АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Вимоги до моніторингу під час застосування методики СДППТ

· За дитиною потрібно спостерігати в умовах інкубатора або додаткового обігріву (колір шкіри, дихальні рухи грудної клітки, важкість дихальних розладів, дані аускультації тощо).

· Слід підтримувати прохідними дихальні шляхи, контролюючи правильність положення дитини на спині (валик під плечима) або на животі, а також відсмоктуючи (за потребою) слиз з носоглотки і рота. Доцільно контролювати і зазначати у медичній документації кількість і характер секрету, що відходить з верхніх дихальних шляхів.

· Необхідно своєчасно виявляти симптоми пере розтягнення шлунка (огляд, систематичне вимірювання обводу живота, пальпація, контроль залишкового вмісту у шлунку); у шлунку дитини мусить постійно знаходитись зонд для евакуації повітря.

· Важливо забезпечити спостереження за станом життєво важливих функцій:

1) пульсоксиметрія – безперервно;

2) частота дихань, ЧСС, артеріальний тиск, температура тіла – щонайменше кожні 3 години за умови стабільного клінічного стану; у разі погіршення – щогодини.

3) діурез – протягом доби;

4) газовий склад і кислотно-лужний стан крові – відповідно до вимог п. 5.6, а також за клінічними показаннями.

· Ознаки неефективності початкового застосування методики СДППТ:

1) прогресивне зростання важкості дихальних розладів, SpO₂ < 88%;

2) порушення інших життєво важливих функцій;

3) РаСО₂ > 60 мм рт. ст.;

4) FiO₂ > 0,6 для забезпечення прийнятної оксигенації;

5) рецидивині апное.

· Найважливіші причини неефективності початкового застосування методики СДППТ:

1) недостатні тиск або потік;

2) невідповідний розмір канюлі;

3) негерметичне положення канюлі;

4) обструкція дихальних шляхів;

5) відкритий рот (водночас, закритий рот не є обов’язковою вимогою застосування методики СДППТ).

· Важливо перевіряти положення носових канюль (уникати тиску на носову перегородку); декілька разів на добу контролювати стан слизових оболонок носових ходів; здійснювати рутинний догляд за слизовою оболонкою рота.

· Необхідно систематично (перед прийомом зміни і під час здійснення рутинного догляду за новонародженим протягом зміни) оцінювати функціонування всіх компонентів системи СДППТ, що передбачає перевірку:

1) відповідності показників манометра, цифрових індикацій, FiO₂, швидкості потоку газової суміші, температури зволожувача (підтримувати в межах 37 - 38°С);

2) наявності стерильної води у зволожувачі, прохідності дихального контуру (у разі потреби видалити конденсат);

3) глибини занурення трубки видиху в дистильовану воду (у разі використання пляшки з водою як клапана видиху);

4) постійного виходу газових міхурців у пляшці з дистильованою водою (у разі використання пляшки з водою як клапана видиху);

5) увімкнення відповідних сигналів тривоги на всіх моніторах і апараті СДППТ (ШВЛ).

· Замінювати дихальний контур і носові канюлі 1 раз на тиждень.

· Застосування методики СДППТ, за умов дотримання зазначених вимог, не є протипоказанням до ентерального харчування, однак у більшості випадків не рекомендується призначати повний добовий об’єм, особливо в гострій фазі захворювання.

Додаток 7

Таблиця 10

Змінапараметрів ШВЛ з метою підвищення середнього тиску в дихальних шляхах (MAP)

Таблиця 11

Змінапараметрів ШВЛ з метою підвищення вентиляції і зниження рівня РаСО₂

Таблиця 12

Корекція параметрів вентиляції на підставі відхилень значень газів крові

* N – нормальне значення

Додаток 8

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 625 | Нарушение авторских прав