АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Визначення за ЕКГ напрямку електричної вісі серця.

Прочитайте:
  1. Автоматія серця. Градієнт автоматії. Дослід Станіуса.
  2. Аритмії серця. Серцева недостатність
  3. Артеріальний тиск: визначення, нормальні показники АТ згідно з даними ВООЗ.
  4. Будова серця. Властивості серцевого м'яза
  5. Визначення
  6. Визначення D-димера
  7. Визначення активності фактору ХІІІ (за методом В. П. Балуди та співавт.)
  8. Визначення артеріального тиску за методом Короткова.
  9. Визначення витрат виробництва
  10. Визначення вільного гемоглобіну плазми (метод Бінга в модифікації Дервіза і Бялко)

Проекція середнього результуючого вектора QRS на фронтальну площину називається середньою електричною віссю серця.

Розташування електричної вісі серця визначають в шестивісьовій системі координат Бейлі, кутом α, який утворений електричною віссю серця і позитивною половиною вісі І стандартного відведення.

Існує два метода для визначення електричної вісі серця:

1. Візуальне визначення кута α.

2. Графічний метод визначення кута α.

 

1. Візуальне визначення кута α простий и доступний метод, який дозволяє швидко оцінювати кут α з точністю ± 100. Цей метод заснований на двух принципах:

a) Максимальне позитивне значення алгебраїчної суми зубців комплексу QRS спостерігається в тому відведенні, вісь якого співпадає с розташуванням електричної вісі серця, паралельна їй.

b) Комплекс типу QRS, де алгебраїчна сума зубців дорівнює 0 (R=S або R=Q+S), записується в тому відведенні, вісь якого перпендикулярна електричній вісі серця.

 

2. Графичний метод визначення кута α:

Для побудови електричної осі серця використовують відведення I і ІІI.

  • Намалювати коло, позначити центр.
  • В коло вписати рівносторонній трикутник Ейнтховена, позначити вісі відведень.
  • Через центр провести пряму, паралельну І відведенню.
  • Через центр провести пряму, паралельну ІІІ відведенню.
  • Визначити алгебраїчну суму амплітуд зубців Q,R,S у І і ІІІ відведеннях.
  • У довільному масштабі відкласти від центра отриманий результат на прямих, що відповідають І і ІІІ стандартним відведенням, враховуючи знак (якщо сума позитивна відкладати у позитивну половину вісі, якщо негативна – у негативну половину).
  • Із отриманих точок опустити перпендикуляри до вісей відведень.
  • Знайти точку перетину перпендикулярів і з’єднати її з центром. Отримана пряма відповідає електричній вісі серця.
  • Визначте кут α, який утворений електричною віссю серця та позитивною частиною

І стандартного відведення.

 
 

 

 


QІ = _______ QІІІ= _______

RІ = _______ RІІІ= _______

SІ = _______ SІІІ= _______

Σ (QRS)І =_______ Σ (QRS)ІІІ = _______

 

Кут α = _______.

В нормі величина кута α залежить від типу конституції людини. У нормостеніків α = 30 – 69огіперстеніків α = 0 - 29о, у астеніків α = 70 – 90о.

Для знаходження кута α існують спеціальні таблиці. Перевірте величину знайденого вами кута α з даними таблиці Дьєда.

 

 

 

 

Висновок:

І. Аналіз серцевого ритму і провідності:

1. Оцінка регулярності серцевих скорочень.

Регулярність серцевих скорочень оцінюється при порівнянні тривалості інтервалів R-R. Регулярний, або правильний ритм серця діагностується в тому випадку, якщо тривалість виміряних інтервалів R-R однакова і відмінність отриманих величин коливається в межах ± 10% від середньої тривалості інтервалів R-R. В інших випадках діагностується неправильний (нерегулярний) серцевий ритм. Неправильний ритм серця (аритмія) може спостерігатися при екстрасистолії, миготливій аритмії, синусовій аритмії і т.д.

 

2. Підрахунок частоти серцевих скорочень.

ЧСС визначити за формулою: ЧСС = ,

У здорової людини в спокої ЧСС складає від 60 до 80 за хвилину. Підвищення ЧСС (більше 80 за хвилину) називають тахікардією, а зменшення ЧСС (менше 60 за хвилину) – брадикардією.

 

3. Визначення джерела збудження.

Для визначення джерела збудження, або водія ритма необхідно оцінити хід збудження по передсердях і встановити відношення зубців.

Синусовий ритм. В нормі електричний імпульс, що виникає в СА – вузлі, поширюється по передсердях зверху вниз. Вектор деполяризації передсердь (Р) при цьому спрямований в бік позитивного електроду ІІ стандартного відведення, і на ЕКГ в цьому відведенні фіксуються позитивні зубці Р. Збудження передсердь при цьому завжди передують збудженню шлуночків, при цьому позитивні зубці РІІ реєструються перед кожним комплексом QRS і у більшості випадків розташовуються на однаковій відстані від комплексу QRS.

Синусовий ритм характеризується:

а) наявністю в ІІ стандартному відведенні позитивних зубців Р, що передують кожному комплексу QRS;

б) постійною однаковою формою всіх зубців Р в одному і тому ж відведенні.

За умов відсутності цих ознак діагностуються різні варіанти несинусового ритму.

 

4. Оцінка провідності.

Для оцінки провідності вимірюють тривалість зубця Р (час поширення збудження по передсердях), інтервалу PQ(R)(час поширення збудження по передсердях, атріовентрикулярному вузлу, пучку Гісса), комплексу QRS (час поширення збудження пошлуночках). Збільшення тривалості вказаних зубців і інтервалів свідчить про уповільнення проведення збудження по відповідних відділах серця.

 


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1063 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)