ЗОВНІШНЄ ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН ДЛЯ ЛІКУВАННЯ СЛИЗОВИХ ОБОЛОНОК
• Уведення крапель у кон'юнктивальний мішок.
Краплі вводять у кон'юнктивальний мішок при різних захворюваннях кон'юнктиви, рогівки, кришталика, сітківки ока.
Чисто вимитими руками набирають очні краплі у піпетку. Пальцями лівої руки відтягують нижню або верхню повіку або обидві повіки одночасно. Заповнену піпетку тримають вертикально до ока і, не торкаючись вій, уводять до кон'юнктивального мішка 1—2 краплі лікарської речовини, після чого прикладають стерильний ватний тампон. Хворий повинен сидіти із заплющеними очима декілька хвилин.
Якщо хворому в збудженому стані це зробити не вдається, то краплі крапають у ямку біля кутика очної щілини (пацієнт лежить на спині) і рідина при цьому самостійно потрапляє до кон'юнктивального мішка.
174 _________________________™_________________________
• Уведення крапель у ніс.
Пацієнтові пропонують звільнити ніс від слизу. У разі потреби ніс хворого звільняють від слизу та кірочок за допомогою ватної або марлевої турунди. Хворому пропонують лягти на спину або сісти на стілець і відхилити назад голову. Лівою рукою піднімають трохи кінчик носа хворого, голову нахиляють у бік, протилежний тому, куди будуть крапати краплі. Не торкаючись слизової оболонки носа, уводять у кожну ніздрю по 5—8 крапель лікарської речовини.
Потім пропонують пацієнтові злегка стиснути крила носа і зробити легенький масаж з тим, щоб ліки рівномірно розподілились на, слизовій оболонці носа.
• Закладання мазі в кон'юнктивальний мішок.
Сплющеним кінцем стерильної скляної палички набирають невелику кількість мазі. Вказівним пальцем лівої руки відтягують ниж-* ню повіку донизу, мазь накладають за повіку. Хворому рекомендуй ють заплющити око, накладають зверху стерильний ватний тампон„ після чого повіки злегка масажують.
• Уведення крапель у зовнішній слуховий хід. < Цей метод застосовують при запаленні середнього вуха. При наявності виділень вухо прочищають. Лікарську речовину у вигляді водного або олійного розчину підігрівають до температури тіла. Голову хворого нахиляють у бік здорового вуха так, щоб хворе вухо опини-^ лося зверху. Лівою рукою відтягують вушну раковину вгору і назад; При цьому зовнішній слуховий хід випростується і краплі потрапляють у його глибину. Уводять 5—8 крапель. Краплі пацієнт тримав у вусі 10—15 хв. Після цього нахиляє голову, щоб залишок крапеліц витік, і прикладає стерильний ватний тампон.
" Інгаляції
При інгаляції лікарські препарати вводять в організм у дрібно розсіяному аерозолі, пароподібному або газоподібному ста*і нах. Аерозолі бувають високо- та низько дисперсні. Аерозолі високої дисперсності при вдиханні проникають в альвеоли, низько дисперсні фіксуються у верхніх дихальних шляхах.
Інгаляції застосовують при гострих і хронічних захворюваннях слизової оболонки носа, глотки, гортані, трахеї та бронхів, які супроводжуються утворенням великої кількості густого мокротиння, яке важко відкашлювати, а також при бронхіальній астмі, хронічній пневмонії, пневмосклерозі, після операцій на легенях.
Протипоказаннями для інгаляцій є схильність до легеневих кровотеч, гіпертонічна хвороба II Б і III стадій, порушення гемодина-міки II—III ступеня, підвищена чутливість до препарату.
ВИПИСУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ, ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ jy^
Переваги методу інгаляції полягають у тому, що лікарські засоби, обминаючи печінку, у незміненому вигляді потрапляють безпосередньо в ділянку патологічного процесу.
Недоліки методу такі: неточність дозування, можливі подразнення слизової оболонки дихальних шляхів, недостатнє проникнення в ділянку патологічного процесу в разі порушення прохідності дихальних шляхів.
Хворі на бронхіальну астму часто користуються інгаляторами для домашнього вживання. Лікарська речовина знаходиться у пластмасовій трубці, на яку надягають гумовий балон. Хворий натискує на останній і силою повітря виштовхує ліки в дихальні шляхи.
