АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ВИМОГИ ДО РЕЗУЛЬТАТІВ ЛІКУВАННЯ

Зникнення свербіння, зменшення площі і інтенсивності ураження шкіри аж до клінічної ремісії, нормалізація сну, покращення психоемоційного і загального стану хворих, стабілізація респіраторних проявів атопії і супутніх захворювань.

Хворі на АтД потребують диспансерного спостереження у алерголога для проведення сучасних лікувально – профілактичних заходів, спрямованих на скорочення тимчасової втрати працездатності.

Пацієнти з обмеженою формою АтД підлягають амбулаторному лікуванню, пацієнтам із генералізованою формою АтД необхідне стаціонарне лікування протягом 20-35 днів

ГЕМОГЛОБІН

1. Кров`яний пігмент еритроцитів, що переносить кисень.

2. У чоловіків — 130-160 г/л, у жінок — 120-140 г/л.

ЕРИТРОЦИТИ

. Червоні кров`яні тільця. Містять гемоглобін.

2. У чоловіків — 4,0—5,0 х 10 в 12 ступені, у жінок — 3,9-4,7 х 10 в 12 ступені.

ЛЕЙКОЦИТИ

1. Білі кров`яні тільця, виконують функцію захисту від чужорідних речовин і мікробів (імунітет).

2. 4,0-9,0 х 10 в 9 ступені.

НЕЙТРОФІЛИ

1. Група специфічних лейкоцитів, що в основному відповідають за боротьбу з бактерійною інфекцією. Діляться за зрілістю на мієлоцити (наймолодші), метамієлоцити, паличкоядерні і сегменто-ядерні (найзріліші). Коливання рівня перших двох видів відбувається дуже рідко, в основному при лейкозі, найчастіше оцінюють "палички" і "сегменти".

2. Паличкоядерних — 1-6%; сегменто-ядерних — 47-72%.

ЕОЗИНОФІЛИ

1. Клітини крові, які відповідають за боротьбу з паразитами і алергією.

2. 0,5—5%.

БАЗОФІЛИ

1. Відповідають за виділення гістаміну — одного з гормонів алергії.

2. 0-1%.

ЛІМФОЦИТИ

1. Лейкоцити, які борються з вірусними інфекціями. Знищують чужорідні клітини і змінені власні клітини, виділяють у кров антитіла (імуноглобуліни).

2. 19—37%.

МОНОЦИТИ

1. Лейкоцити, які йдуть у тканині. Остаточно знищують чужорідні клітини і білки, вогнища запалення, зруйновані тканини.

2. 3-11%.

ШОЕ

1. Швидкість осідання еритроцитів, говорить про якість і властивості плазми.

2. Норма 2-15 мм/ч.

ТРОМБОЦИТИ

1. Клітини, що відповідають за згортання крові.

2. 180-320 х 10 в 9 ступені.

Кропив′янка (urticaria

– це захворювання, яке характеризується появою на шкірі пухирців досить чітко контурованих або сверблячих плям, папул розміром від кількох міліметрів до десяти і більше сантиметрів. Висип з′являється швидко, елементи можуть зливатися і поширюватися на всю поверхню тіла.

Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) вважають одним із варіантів кропив′янки, в основі якого лежать такі ж самі патофізіологічні механізми, як і у разі кропив′янки, але патологічний процес поширюється глибше на дерму або підшкірну основу.

Основний клінічний прояв ангіоневротичного набряку – обмежений набряк певної ділянки тіла. Найчастіше він локалізується в ділянці голови (лице, слизова оболонка ротової порожнини, губи, язик та ін.), шиї, кистей рук, стоп, зовнішніх статевих органів. Шкіра на місці набряку незмінена. Хворі скаржаться на печію і дискомфорт, рідше – на свербіння.

Симптомами кропив’янки є:

ü висип, який нагадує сліди жалення копивою чи укусів комарів із наступним утворенням міхурів,

ü свербіж,

ü відчуття печіння,

ü погіршення стану шкіри і злиття в єдину пляму при чуханні,

ü можливий головний біль,

ü загальне нездужання,

ü підвищення температури тіла,

ü пронос,

ü біль у привушених залозах,

ü сльозоточивість, та ін..

Класифікація кропив′янки (S.Fineman, 1984)

Ø Імунна кропив′янка (типи I, II, Ш).

Ø Анафілактоїдна кропив′янка:

а) природжений ангіоневротичний набряк

б) хімічні лібератори медіаторів

в) підвищена чутливість до гістаміну.

Ø Фізична кропив′янка:

холодова

теплова

вібраційна

холінергічна

сонячна

від механічного стискання

аквагенна.

Ø Змішана група:

а) папульозна кропив′янка

б) пігментна кропив′янка

в) мастоцитоз системний

г) кропив′янка, як прояв системних захворювань сполучної тканини, деяких пухлин,

ендокринних порушень.

д) ідіопатична.

е) психогенна.

За перебігом кропив′янку поділяють на

Ø гостру

Ø хронічну.

До гострої форми відносять кропив′янку і ангіоневротичний набряк, які тривають не більше 6 тижнів.

Якщо ознаки хвороби утримуються довше, то говорять про хронічний перебіг захворювання.

За тяжкістю перебігу кропив’янку поділяють на

Легку,

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 557 | Нарушение авторских прав