АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Депіляція

Тварини, призначені у дослід, повинні бути підготовлені до нього за день. Одним з етапів підготовки тварин є депіляція (епіляція) – видалення волосся зі шкіри, коли це необхідно за умовами експерименту. Депіляцію не можна робити бритвою, тому що після гоління залишаються дрібні ураження шкіри, в які можуть попасти збудники раневих інфекцій.

Для видалення волосся існують різні депіляційні засоби: 30-36%-й водний розчин односірчистого натрію, суміш сірчистого барію та оксиду цинку у співвідношенні 1:2; 10%-на мазь сульфату кальцію на ланоліні; сульфгідрат кальцію; сульфіт стронцію, сірчистий барій та пшеничне борошно у співвідношенні 1:1 з невеликою кількістю води до пастоподібного стану та інші. Вони зберігаються в скляному посуді з притертими пробками. Депілятор змішують з водою до утворення кашоподібної маси, яку наносять дерев’яною лопаточкою на потрібну ділянку шкіри. Через 10-15 хв. її разом з шерстю знімають, оголену шкіру ретельно змивають водою та змащують вазеліном для запобігання сильного подразнення шкіри.

Фіксація тварин

Для уникнення травм (подряпин чи укусів) при проведенні дослідів лабораторних тварин потрібно фіксувати у певному положенні. Для іммобілізації тварин використовують спеціальні станки, циліндри з металу або плексигласу, утримувачі, ящики, де можна закріпити мордочки, лапки або саму тварину, фіксування руками, обгортання рушником, тощо (рис.2.6). Тварину можна фіксувати на спині або на животі.

За відсутності спеціальних пристроїв використовують підручні засоби – корнцанги, пінцети, рушники, рукавички та ін. Мишу беруть рукою, анатомічним пінцетом чи корнцангом за хвіст, а великим та вказівним пальцями іншої руки захоплюють складку шкіри біля потилиці. Пацюка фіксують з допомогою двох корнцангів, захоплюючи шкіру на потилиці одним, а шкіру хвоста іншим і

Рис.2.3. Схема нанесення барвників для кольорового маркірування тварин.

Рис.2.4. Схема нанесення фарб на тіло тварини за Тойффелем.

притиснувши його щільно до столу. Хом’яка ловлять ззаду так, щоб він не бачив руки, охоплюючи його за грудну клітину. Не слід брати його в гнізді – він може укусити. Кроликів беруть за верхню частину шкіри на спині, піднімаючи догори і підтримуючи іншою рукою задню частину тіла. У собак при проведенні досліджень необхідно фіксувати морду міцною вузькою стрічкою, яка зав’язується вузлом на потилиці.

Рис.2.5. Маркірування лабораторних тварин за Тойффелем.

Рис.2.6. Фіксація дрібних лабораторних тварин за допомогою циліндру.

Курей фіксують руками, однією тримають ноги, а другою – крила. Мавп з клітки ловлять сітками. Передні кінцівки зв’язують за спиною. Для захисту від сильних укусів використовують товсті шкіряні рукавички. Потрібно мати на увазі, що мавпи макаки-резуси з Південно-Східної Азії є носіями вірусу В, смертельного для людини, який відноситься до ІІ групи висококонтагіозних небезпечних вірусів.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 454 | Нарушение авторских прав