АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЗОВНІШНЄ ЗАСТОСУВ ННЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН ДЛЯ ЛІКУВАННЯ УРАЖ НЬ ШКІРИ

• Утирання лікарських речовин — це спосіб активного уведення лікарських препаратів через шкіру без порушення її ць> лості. Під впливом тертя та розминання шкіра розігрівається, у нШ посилюється крово- та лімфообіг, розширюються вивідні протоки сальних та потових залоз, через які речовина легко всмоктується. \

Показання: місцеві розлади крово- та лімфообігу, розлад функції периферичних нервових роз алужень у шкірі, порушення трофічних процесів, паразитарні захв рювання шкіри (короста), гніздове об­лисіння (алопеція).

Дія впливу на прилеглі тканини: гострі та хронічні ураження м'язів, периферичних нерв вих стовбурів, лімфаденіти, затяжні та хронічні запалення суглобів.

Лікарські форми: рідини, мазі. Втирання звичайно проводять у тих ділянках, де шкіра є найбільш тонкою і де відсутній волося­ний покрив (якщо він є, то його збривають). Це згинальна поверхня передпліччя, задня поверхня стегон, бічні поверхні грудної клітки» живіт, скроні.

Цю процедуру звичайно виконують на ніч. Шкіру перед утиран­ням лікарської речовини ретельно миють теплою водою з милом.

Для кращого всмоктування лікарського препарату необхідно по­передньо зробити масаж шкіри (для покращення крово- та лімфообі­гу); з цією метою можна накласти попередньо гарячий компрес. На шкіру наносять потрібну кількість лікарської речовини, рівномірно розподіляють її по поверхні; коловими рухами пальців речовину вти­рають у шкіру, поки вона не стане сухою. Потім на це місце наклада­ють нетугу бинтову пов'язку.

Протипоказання: тяжкі ураження шкіри (мацерації, пролежні, екзема, фурункули, карбункули, гноячкова висипка).

• Змазування — це нанесення різних мазей, паст на уражені ді­лянки тіла.

Мазь або пасту накладають на шкіру за допомогою шпателя або марлевого тампона, розподіляючи її рівномірним шаром. Якщо за­стосовують суспензію, перед вживанням її слід збовтати.

_________ ВИПИСУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ, ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ _________ fy-j

Якщо треба змазати волосисту частину тіла, волосся можна ви­стригти. Якщо цього зробити не можна, то змазують шкіру та волос­ся в напрямку росту волосся. При гноячкових висипках змазують навколо вогнищ ураження в напрямку від периферії до центру.

• Мазеві пов'язки.

Показання: якщо необхідний тривалий вплив лікарської речови­ни на шкіру. Невелику кількість мазі накладають на марлеву сервет­ку або безпосередньо на уражену ділянку. Марлеву серветку покри­вають компресним папером, а потім ватою. Пов'язку фіксують за допомогою бинта або лейкопластиря. Таку пов'язку можна тримати 12—24 год.

• Волого-висихаючі пов'язки.

Показання: гострі запальні ураження шкіри, які супроводжують­ся мацерацією, екзема. Стерильну марлеву серветку, що складається з 8—10 шарів, змочують лікарською речовиною, віджимають і накла­дають на уражену ділянку шкіри. Зверху кладуть компресний папір та забинтовують. Якщо пов'язка висохла і самостійно не відходить, її треба повторно змочити тією самою лікарською речовиною.

• Припудрювання та присипання.

Показання: для зменшення подразнення при попрілостях, над­мірному потінні, особливо у закритих місцях.

Застосовують різні індиферентні присипки та пудри: рисова пуд­ра, тальк, дитяча присипка тощо.

При надмірному потінні потрібно промити шкіру теплою водою, попрілості — краще блідо-рожевим розчином калію перманганату, висушити шкіру промоканням, а потім присипати уражене місце.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 549 | Нарушение авторских прав