца.

Шприц має бути абсолю но герметичним, тобто не пропускати ні повітря, ні рідини, оскільки інакше він стає непридатним для вико­ристання.

Z Набирання ліків

Лікарські препарати для парентерального уведення ви­пускають в ампулах та флаконах різного об'єму.:

Ін'єкції виконують у маніпуляційному кабінеті. У палаті ін'єкції? виконують тільки тяжкохворим. І

У кожному маніпуляційному кабінеті повинна бути постійно уком- \ плектована відповідно до наказу МОЗ України № 120 "Про вдоско-| налення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/1 СНІД" аптечка "Анти-СНІД" для надання невідкладної допомоги! в разі поранення використаною непродезінфікованою голкою абоІІ попадання біоматеріалу (крові) на шкіру чи слизові оболонки. Проі випадок травмування або попадання біоматеріалу після надання до-] помоги фіксують відповідні дані у "Журнал реєстрації аварій" та до-1 повідають зразу адміністрації лікувального закладу. |

У маніпуляційному кабінеті стіни і стеля повинні бути пофарбо-1 вані емалевою фарбою, стіни можуть бути покриті кахлем, підлога! вкрита лінолеумом. Із обладнання в кабінеті повинно бути: дві рако-1 вини (для миття рук і для промивання продезінфікованих шприців, 1 голок), робочий стіл, маніпуляційні столи, шафи з ліками, холодиль-З ник, металевий сейф, кушетки, бактерицидна лампа, достатня кіль- І кість пінцетів, затискачів, стерилізаційних коробок, центрифуга, 1

ВИПИСУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ, ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ ________ щ

промарковані ємності для дезінфекційних розчинів, прибиральний інвентар, сміттєзбірник.

У маніпуляційному кабінеті перед початком роботи здійснюють прибирання з використанням дезінфекційного розчину, кварцуван-ня і провітрювання. Медична сестра здійснює гігієнічне миття рук, надягає стерильну маску, готує все необхідне для роботи. Перевіряє дату стерилізації перев'язувального матеріалу у стерилізаційній ко­робці, наявність відповідних лікарських засобів, стерильних прости­радл, пелюшок, затискачів, пінцетів, ниркоподібних лотків. Накри­ває в асептичних умовах стерильний маніпуляційний стіл.

Перед тим, як набрати в шприц ліки, потрібно переконатися, чи відповідають вони призначенню, перевірити напис на ампулі чи ети­кетку на флаконі.

Перед набиранням ліків із ампули її легко струшують, щоб весь розчин знаходився у широкій нижній частині. Протирають шийку ампули стерильною ватною кулькою, змоченою 70 % етиловим спир­том, надпилюють її пилочкою, повторно протирають цим же зволо­женим спиртом тампоном і відламують кінець ампули, обгорнувши його сухою стерильною ваткою.

Визначають герметичність упаковки і терміни придатності сте­рильного одноразового шприца, розгерметизовують упаковку шля­хом розведення в протилежні сторони країв верхньої частини упаков­ки. Беруть шприц у руку, надівають голку, знімають поліетиленовий стерильний ковпачок з голки. Щоб набрати ліки з ампули, її беруть у ліву руку між II та III пальцями. Тримаючи шприц правою рукою, голку вводять в отвір ампули, перекладають шприц у ліву руку і, при­тримуючи шприц І та IV пальцями лівої руки, правою повільно відтя­гують поршень. Поступово піднімаючи дно ампули вгору, заповнюють шприц ліками. За допомогою стерильного пінцета змінюють голку. Шприц з голкою тримають вертикально, голкою догори, і помірними рухами поршня поступово виштовхують повітря із шприца і голки до появи краплі ліків з просвіту голки. При цьому необхідно стежити за тим, щоб аерозолі ліків не попадали в середовище, що оточує, тому що постійне вдихання аерозолів лікарських речовин може призвести до розвитку в медичних працівників різноманітних проявів алергійних реакцій. Якщо до стерильного шприца додається тільки одна стериль­на голка, то доцільніше набирати ліки у шприц*без голки. Перед цим ампулу необхідно підпилювати і обламувати від краю на такій від­стані, щоб у просвіт ампули можна було вільно ввести конус шприца.

