АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Зміна їжі у порожнині рота

ФІЗІОЛОГІЯ ТРАВЛЕННЯ

Травна система забезпечує приймання, механічну та хімічну обробку їжі, всмоктування продуктів її розщеп­лення й вилучення неперетравлених залишків.

У людини травний канал має довжину 8-10 м і складається з ротової порож­нини, глотки, стравоходу, шлунка, тонкої і товстої кишок.

До травних залоз належать великі і малі слинні залози, підшлункова залоза і печінка.

Травлення - складний фізіологічний процес, під час якого їжа, що потрапи­ла в травний канал, підлягає механічним і хімічним перетворенням, а поживні речовини, які в ній містяться, після деполімеризації всмоктуються в кров і лімфу.

Поживні речовини - білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вода і віта­міни, що входять до складу їжі, необхідні для життєдіяльності організму. Вони є джерелом енергії та будівельним матеріалом.

Вода, мінеральні солі та вітаміни всмоктуються і засвоюються у вихідному вигляді. Білки, жири і вуглеводи у травному тракті зазнають фізичних перетворень, які полягають у механічній обробці, подрібненні, набуханні і розчиненні.

У кожному відділі травної системи послідовно виконуються три функції: секре­торна, моторна, всмоктування.

Секреторна функція шлунково-кишкового тракту: поживні речовини зазнають хімічних змін, що відбуваються під впливом ферментів, які містяться в секретах травних залоз: слині, шлунковому, підшлунковому і кишковому соках.

Всмоктування: кінцеві продукти хімічної обробки поживних речовин всмоктуються в кров та лімфу і використовуються клітинами організму як енергетичний і пластичний матеріал.

Моторна функція здійснюється м'язовими волокнами тракту і забезпечує жування, ковтання, перемішування їжі із секретами, пересування її, а також видалення з організму неперетравлених решток їжі, деяких токсичних речовин і бактерій.

Науково обґрунтоване вчення про функціонування системи травлення створив І.П. Павлов.

Зміна їжі у порожнині рота

У ротовій порожнині відбува­ється апробація їжі, в результаті чого вона або береться, або видаляється з рота.

Жування. У результаті жувальних рухів відбувається подрібнення їжі зубами. Жування - рефлекторний акт. Їжа в роті подразнює рецептори, по аферентних волокнах трійчастого нерва подразнення передається в центр жування у довгастому мозку, а звідти по еферентних волокнах трійчастого нерва - до жувальних м'язів.

Слиновиділення. До слини складу входить 99% води і 1% органічних і неорганічних (солі кальцію, калію) речовин. До органічних речовин належить білок муцин і ферменти. З авдяки муцину харчова грудка стає слизькою і легко проходить через стравохід.

Ферменти слини - амілаза і мальтаза. Амілаза в слабколужному середо­вищі слини розщеплює крохмаль (полісахарид) до мальтози (дисахариду). Маль­таза розщеплює мальтозу до глюкози.

Харчова грудка знаходиться в ротовій порожнині всього 15-18 с. За такий короткий проміжок часу ферменти не встигають розщепити крохмаль. Їх дія продовжується при надходженні харчової грудки в шлунок.

Слина, що виділяється привушними залозами, серозна, тобто в ній немає муцину. Під'язикова залоза секретує слизову слину, а підщелепна має змішаний секрет. Кількість і якість слини, що виділилась, залежить від характеру їжі. Чим сухіша їжа, тим більше слини секретується. Інтенсивне слиновиділення спостерігається при потраплянні в рот неїстівних неприйнятних речовин, наприк­лад, кислоти.

За добу у людини виділяється 600-800 мл слини. У людей, на відміну від тварин, слиновиділення відбувається безперервно, а не лише при вживанні їжі. Це пояснюється актом мови, при "сухій" ротовій порожнині він усклад­нюється.

Регуляція слиновиділення. Секреція слини - рефлек­торний акт. Слиновиділення починається умовнорефлекторно, тобто при дії умовних подразників (запах, вигляд їжі, розмова або думка про їжу) ще до потрапляння їжі в рот. Рефлекторна дуга умовного рефлексу замикається в корі великих півкуль.

Із моменту потрапляння їжі в рот починається безумовно-рефлекторна регуляція. Їжа подразнює рецептори в порожнині рота, збудження по аферент­них волокнах трійчастого, лицевого, язикоглоткового та блукаючого нервів переда­ється в парасимпатичний центр слиновиділення, який розташований у довгастому мозку. Звідси збудження по еферентних волокнах, що входять до складу тих самих нервів, направляється до слинних залоз.

Симпатична іннервація слинних залоз здійснюється від бічних рогів ІІ-ІV грудних сегментів спинного мозку.

Ковтання. В результаті процесів жування і слиновиділення формується харчова грудка. Рухом язика вона просувається до його кореня. Потім грудка притискається до твердого піднебіння й пересувається в глотку. Подразнюються рецептори, в результаті чого скорочуються м'язи, які піднімають м'яке піднебіння, закриваючи сполучення з носом. Потім піднімається під'язикова кістка і гортань, язик натискує на надгортанник і закриває вхід у гортань. Таким чином харчова грудка не може потрапити в дихальні шляхи. Не може вона повернутися і в рот, тому що цьому заважає корінь язика, який на той час піднявся. Грудка потрапляє в стравохід, який, скорочуючись, проштовхує її до шлунка. Тверда їжа по стравоходу рухається протягом 8-ми с, а рідка - 3-х с.

Ковтання - рефлекторний акт. Центр ковтання знаходиться в довгастому мозку.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 376 | Нарушение авторских прав