АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Зміна величини серця.

Зміна розмірів серцевих м’язів – важлива ознака патологічного стану. Розширення камер виявляють за допомогою променевих методів (ультразвукового і рентгенологічного досліджень). Загальне збільшення серця може відбуватися в результаті випоту в перикард або внаслідок розширення усіх камер серця. (“застойна” кардіоміопатія).

Ультразвукове дослідження дозволяє зразу ж розмежувати ці два стани. Набагато частіше приходиться діагностувати розширення окремих камер серця. Основне значення має ехографія (М-метод або сонографія), як найбільш доступний для населення.

Обширну діагностичну інформацію, яка дозволяє вивчати стан легень і органів середостіння, включаючи камери серця і великі судини, надає лікарю КТ і МРТ-томографія із використанням методів штучного контрастування. Ультрашвидкісна МРТ-томографія надає можливість спостерігати скорочення серця в реальному часі, виконувати зйомку заданих зрізів серцевого циклу і, природно, отримувати параметри функції серця.

Збільшення (вибухання) крайутворюючих дуг серединної тіні свідчить про зміни відповідних камер серця і крупних судин.

Ліве передсердя зменшується при утрудненні відтоку крові в результаті звуження лівого предсердно-шлуночкового отвору (мітральний стеноз), збільшеному кровонаповненні порожнини (мітральна недостатність, уроджені пороки), послаблені скорочувальної функції міокарда.

Легеневий стовбур подовжується і вибухає у зв’язку з гіпертрофією правого шлуночка і подовженням його шляху відтоку, що виникає при збільшенні кровотоку у легенях і спостерігається при уроджених пороках серця із скиданням крові зліва направо (відкритий артеріальний проток, дефект міжшлункової і міжпередсердної перегородок та ін.), утрудненні відтоку крові із порожнини серця (мітральний стеноз) і збільшення опору току крові при пневмосклерозі (“легеневе” серце).

Збільшення лівого шлуночка спостерігається при довготривалому функціональному перевантаженні: утрудненим відтоком крові (аортальний стеноз, коарктація аорти, гіпертонічна хвороба); зменшеним притоком крові в його порожнину у фазі діастоли (мітральна і аортальна недостатність, уроджені пороки серця з підсиленим кровотоком в легенях); ослабленням тонічної і скорочувальної функції міокарда і зменшенням систолічного об’єму крові (атеросклеротичний кардіосклероз). Збільшення лівого шлуночка нерідко відбувається при сполученні гіпертрофії м’язів і дилятації його порожнини.

Гіпертрофія міокарда – збільшення об’єму і ваги м’язів серця в результаті зміни розмірів і кількості м’язових волокон.

В нормі товщина міокарда лівого шлуночка – 10-15мм, правого шлуночка – 5-8мм. Функція гіпертрофованого міокарда підсилена.

Розрізняють гіпертрофію фізіологічну (підлітки) і компенсаторну (спортсмени, особи фізичної праці і патологічні процеси) при постійно діючих причинах захворювання.

Гіпертрофується, переважно, серцевий м’яз шлуночків розрізняють ізометричну та ізотонічну гіпертрофію.

Ізометрична гіпертрофія шлуночків серця відмічається при постійно високому тиску у відповідній порожнині серця в умовах підвищеного опору кровотоку (аортальний або мітральний стеноз).

Ізотонічна гіпертрофія шлуночків серця характеризується меншим потовщенням міокарда і його ендотичних волокон, а іноді навіть деяким стоншенням їх.

В основі розвитку ізотонічної гіпертрофії лежить переповнення порожнини кров’ю у фазі діастоли (аортальна або мітральна недостатність). Тому ізотонічна гіпертрофія супроводжується більшим збільшенням окремих порожнин серця.

Відмічається гіпертрофія міокарда за допомогою сонографії, КТ і МР-томографії.

Міогенна дилятація – стійке, необоротне збільшення порожнин серця, виникає в результаті розтягнення та подовження м’язових волокон у діастолі і характеризується недостатньою силою скорочень, і, як правило, сполучаються із зниженням тонусу.

Променеве зображення міогенної дилятації залежить від розповсюдження і ступеня ушкодження міокарда. Можливе порушення міокарда в цілому (міокардія), одної половини серця (атеросклеротичний кардіосклероз) або тільки частини одного шлуночка (постінфарктний кардіосклероз). В значній мірі променева картина залежить від передуючого функціонального стану міокарда (гіпертрофія, тоногенна дилятація), в зв’язку з чим розрізняють первинну і вторинну міогенну дилятацію (МД).

Первинна міогенна дилятація (гострий і хронічний міокардит, атеросклеротичний кардіосклероз) характеризується рівномірним збільшенням розмірів серця. Крайутворюючі дуги серця згладжені, серце широко прилягає до діафрагми, утворюючи тупі або прямі серцево-диференціальні кути. Трикутна форма і розміри серця значно змінюються при дихальних пробах, особливо на видиху. Скорочувальна функція міокарда знижена, скорочення і пульсація судин зменшеної амплітуди, мляві, прискорені.

Вторинна міогенна дилятація розвивається на фоні передуючої гіпертрофії. Звертає на себе увагу значне збільшення розмірів серця, переважно правої або лівої половини, звуження або зникнення чи простору. Амплітуда скорочень серця зменшена, частота скорочень збільшена.

Відновлення розмірів серця і нормалізація скороченої функції міокарда при міогенній дилятації не відбувається.

Тоногенна дилятація – адаптаційна дилятація звичайно передує гіпертрофії або сполучається з нею.

Тоногенній дилятації (ТД) властиво збільшення порожнин серця при скороченні тонічної і скорочувальної функції міокарда, іноді – збільшення сили і частоти скорочувань.

При усуненні причини, яка викликала розвиток тонічної дилятації (оперативне лікування мітрального пороку), спостерігається зменшення розмірів серця і нормалізується скорочувальна функція міокарда. При прогресуванні захворювання відмічається перехід в міогенну дилятицію серця (дилятаційна кардіоміопатія).

Міокардіострофією називається міокардіопатія, котра супроводжується розширенням порожнин серця.

Міокардіострофія розвивається після перенесеного міокардиту, при анемії, гіпо- і гіпертіреозі, цукровому діабеті, авітамінозі тощо.

Рентгенологічно при дилятаційній кардіоміопатії спостерігається значне розширення границь серця, ознаки венозного застою і набряку легень.

Ехокардіографія КІ і МРТ застосовуються для оцінки вираженості та локалізації потовщення міокарда лівого шлуночка, виявлення асиметричного потовщення міжшлункової перегородки, кількісної оцінки маси міокарда при гіпертрофічній кардіоміопатії.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 499 | Нарушение авторских прав