Якщо заповнений шприц потрібно доправити в палату, то його кладуть на стерильний ниркоподібний лоток, прикривши голку зверху стерильною марлевою серветкою, або доправляють у палату шприци на накритому стерильному міні-столику.

180 ________________________________™L

Олійні розчини попередньо підігрівають на водяній бані до тем­ператури 38 °С, набирають іки у шприц і вводять теплими. І

Флакони з лікарськими препаратами заводського виготовлення 1 закриті гумовим корком, а з ерху — металевою (алюмінієвою) крищ- 1 кою. У флаконах випускають ліки у порошкоподібному вигляді (на- І приклад, антибіотики, які еред уведенням необхідно розвести) і в і розчинах. і

Перед набиранням ліків із флакона необхідно прочитати назву! препарату, дозу, термін придатності та уточнити з призначенням і лікаря. Знімають алюмінієвий корок у центрі ножицями або пінце«і том. Гумовий корок спочатку в центрі, а потім по краю обробляють І стерильним ватним тампоном, змоченим 70 % етиловим спиртом* 1 Якщо ліки у флаконі знаходяться в порошкоподібному вигляді, тої в шприц набирають необхідну кількість розчинника. Проколовши і на невелику глибину корок, уводять розчинник у флакон. Шсля[| цього від'єднують флакон р зом з голкою від шприца і струшуючи,! стежать, щоб порошок пов істю розчинився. Приєднують голку зі флаконом до шприца і, тримаючи флакон між II і III пальцями лівої! руки догори дном, набирають необхідну кількість ліків. Від'єднують! шприц від голки, не виймаючи її з флакона. Якщо у флаконі зали-1 шились ліки, то їх можна набрати у другий стерильний шприц через і цю ж голку для іншого хворого. Стерильним пінцетом насаджують і І притирають голку для виконання ін'єкції. Перевіряють прохідність І голки і кладуть шприц у стерильний лоток. і

І Правила розведення антибіотиків і

Найчастіше для ін'єкцій антибіотики випускають у по-я рошкоподібному вигляді у флаконах. Дозуються антибіотики в оди-і ницях дії (ОД) або в грамах (г). Перед уведенням антибіотиків їхі розчиняють стерильною водою для ін'єкцій, ізотонічним розчином І натрію хлориду, 0,25—0,5 % розчином новокаїну (див. інструкцію)! з розрахунку в 1 мл розчинника 100 000 ОД, або 0,1 г, препарату. І Якщо у флаконі міститься 1 000 000 ОД, або 1 г, антибіотика і пацієн-1 тові за призначенням лікаря треба ввести весь вміст флакона, то при і розведенні на кожні 100 000 ОД або 0,1 г беруть 0,5 мл розчинника. 1

Перед розведенням антибіотика розчином новокаїну потрібно 1 зібрати у пацієнта алергологічний анамнез, тому що новокаїн сам по І собі може спричинити алергійну реакцію. При проведенні проб на ін- ] дивідуальну чутливість до антибіотика окремо потрібно зробити про- 1 бу на індивідуальну чутливість до розчину новокаїну. і

При розведенні антибіотиків голку у флакон слід уводити так, і щоб лише проколоти корок, оскільки при глибокому введенні голки І

ВИПИСУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ, ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ _________ jgj

у зв'язку з підвищенням тиску у флаконі за рахунок уведеного роз­чинника через голку буде самовільно виходити розчин антибіотика, потрапляючи в навколишнє середовище та на шкіру рук, що з часом може спричинити дерматит або інший алергійний стан.