Найзручніше користуватись індивідуальним кишеньковим аерозольним інгалятором промислового виробництва.
Балончик потрібно повернути догори дном і зняти захисний ковпачок, тоді добре струсити. Хворий тримає балончик у руці, а мундштук охоплює губами. Після глибокого видиху хворий робить глибокий вдих і одночасно натискає на дно балончика: у цей момент видається доза аерозолю. Хворий має затримати дихання на кілька секунд, потім витягнути мундштук з рота і зробити повільний видих. Після інгаляції захисний ковпачок надягають на балончик.
У стаціонарних умовах для утворення аерозолів використовують апарати (інгалятори) закритого та відкритого типів. За допомогою апаратів відкритого типу насичують аерозолями повітря приміщень для групового лікування.
Апарати закритого типу призначаються для аерозоль-терапії рідкими речовинами, маслами, порошками, а також використовують для утворення високодисперсних аерозолів масел, основ, антибіотиків.
Інгаляцію проводять натще або через 2 год після споживання їжі. Перед процедурою хворий повинен очистити ніс, прополоскати рот і зів, розстібнути комірець сорочки, пояс, тобто створити умови для вільних рухів грудної клітки та живота. Перед відпуском процедури заповнюють розпилювач приладу лікарськими речовинами, які зберігаються в шафі під замком. Перевіряють справність апарата, хворий сідає на стілець з трохи відкинутою спинкою, підлокітниками і головотримачем. Стілець повинен опускатися і підніматися. Для визначення тривалості процедури вмикають годинник. Перед початком інгаляції груди хворого накривають серветкою.
Необхідно пояснити пацієнтові, як правильно робити вдих і видих.
При захворюваннях носа і додаткових пазух рекомендується вдихати і видихати через ніс. Для цього користуються спеціальною маскою. При ураженні порожнини рота, зіва і нижніх дихальних шляхів потрібно дихати через відкритий рот. Дихання має бути глибоким і
рівним. Тривалість процедури 15—20 хв. Процедури проводять кожний день, курс лікування — 10—20 сеансів.
Тепловологі інгаляції проводять при температурі 38—40 °С. Це, інгаляції водорозчинних лі арських засобів і мінеральних вод, особ-j ливо основних. Тепло стимулює приплив крові до слизової оболонки;! Такі інгаляції справляють з еболювальну дію, підвищують секрецію, і сприяють розрідженню мокротиння і прискоренню його евакуації..
Для олійних інгаляцій використовують різні олії (камфорну, миг-1 далеву, персикову, соняшникову та ін.). Олійні інгаляції зменшую™ сухість слизових оболонок. їх рекомендують при гострих запальнизп процесах..І
Із високодисперсних аерозольних препаратів найчастіше застосо-| вують ферменти (трипсин, імотрипсин). Вони розріджують мокро-і тиння, поліпшуючи дренаж бронхів. Трипсин, хімотрипсин признак чають по 5 мг на 5 мл 0,5 °/ розчину новокаїну. Оскільки ферментш можуть спричинити алергіину реакцію, перед першою інгаляцієШ призначають кальцію хлорид або димедрол. Перед першою інгаля-І цією розчином антибіотиків здійснюють під'язичну пробу на індивіді дуальну чутливість до ант біотика. У кожному інгаляційному кат бінеті повинен бути набір медикаментів для надання невідклаЩ ної допомоги в разі виникн ння алергійної реакції (набряк КвінкеМ анафілактичний шок). і
Під час процедури потрібно стежити за станом хворого, його ди*| ханням, пульсом. При появі будь-яких порушень процедуру припи»! няють. Після інгаляції хворий має відпочити 10—15 хв, а в холоднзй! пору року — 30—40 хв. Протягом 1 год хворим не рекомендують спш вати, розмовляти, палити, їсти. 1
Особливу увагу звертають на санітарно-гігієнічний стан інгаля-| торію, стерильність розчинів і апаратів для розпилювання, оскіль-| ки під час інгаляції хворі видихають у навколишнє середовище і НІ інгаляційні прилади велику кількість патогенних мікроорганізмів*! Тому через кожні 3 год роботи в інгаляторії здійснюють вологе прім бирання з дезінфекційними розчинами і кварцуванням приміщений! протягом ЗО хв, потім провітрюють його. І
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 771 | Нарушение авторских прав
|