АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікування загострення захворювання

Прочитайте:
  1. А 3.5. Діагностика і лікування рефрактерної АГ
  2. Автоімунні захворювання
  3. Алгоритм лікування геморагічного синдрому неясного ґенезу.
  4. Альтернативні методи лікування хворих зі стійким вазо спазмом
  5. Американські принципи лікування хронічного панкреатиту
  6. АНАМНЕЗ ЗАХВОРЮВАННЯ
  7. Анамнез наявного захворювання
  8. Варіанти початку захворювання (С.Д. Подимова, 1993р.):
  9. Вибір стратегії лікування
  10. Використовувати орально таблетовані токолітики для підтримуючої терапії після успішного лікування передчасних пологів не рекомендується

Легкий перебіг

Проведення елімінаційних заходів

Антигістамінні препарати другого та третього покоління. Тривалість прийому до1 міс.

Кетотифен 0,001 г 2 рази на добу протягом 3 міс.

Не потребує застосування ГКС.

 

Перебіг середної важкості

Антигістамінні препарати першого покоління парентерально: тавегіл 0,1% 2мл в/м чи в/в на фізіологічному розчині чи супрастін 2,5% протягом 2-3 днів.

При відсутності ефекту - ГКС системної дії: преднізолон 1-2-3-5 мг/кг чи дексаметазон в відповідній дозі в/м чи в/в.

Потім антигістамінні засоби другого та третього покоління Тривалість прийому до 1 міс.

Антигістамінні препарати зі стабілізуючою дією на мембрани базофілів: кетотифен 0,001г 2 рази на добу протягом 3 міс.

 

Важкий перебіг

Проведення елімінаційних заходів

Антигістамінні препарати першого покоління парентерально: тавегіл 0,1% в/м чи в/в на фізіологічному розчині чи супрастін 2,5% протягом 5-7 днів.

При відсутності ефекту - ГКС системної дії: преднізолон у дозі 1-2-3-5 мг/кг або дексаметазон у відповідній дозі в/м чи в/в.

За показаннями проведення дезінтоксикаційної терапії: гемодез в/в крапельно, 3-4 введення протягом 3-4 діб.

Можливий прийом антигістамінних препаратів зі стабілізуючою дією на мембрани базофілів: кетотифен 0,001г 2 рази на добу протягом 3 міс.

Основні принципи терапії хронічної кропив′янки

Лікування хронічної рецидивної кропив′янки визначається етіологічними факторами, патогенетичними механізмами і фазою захворювання. Терапія загострення хронічної рецидивної кропив′янки принципово не відрізняється від ведення гострої кропив′янки.

Пріоритетною у разі хронічної кропив′янки є превентивна терапія, мета якої – профілактика рецидивів.

При лікуванні хронічної рецидивної кропив′янки особливо ефективною є етіотропна терапія, спрямована на усунення контакту з факторами, які спричиняють кропив′янку. Це можуть бути алергени різного походження, лікарські засоби, харчові додатки, хімічні речовини і різноманітні фізичні фактори. Причиною розвитку кропив′янки іноді є хронічна інфекція, саме тому санація її вогнищ, дегельмінтизація хворого і членів його сім′ї є надзвичайно важливими.

Псевдоалергічна кропив′янка нерідко буває проявом загострення багатьох соматичних захворювань, особливо гастроентерологічного профілю, тому етіотропна терапія повинна бути спрямована на лікування основного захворювання і запобігання його загострень.

Тривалість стаціонарного лікування складає 18-20 діб. Подальша лікувальна тактика залежить від спектру причинно-значущих алергенів в період ремісії захворювання. При необхідності можливе проведення С1Т, курсу гістаглобуліну (гістаглобіну) в умовах алергологічного стаціонару чи кабінету.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 448 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)