Г Внутрішньошкірні ін'єкції. Проведення проб

При внутрішьошкірних ін'єкціях лікарську речовину вво­дять у товщу шкіри, не доходячи до підшкірної жирової клітковини. Застосовують такі ін'єкції при виконанні алергійних проб (виявлення різних природних та штучних алергенів), імунологічних проб на ту­беркульоз (Манту), бруцельоз (Бюрне), проб на переносність антибіо­тиків, на (приховані) набряки.(Мак-Клюра—Олдрича), для місцевого знеболювання. Використовують найтонпіу (діаметром 0,3—0,4 мм) та найкоротшу (завдовжки 1,2—1,5 см) голку із зрізом під кутом 45° та шприц ємністю 1 мл. Ін'єкції виконують на внутрішній (медіаль­ній) поверхні передпліччя, дотримуючись правил асептики. Після гігієнічного миття рук медичний працівник обробляє руки стериль­ним ватним тампоном, зволоженим 70 % етиловим спиртом, надягає стерильні гумові рукавички. Уточнює прізвище пацієнта, здійснює психологічну його підготовку, тобто пояснює суть і хід процедури та як належить пацієнтові поводити себе під час процедури. Шкіру на місці ін'єкції протирають двічі стерильним ватним тампоном, зволоженим 70 % етиловим спиртом (перший раз ділянку розміром 10x10 см, дру­гий — 5x5 см), висушують сухим стерильним тампоном.

Рука пацієнта повинна лежати долонею догори. Шприц беруть у праву руку так, щоб другий палець утримував муфту голки, кінчики решти пальців підтримували циліндр шприца з боків. Лівою рукою обхоплюють передпліччя хворого знизу і злегка розтягують шкіру або зверху розтягують шкіру І і II пальцями лівої кисті. Тримаючи шприц з голкою зрізом догори і майже паралельно до поверхні шкі­ри, уколюють голку на незначну глибину в товщу шкіри так, щоб занурився її зріз. Лівою рукою, повільно натискаючи на поршень, уводять вміст шприца. При правильно виконаній ін'єкції утвориться біляве підвищення — так звана лимонна кірочка. Голку витягують, стерильним ватним тампоном злегка протирають місце ін'єкції, щоб не витиснути рідину, що введена близько до поверхні.

Щоб виконати пробу на індивідуальну чутливість організму до антибіотика, розводять антибіотик ізотонічним розчином на­трію хлориду:

1) перше розведення здійснюють у флаконі, в який уводять ізо­тонічний розчин натрію хлориду із розрахунку в 1 мл розчинника 100 000 ОД, або 0,1 г, антибіотика;

182 _______________________________Ш¹________________

2) друге розведення здійснюють у шприці ємністю 2 мл. У шприц набирають 0,1 мл першого розведення і додають 0,9 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. У такому розведенні внутрішньошкірно вводять 0,1 мл, тобто 1000 ОД, або 0,01 г. Результат проби перевіря­ють через 20 хв. Позитивною вважають пробу, коли на місці уведення розчину антибіотика з'являється почервоніння та набряк. Це озна-* чає, що уведення даного антибіотика хворому суворо протипоказане;! Ні в якому разі не можна використовувати як розчинник антибіоти-j ків для проведення діагностичної проби на індивідуальну чутливість 0,25—0,5 % розчин новокаїну, тому що новокаїн сам по собі може] призвести до розвитку алергійної реакції.;

Воду для ін'єкцій у цьому випадку також не можна використовуй вати, тому що утворений гіпотонічний розчин може дати помилкову! реакцію і тоді результат проби буде невірогідним. і

За призначенням лікаря за 20 хв до внутрішньошкірної пробні здійснюють скарифікаційну пробу. Для цього із заповненого розчи*| ном антибіотика шприца через голку на оброблену шкіру передпліч*! чя наносять кілька крапель і за допомогою стерильної голки роблять! навхрест або паралельно 2 подряпини-скарифікації так, щоб не виді-] лилась кров. Реакцію оцінюють через 20 хв. І

Більш чутливою вважають внутрішньошкірну пробу. При цьому! вводять 0,1 мл (1000 ОД) другого розведення антибіотика. Прия від'ємних пробах перший раз антибіотики вводять 1/3 дози внут*| рішньом'язово в стегно, при відсутності реакції всі наступні ін'єкції! зазвичай здійснюють у сідничний м'яз. |

