АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гнотобіотичні тварини

Гнотобіоти (гнотобіонти) – це безмікробні тварини, які широко використовуються у вірусологічних дослідженнях за рахунок того, що, по-перше, вони, як правило, вільні від збудників латентних вірусних інфекцій, що перешкоджають результатам досліджень за причиною інтерференції. По-друге, вони більш чутливі до вірусних інфекцій, ніж звичайні тварини. По-третє, вони найбільш стандартні. По-четверте, саме цих тварин доцільно використовувати при виділенні вірусів з нез’ясованими хвороботворними властивостями.

За визначенням Luckey (1967), гнотобіоти – це макроорганізми, які не містять життєздатних мікроорганізмів одного або декількох видів, відомих досліднику. За зовнішнім виглядом гнотобіоти не відрізняються від звичайних тварин. Проте в гнотобіологічних ізоляторах, де утримуються безмікробні тварини, та під час їхнього розтину відсутній специфічний для даного виду тварин запах. Крім того, вони більш стійкі до впливу рентгенівських променів, мають підвищену радіорезистентність. Життєві процеси у безмікробних лабораторних тварин (морфологія, фізіологія, обмін речовин, резистентність, захисна реакція, патологія, тощо) значно відрізняються від таких у звичайних тварин. Найбільш помітні зміни стосуються функцій шлунково-кишкового тракту, де відсутня нормальна мікрофлора, збільшення ваги печінки, нирок, надниркової залози та недорозвинення імунно-захисних механізмів (гіпоплазія та зменшення ваги лімфатичних вузлів та тімусу, відсутність глобулінпродукуючих клітин, майже восьмикратне зменшення кількості імуноглобулінів, тощо). Утворення антитіл або відсутнє, або відбувається в незначній мірі.

Перші вдалі спроби отримати безмікробних тварин належать Нутталю та Тірфельдеру, яким в 1895 році вдалося одержати та утримувати в стерильних умовах мурчаків. В 1912-1913 роках безмікробні курчата, пуголовки та мухи були отримані М.Коенді та Е.Вольманом в лабораторії І.І.Мечнікова. Тривалість життя перших безмікробних тварин була недовга (2-3 тижні) внаслідок недосконалості методики вирощування та неповноцінністю стерильної дієти. Становлення гнотобіології як самостійної галузі біології відноситься до 60-х років ХХ-го століття, коли цих тварин почали отримувати в Японії, Нідерландах, СРСР, Швеції, Бельгії, США, ФРН, Чехословаччині, Франції комерційним шляхом.

На сьогоднішній день безмікробних птахів одержують шляхом інкубації яєць зі стерильною шкаралупою в стерильному інкубаторі. Стерильних ссавців отримують кесаревим розтином вагітних тварин, або видаленням матки (гістеректомія) та вирощуванням “новонароджених” в стерильних ізоляторах. Утримують гнотобіотів в гнотобіологічних ізоляторах з мікрокліматом при наявності двох шлюзів: повітряного (аерошлюз) та рідинного (гідрошлюз). Через шлюзи за допомогою контейнерів в ізолятор вводять посуд, харчі, повітря, воду, хірургічний інструментарій, клітки та всі інші простерилізовані матеріали. Одержаних стерильних тварин тримають на молочно-кислій дієті для наявності певної кишкової флори, яка зберігає їхню специфічну апатогенність. Приміщення гнотобіологічного ізолятору стерилізують газами. Таким чином, отримання та утримання гнотобіотів на всіх етапах роботи здійснюється повністю в стерильних умовах.

За динамікою росту безмікробні тварини діляться на 3 групи:

І – мавпи, поросята, курчата – ростуть краще, ніж звичайні тварини, або однаково з ними;

ІІ – пацюки, миші, собаки, кішки – ростуть нарівні зі звичайними тваринами;

ІІІ – мурчаки, кролики, козенята, ягнята – ростуть гірше звичайних тварин.

Розрізняють два види гнотобіотів: стерильні тварини та гнотофори. Стерильні тварини – це макроорганізми, які не мають ніяких життєздатних мікроорганізмів, які можна виявити. Гнотофори – це макроорганізми, які є носіями тільки одного виду життєздатних мікроорганізмів (моногнотофори в дибіотичній системі), двох (дігнотофори в трибіотичній системі) або декількох (полігнотофори в полібіотичній системі).

Особливе місце серед гнотобіотів займають SPF-тварини (від нім. Spezifisch pathogenfrei), які вільні тільки від патогенних мікроорганізмів. В їхньому організмі є всі необхідні для нормальної життєдіяльності бактерії та віруси, які в сукупності створюють групу так званої резистентної (корисної) мікрофлори. На сьогодні одержані SPF (СПФ)-тварини: пацюки, мурчаки, кролики, поросята, птахи та інші. На відміну від гнотобіотів, які є експериментальною моделлю, СПФ-птахи та свині в ряді країн стали основою для створення племінних та товарних ферм, вільних від інфекційних хвороб.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 2070 | Нарушение авторских прав