Також виконують сублінгвальну пробу. Зволожений розчином! антибіотика ватний тампон чи марлевий тупферок пацієнт тримачі під язиком 2—3 хв, потім спльовує і прополіскує ротову порожни*! ну. При наявності дертя, кашлю, гіперемії і набряку вуздечки язика! проба вважається позитивною. 1

Для проведення кои'юнктивальної проби в око закрапують 1—21 краплі розчину антибіотика другого розведення. При позитивній! реакції спостерігається гіперемія кон'юнктиви, світлобоязнь, сльо-і зотеча. Вид алергійних проб визначає завідувач відділення або голо-і вний спеціаліст (терапевт, офтальмолог, хірург та ін.). І

Щоб виконати пробу Мак-Клюра — Олдрича (на гідрофільність | шкіри), внутрішньошкірно вводять 0,2 мл ізотонічного розчину на­трію хлориду. Стежать за терміном розсмоктування папули. У нор­мальному стані він становить 50—90 хв. Зменшення цього терміну свідчить про підвищення гідрофільності та схильність до утворення набряків.

Усе використане оснащення після ін'єкції підлягає дезінфекції.

ВИПИСУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ, ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ jg3

Г~ Техніка виконання підшкірних ін'єкцій

Підшкірні ін'єкції набули широкого застосування: по-пер­ше, вони технічно легкі у виконанні; по-друге, існує безліч ліків, які в розчиненому вигляді швидко і добре всмоктуються в підшкірну жи­рову клітковину і не справляють на неї подразнювальної дії.

Протипоказані підшкірні ін'єкції в разі глибоких змін шкіри, опіків, поранень у тих ділянках, де треба робити ін'єкцію, а також у разі вираженого набряку та рубцевих змін підшкірної жирової кліт­ковини.

Ділянки тіла, які частіше використовують для ін'єкцій: зов­нішня поверхня плечей, підлопаткові ділянки, передньозовнішня поверхня стегон, латеральні поверхні живота на рівні пупка. У цих ділянках шкіру та підшкірну жирову клітковину легко захопити в складку, до того ж відсутня небезпека пошкодження великих судин і нервів.

Підшкірно уводять 1—2 мл розчину, максимальний об'єм не по­винен перевищувати 5 мл.

Потрібно уникати ділянок з ямками або вузлами, утвореними внаслідок ліподистрофій, оскільки вони можуть стати причиною зниженої абсорбції та ефективності дії лікарських засобів.

Підготовку рук, шприца, набирання ліків здійснюють згідно із загальноприйнятими правилами. Проводять психологічну підготов­ку хворого, пропонують йому сісти. Пацієнтам з лабільною нервовою системою, схильним до запаморочень ін'єкції виконують у положен­ні лежачи.

У місці ін'єкції шкіру двічі протирають стерильним ватним там­поном, зволоженим 70 % етиловим спиртом. Наповнений ліками шприц беруть правою рукою так, щоб II палець притримував муфту голки, решта пальців невимушено тримають циліндр шприца.

Вказівним та великим пальцями лівої руки захоплюють шкіру з підшкірною жировою клітковиною у відповідній ділянці і відтягу­ють її догори або захоплюють плече з медіального боку і фіксують шкіру.

Швидким рухом під гострим кутом (ЗО—45°) за течією лімфи (від периферії до центру) уводять голку на 2/3 довжини в основу утворе­ної складки, тобто на глибину 1—2 см.

Після проколу шкіри складку відпускають і II—III пальцями лі­вої руки обхоплюють обвід циліндра шприца, а І пальцем натискають на рукоятку поршня і повільно уводять ліки під шкіру. Лівою рукою прикладають до місця уколу стерильний ватний тампон і швидким рухом витягують голку. Хворому пропонують цим самим тампоном протягом 3—5 хв притримати місце ін'єкції. Все використане осна­щення дезінфікують.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1453 | Нарушение авторских прав